Справа № 226/3264/19
ЄУН 226/3264/19
Провадження № 2/226/32/2020
27 лютого 2020 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючої - судді Клепка Л.І.,
за участю секретаря Тіссен О.В.,
представника позивача Скрипюк Ю.С.,
відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області цивільну справу за позовом органу опіки та піклування - виконавчий комітет Мирноградської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Позивач орган опіки та піклування Виконавчий комітет Мирноградської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування вимог вказав, що батьки дитини ухиляються від виконання своїх батьківських прав, безвідповідально ставляться до здоров'я, розвитку і виховання дитини, не забезпечують її життєвих потреб, внаслідок чого малолітній ОСОБА_4 , який після припинення батьками стосунків залишився проживати з матір'ю, яка створила іншу сім'ю і народила ще трьох дітей, став бродяжити та був поставлений на облік служби у справах дітей як дитина, що опинилась у складних життєвих обставинах, де перебував з 18.05.2018 по 25.06.2019. Оскільки дитина позбавлена батьківської уваги та любові через самоусунення батьків від виконання батьківських обов'язків, то стала вести себе агресивно по відношенню до однолітків, про що неодноразово повідомляв службу у справах дітей шкільний заклад, в якому вона навчається. Мати дитини на контакт з керівництвом школи не йде, нехтуючи рекомендаціями вчителів та вихованням дитини, виганяє її з дому, а батькові син взагалі не потрібен, так як у нього також інша сім'я, в якій виховується двоє дітей, органом опіки та піклування було порушено питання позбавлення відповідачів батьківських прав, з чим погодилися і батько, і мати, власноруч написав заяви про відмову від дитини, у зв'язку з чим 21.10.2019 року малолітнього ОСОБА_4 було направлено в санаторно-оздоровчий центр соціальної реабілітації, де він перебуває до теперішнього часу. Зазначаючи на те, що батьки дитини свідомо ухиляються від її виховання, не цікавляться життям і здоров'ям сина, проявляючи повну байдужість до його долі, позивач просить суд позбавити їх батьківських прав відносно дитини, вважаючи, що це буде відповідати її інтересам, та передати дитину органу опіки і піклування, стягнувши з відповідачів аліменти на її утримання до досягнення повнолітнього віку.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, пояснивши суду, що відповідачі є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з самого народження проживав разом з матір'ю ОСОБА_1 , яка народила його у неповнолітньому віці. В 2017 році вона уклала шлюб з ОСОБА_5 , у шлюбі з яким народила ще трьох дітей - 2014,2016 і 2018 років народження. Так як старшій дитині нею приділялося мало уваги, дитина не стала її слухатися, погано вела себе в школі, проявляючи агресію до однолітків та вчителів, пропускала уроки без поважних причин, бродяжила, періодично попадаючи в поле зору співробітників ювенальної поліції, які у зв'язку з тим, що ні матері, ні батькові вона потрібна не була, відвозили її до лікарні, а потім влаштовували до центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей. Деякий час дитина жила у двоюрідної бабусі, яка через похилий вік і матеріальний стан не могла надавати їй все необхідне та займатися вихованням, тому звернулася з письмовою заявою до служби у справах дітей з приводу вирішення долі дитини, так як батьки не займаються вихованням дитини, повністю втративши над ним контроль. В червні 2018 року сім'ю було взято під соціальний супровід як таку, що опинилась в складних життєвих обставинах, проте всі зусилля органів опіки та освіти виявилися марними, оскільки всі рекомендації щодо виховання дитини батьки ігнорували. 03.08.2018 відповідачка ОСОБА_1 написала заяву про влаштування сина до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, куди дитину не змогли помістити через брак вільних місць. В січні 2019 року дитина перебувала в санаторно-оздоровчому центрі соціальної реабілітації «Смарагдове місто», а після повернення була знята з соціального обліку у зв'язку з поліпшенням стосунків з матір'ю, проте через деякий час їх стосунки знову погіршились, і дитина знову почала тікати з дому. Виховного впливу на дитину ні батьки, ні родичі не мають, а батько дитини, незважаючи на її бажання жити з ним, не хотів мати з сином жодних зв'язків, спілкуватися з ним відмовлявся і будь-якої підтримки йому не надавав, його вихованням не займався, відправляючи його до матері. Так як обом батькам дитина стала не потрібною, кожен з них в службі у справах дітей написав заяву про позбавлення їх батьківських прав відносно сина. Вказуючи на ці обставини як такі, що свідчать про свідоме та умисне невиконання батьками своїх обов'язків з виховання дитини, представник позивача просив суд позбавити кожного з відповідачів батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передавши дитину органу опіки та піклування - Виконавчому комітету Мирноградської міської ради, що на його думку буде доцільним і повністю відповідати інтересам дитини, та стягнути з кожного з відповідачів на користь дитини аліменти в розмірі 1/8 частини від прожиткового мінімуму, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною віку повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав в повному обсязі, заявивши суду, що він не здатний забезпечити виховання малолітнього ОСОБА_4 і не бажає цього, так як у нього інша сім'я, в якій зростає двоє дітей. З ОСОБА_6 він майже не спілкувався, дитина після народження проживала з матір'ю, яка на його думку і мала забезпечити їй належне виховання. Син має складний характер, не хоче навчатися, не дослухається ні до чиєї думки, веде себе агресивно по відношенню до його молодших дітей. Декілька разів син приходив до нього додому, хотів пожити в нього, казав, що його в сім'ї матері ображають, але він все одно відправляв його до неї. Інколи син йшов до його матері, інколи його приводили до нього працівники поліції, яким він казав, що дитиною має займатися не він, а мати, з якою він проживає змалечку та яка є відповідальною за його виховання. Він зі своєї сторони сплачує аліменти на утримання дитини за рішенням суду, але вихованням сина займатися не бажає. Вважає, що синові буде краще в дитячому будинку та що позбавлення їх з відповідачкою батьківських прав буде відповідати його інтересам, тому з позовом про позбавлення його батьківських прав погодився повністю, не заперечуючи сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду.
Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, вважала за можливе виправити свою поведінку по відношенню до дитини, відновити стосунки з дитиною, врахувавши ті помилки, які вона допускала раніше при її вихованні. Під час судового розгляд вказувала, що вона любить свою дитину, бажає їй добра і хоче піклуватися про сина так, як і про своїх молодших дітей, приділяючи йому більше уваги. Свої непрості стосунки з сином пояснювала його складним характером, неслухняністю, небажанням вчитися та дослухатися до порад старших, що призводило до поганих вчинків як в школі, так і на вулиці, до обґрунтованих скарг на його поведінку як зі сторони вчителів, так і зі сторони батьків, з якими навчається її дитина. Вказувала, що вона дійсно просила службу у справах дітей влаштувати сина до центру соціально-психологічної реабілітації, бо вважала, що їх розлучення піде йому на користь, що він зможе змінити свою поведінку в надії повернутися назад додому. Коли дитина повернулася з Центру додому, його поведінка дійсно змінилася в кращу сторону, але не надовго. Він знову почав тікати з дому, коли вона змушувала його вчити уроки, поводив себе агресивно, знову став бродяжити. Так як в неї ще троє молодших дітей, які за своїм віком вимагають постійного догляду, вона упустила виховання старшого сина, який зовсім перестав її слухатися і віддалився від неї. Деякий час він жив у двоюрідної бабусі, яка невзмозі була займатися його вихованням і звернулася до служби у справах дітей з приводу позбавлення її та батька дитини батьківських прав та направлення дитини до дитячого будинку, де б він був нагодований та доглянутий. Так як син, незважаючи на розмови з ним та уговори, відмовлявся слухатися і виконувати її вимоги, вона 27.09.2019 року написала заяву, в якій погодилася на позбавлення її батьківських прав, про що потім пожалкувала, бо зробила це зопалу. Декілька разів вона відвідувала сина у центрі соціально-психологічної реабілітації, який радів їх зустрічам, бачила, що синові там важко, розуміла, що він там змінився і прагнув повернутися додому. Запевняла суд, що хоче щоб син жив разом з нею, вона буде займатися його вихованням і зробить все можливе для сина, щоб той не був обділений її увагою і любов'ю та не потрапив до дитячого будинку, бо це ще більше зламає його і не зробить його кращим. Просила суд надати їй такий шанс, залишити їй дитину, запевняла, що відтепер буде приділяти синові багато уваги, контролюватиме його поведінку і навчання, піклуватиметься про його розвиток та дозвілля і докладе усіх зусиль, щоб він змінився у кращу сторону. Просила суд не позбавляти її батьківських прав відносно дитини.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_7 ) є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.11,59,60).
Згідно акту обстеження умов проживання від 03.09.2018 дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_5 , бабусею ОСОБА_8 та малолітніми ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира двокімнатна, санітарно-гігієнічні умови задовільні. Хоча хлопець і не має власної кімнати і окремого спального місця, куточку для ігор та відпочинку, для навчання йому відведено місце з письмовим столом. Дитина в достатній мірі забезпечена їжею, одягом та взуттям. Житлово-побутові умови сім'ї задовільні, для дитини частково створені належні умови (а.с.13,31).
Позивачка є багатодітною матір'ю, має четверо дітей, знаходиться на обліку в управлінні соціального захисту населення Мирноградської міської ради як отримувач соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги на дітей, які виховуються в багатодітних родинах (а.с.34,35,36,42,54). Має чоловіка, який працює і має постійний заробіток.
Відповідач ОСОБА_2 працює у ВП «Шахта Стаханова» ДП «Мирноградвугілля». На диспансерних обліках з приводу вад здоров'я не перебуває. Одружений, має іншу сім'ю, в якій двоє неповнолітніх дітей. Пенсійні або соціальні виплати не отримує (а.с.15,16,17,19,33,43,54)
Згідно повідомлення інспектора ювенальної превенції Мирноградського ВП від 22.10.2019 на адресу служби у справах дітей, працівниками поліції неодноразово у нічний час доби виявлявся малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає з матір'ю і вітчимом. Мати не займається дитиною, його навчанням, не контролює місце знаходження дитини, а після сварок з дитиною за її неналежну поведінку не пускає додому. У зв'язку з цим ОСОБА_6 можна у нічний час зустріти на вулиці, інколи він живе у тітки чи бабусі, з приводу чого з його матір'ю неодноразово проводились бесіди (а.с.10,12,14).
Як пояснив в судовому засіданні інспектор ювенальної превенції Сябрук А.П., сім'я ОСОБА_1 знаходиться в полі зору поліції з травня 2018 року, коли малолітнього ОСОБА_4 вперше виявили на вулиці у нічний час доби без супроводу дорослих. На запитання працівників поліції він пояснив, що завжди знаходиться на вулиці стільки, скільки забажає. Працівники поліції привезли його додому, де двері відчинила бабуся і повідомила, що мати дитини спить, оскільки в неї маленькі діти, і відмовилася впустити дитину додому, мотивуючи це його негідною поведінкою та тим, що він знову втече. Після цього працівники поліції відвезли дитину до інфекційної лікарні та повідомили службу в справах дітей про вказаний факт. Від вчителів їм також було відомо, що ОСОБА_12 погано навчається, пропускає навчання без поважних причин, а мати його поведінку не контролює і вихованням сина не займається. Протоколи про адміністративні правопорушення за невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків відносно сина не складались, так як працівники поліції жаліли її, оскільки вона є багатодітною матір'ю.
Згідно письмових повідомлень батьків учнів ліцею «Гармонія», які навчаються в одному класі з ОСОБА_4 , а також вчителів навчального закладу мали місце їх неодноразові звернення до керівництва ліцею з вимогою про вжиття заходів щодо агресивної поведінки неповнолітнього ОСОБА_4 , який ображає дітей, вживає нецензурну лексику, погрожує застосуванням фізичної сили, чим створює конфліктні ситуації в класі, що бентежить батьків дітей, а мати дитини - ОСОБА_1 на контакт з батьками та педагогами не йде, батьківські збори не відвідує (а.с.85,86,87,88,89,90,91,92,94). На підставі цих звернень директор ліцею неодноразово зверталась до служби у справах дітей, відділу освіти, Мирноградського ВП та матері ОСОБА_4 з проханням вжити відповідних заходів, спрямованих на поліпшення поведінки дитини, надання йому соціально-правового захисту. Крім цього, матері дитини було рекомендовано звернутись за консультацією до дитячого лікаря-психіатра для вирішення питання вибору форми навчання сина (а.с.40,93).
Вказані обставини були підтверджені в судовому засіданні і самою відповідачкою, яка суду заявила, що не вважає, що у сина є якісь психічні вади. Його поведінку пояснювала як своїм недоглядом, так і недоглядом вчителів та запевняла, що прикладе необхідних зусиль для того, щоб дитина змінила свою поведінку та вела себе в класі адекватно.
Згідно психолого-педагогічної характеристики учня 4-Б класу ЗЗСО I-II ступенів - ліцею «Гармонія», ОСОБА_4 заняття в ліцеї відвідує не регулярно, мають місце пропуски занять без поважних причин, дитина схильна до бродяжництва. З однокласниками дружні відносини не підтримує, авторитетом не користується, має бідний словарний запас, часто у спілкуванні використовує нецензурну лексику. Раніше відвідував секцію боксу, але був відсторонений через свою агресивну поведінку (а.с.48,52,53).
Згідно інформації санаторно-оздоровчого центру соціальної реабілітації «Смарагдове місто» від 10.12.2019 року, ОСОБА_4 перебуває у закладі з 21.10.2019 року, де раніше також перебував неодноразово. За час перебування в центрі проявив себе як активний, емоційний і рухливий хлопець з поведінкою, яка не завжди адекватна ситуації. До навчання інтересу майже не проявляє, під час ігрової діяльності провокує конфліктні ситуації через свою нестриманість (а.с.84).
Згідно висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 25.10.2019 року №034, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не забезпечують життєво важливих потреб дитини, про її фізичний і духовний розвиток не дбають, повністю самоусунулись від виховання дитини, що вказує на їх ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків та доцільність позбавлення їх батьківських прав відносно сина. Таке рішення, на думку органу опіки і піклування, відповідатиме інтересам дитини (а.с.7-9).
З метою всестороннього та об'єктивного розгляду справи і постановлення законного рішення судом допитано ряд свідків, в тому числі і малолітнього ОСОБА_4 , чиї інтереси є найбільш важливими, на предмет перевірки обґрунтованості вимог органу опіки і піклування.
Так, свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона є матір'ю відповідача ОСОБА_2 . ЇЇ син та відповідачка ОСОБА_1 в шлюбі ніколи не перебували. Дитина народилася, коли відповідачка була неповнолітньою, її син записав дитину на себе, але разом вони майже не жили. Спочатку ОСОБА_1 дозволяла їй бачитися з онуком, зі спілкування з яким вона зрозуміла, що дитина була налаштована проти батька, ображала його. З його слів вона зрозуміла, що цьому його навчила мати. ОСОБА_14 ОСОБА_6 виповнилось 4 роки, відповідачка заборонила їй і синові спілкуватись з дитиною. Деякий час дитина жила в іншому місті, а після повернення в м. Мирноград, онук почав тікати з дому, приходив до неї додому роздягнутий, казав, що мати вигнала його з дому. Вона відводила його до матері, проте та відмовлялась його приймати і деякий час, але не часто, він міг перебувати у неї. Інколи він жив у тітки відповідачки - ОСОБА_15 , бо з матір'ю в нього були погані стосунки, він не хотів з нею жити, бо та його била і виганяла з дому. У сім'ї батька дитина також не могла жити, так як той мав іншу сім'ю і двох дітей, яких ОСОБА_12 ображав, виражався на їх адресу нецензурно, після чого батько нагнав його і взагалі відмовився з ним спілкуватись. Дитина виявилась не потрібною обом батькам.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є директором ліцею «Гармонія», де навчається неповнолітній ОСОБА_4 . Дитина має складний характер, навчатися не бажає, а його негативна поведінку в школі вказує на те, що батьки його вихованням не займаються. Дитина здатна до агресії, вимагає роботи з психологом, від чого мати дитини відмовляється, а сама уваги сину не приділяє, до порад вчителів не прислухається, на повідомлення про конфліктні ситуації, які створюються її сином в дитячому колективі, що викликає невдоволення та скарги батьків дітей, не реагує. Коли ОСОБА_12 став пропускати уроки і адміністрація звернулася до матері. То виявилося, що дитина вдома не проживає, а живе у якоїсь родички так як мати додому його не пускає, бо той приходить додому брудним і може чимось заразити її менших дітей. Батько дитини з нею взагалі не спілкується і її вихованням не займається, і коли їм вдалося його розшукати, заявив, що у нього своя сім'я, а дитиною займається мати.
Аналогічні пояснення дала свідок ОСОБА_17 - класний керівник ОСОБА_4 , яка, до того ж, суду пояснила, що погана поведінка дитини викликана, перш за все, відсутністю любові і уваги з боку батьків, які його вихованням не займаються, що провокує дитину на погані вчинки, створення конфліктних ситуацій, викликає агресію до оточуючих його людей. Спілкування з дитиною вказує, що батьки байдужі до неї та її долі, не займаються її розвитком, не турбуються про cтан здоров'я, дозвілля дитини. Внаслідок цього у дитини, яка відчуває це, проявляється агресивність, схильність до правопорушень, чого не хоче усвідомити його мати, бо ніколи до їх порад не прислухається і шкільним життям сина взагалі не цікавиться.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що є двоюрідною бабусею ОСОБА_4 і тіткою відповідачки ОСОБА_1 з самого народження живе з матір'ю, яка потім утворила іншу сім'ю, народивши ще трьох дітей. У батька дитини також своя сім'я і свої діти. Зі слів дитини їй відомо, що батько його ображав, казав, що в дитячому будинку йому буде краще, так як там не потрібно вчитись. Мати дитини змушувала дитину робити уроки, а коли він відмовлявся це робити, била його ременем. Інколи ОСОБА_12 проживав у неї, так як їй було його жаль.
Малолітній ОСОБА_4 суду пояснив, що раніше він проживав з матір'ю, вітчимом, бабусею, двома молодшими сестрами і братом та навчався у школі. Останні півроку знаходиться у притулку, куди його було поміщено за небажання вчитися та погану поведінку. Зазначає, що були випадки, коли він вночі бродяжив по місту, його знаходили працівники поліції, які відвозили його додому. Іноді мама відмовлялася його забирати додому, казала, що його поведінка та образи, які він висловлював на її адресу, їй вже набридли. Тоді він міг ночувати в поліції. Поясняє, що в притулку йому погано, він сумує за мамою і домівкою, зазначає, що розуміє, що вчиняв погано, не слухався маму, не хотів вчитися. Зазначав, що він проти того, щоб маму позбавляли батьківських прав, так як він її любить, порозумівся з нею і хоче жити з нею разом, бо вона є для нього самою дорогою людиною. Що стосується позбавлення батька батьківських прав щодо нього, то проти цього не заперечує, так як він з ними ніколи не жив, його життям ніколи не цікавився і ніколи ним не опікувався.
Вислухавши позиції сторін, пояснення свідків, в тому числі особи, відносно якої ставиться питання позбавлення батьків батьківських прав, та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного Кодексу регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та поважати дитину. В разі, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, вони, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, можуть бути позбавлені батьківських прав. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Потрібно з'ясувати, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа ЄСПЛ «Савіни проти України», заява № 39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 50).
У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися у контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (справа ЄСПЛ «Савіни проти України», заява № 39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 52).
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як встановлено судом і підтверджено доказами у справі, відповідач ОСОБА_2 своїх обов'язків щодо виховання дитини від самого її народження не виконував, про її фізичний, духовний та моральний розвиток не дбав, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов'язками, а в судовому засіданні заявив, що він категорично не бажає займатися вихованням сина. У зв'язку з цим суд підтримує позицію органу опіки та піклування про неможливість зміни його поведінки у кращу сторону та доцільність позбавлення його батьківських прав щодо сина, так як будь-яких об'єктивних, незалежних від відповідача причин такого ставлення до дитини, до її виховання, причин, які б виправдовували таку його поведінку, судом не встановлено, а сплата ним аліментів на утримання дитини на користь її матері не є обставиною, яка звільняє його від виконання батьківських обов'язків.
Разом з тим, надаючи оцінку аргументам позивача щодо доцільності позбавлення батьківських прав і матері дитини, суд, погоджуючись з доведеністю її винної поведінки по відношенню до дитини, такий висновок вважає недостатньо переконливим і передчасним, який не виправдовується інтересами дитини. Тому з врахуванням наведеного, визнання відповідачкою своєї вини у прогалинах виховання, її намагання та бажання зберегти сімейні відносини з дитиною, що вказує на можливість зміни її поведінки у кращу сторону, а також, враховуючи думку самої дитини, суд вважає за можливе, як виняток, не позбавляти відповідачку ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , попередивши її про необхідність зміни ставлення до виховання дитини та поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Вирішуючи питання судових витрат у справі в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн., так як позивач звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.150,155,164,166,180-182 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд --
Позовні вимоги органу опіки та піклування - виконавчий комітет Мирноградської міської ради, (ЄДРПОУ 04052956), місце розташування: м.Мирноград, Донецької області, вул.Центральна, буд.9, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (податковий номер НОМЕР_1 ), місце реєстрації: село Нововасилівка Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (податковий номер НОМЕР_2 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (податковий номер НОМЕР_2 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м.Мирноград (Димитров) Донецької області.
Позовні вимоги органу опіки та піклування - виконавчий комітет Мирноградської міської ради про позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м.Мирноград (Димитров) Донецької області, залишити без задоволення, попередивши ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до дитини.
У задоволенні вимог органу опіки і піклування - виконавчий комітет Мирноградської міської ради про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 768,40грн.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 27 лютого 2020 року. Повний текст судового рішення виготовлено 11 березня 2020 року.
Суддя Клепка Л.І.