Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/5189/15-к
Провадження №1-кп/523/50/20
10.02.2020 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3
за участю захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
у присутності потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12014160490006454 від 24.12.2014 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працюючого неофіційно, інваліда 3 групи, раніше не судимого.
Зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,
Встановив:
9.12.2014 року приблизно о 17:45 годині, ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «DAF PE04» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись при достатній видимості по вул. Вапняна збоку вул. Гладкова в напрямку вул. Шкодова гора у м. Одесі, під'їхавши до нерегульованого перехрестя, розташованому з 3-им провулком Нафтовиків, висадив пасажира, зупинившись у правому краї проїзної частини, після чого, порушуючи п.п. 2.3 «б», 10.1., 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме діючи з необережності, будучи неуважним, не врахувавши дорожньої обстановки, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вживши своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу, розпочав виконувати маневр розвороту на проїзній частині вул. Вапняній, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка рухалася у зустрічному напрямку руху автомобілю «DAF PE04» під керуванням ОСОБА_7 по проїзній частині вул. Вапняній.
В результаті дорожньої транспортної пішоходу ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи №29 від 5.02.2015 року спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепної мозкової травми у формі забиття головного мозку середнього ступеню, відкритого перелому потиличної кістки справа з переходом на основу черепу, крововиливу під м'які мозкові оболонки, забитої рани тімяно потиличної області справа, які відповідно до критеріїв п.2.1.3 «б» «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні, викладеному в обвинувальному акті не визнав, та пояснив, що дійсно 9.12.2014 року у вечірній час, рухався на своєму автомобілі «DAF PE04» по вул. Вапняна у м. Одесі, біля попереду стоячого білого фургону припаркувався, висадивши свого знайомого ОСОБА_8 . Освітлення на вулиці було відсутнє, включивши лівий поворот, подивився, що не має попутного та зустрічного транспорту, почав здійснювати манер розвороту приблизно на 70-75 градусів в іншому напрямку. Проїхавши приблизно 5 метрів, побачив силует жінки, яка впала біля його автомобілю. Вийшовши з машини, поцікавився її самопочуттям, на що вона відповіла, що болить голова. На місце під'їхав патруль дорожньої служби, його стали звинувачувати, що він збив людину, тоді він не став сперечатися. В подальшому йому сказали їхати до інспектора, після чого о півночі знову повернулися на місце ДТП, де під диктовку він писав пояснення, у цей період шести годин після дорожньої транспортної пригоди у потерпілої з'ясували легкі тілесні ушкодження, він давав свідчення як свідок. Зі складеною схемою ДТП не згодний, запевняючи, що на схемі «вкрадено» два метри, на цю відстань він не доїхав до потерпілої. Висновки судово - медичної та авто - технічних експертиз, в тому числі протокол проведення слідчого експерименту оспорює, стверджуючи, що слідчий експеримент проводився при інших погодних умовах, чим тоді, коли мало місце ДТП, вважає, що з його боку порушення Правил дорожнього руху відсутні, також пояснюючи свою невинність тим, що будь-яких пошкоджень на його автомобілі не було, навіть не був стертий бруд, при цьому допускає, що пішохід йшла йому назустріч, звідки саме сказати не може, оскільки помітив її краєм ока, коли вже рухався, припускає, що потерпіла могла сама послизнутися та впасти. Заявлений цивільний позов потерпілої не визнає в повному обсязі.
Незважаючи на не визнання ОСОБА_7 своєї вини, суд вважає, що винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України повністю підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, оголошеними та долученими до обвинувального акту, а також показаннями потерпілої, свідків, дослідження яких було проведено судом у судовому засіданні.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що у грудні 2014 року у вечірній час йшла по вулиці Вапняній у м. Одесі по проїзній частині, так як в тій місцевості не має ні тротуару, ні пішохідного переходу, перетинала другорядну дорогу, яка уходила вліво від неї, коли відчула удар автомобілю, від якого впала, вдарилися головою, як до неї наблизився автомобіль, не бачила, тому що коли вона рухалася машина стояла на узбіччі, розвертаючись, водій не помітив її. Коли її підняли з землі, транспортний засіб обвинуваченого стояв позаду неї поряд, других машин не було. Також вказала, що приймала учать при проведенні слідчого експерименту, при якому був присутній обвинувачений та казав, що не помітив її із-за стойки.
Позовні вимоги до ОСОБА_7 підтримує в повному обсязі.
Допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_8 показав, що у грудні 2014 року приблизно о 18:00 годині ОСОБА_7 підвозив його додому, йшов мокрий сніг, на вулиці було погане освітлення. Обвинувачений висадив його, після чого став роботи маневр розвороту на 180 градусів вліво. ОСОБА_7 успів розвернутися приблизно на 45-60 градусів, потім зупинився. Він побачив жінку, яка лежала на дорозі, у неї кровоточила голова. Як жінка падала, він не бачив. Побачив потерпілу, коли вона вже лежала на асфальті на півметра вздовж осі по передню ліву сторону автомобілю. Звуку гальм, ударів також не чув. На питання прокурора пояснив, що даючи покази слідчому припустив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_7 підштовхнув пішохода, від чого жінка впала. В подальшому, плутаючись у відповідях, зазначив, що насправді знаходився в стороні, як потерпіла опинилися на дорозі, сказати не може. Щодо проведення слідчого експерименту вказав, що був присутній як спостерігач, участі як сторона не приймав, зауважень під час проведення слідчого експерименту не було, відбувалося те ж саме, що і насправді.
Допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторін свідок ОСОБА_9 пояснив, що 9 грудня 2014 року перебував на чергуванні, прибувши на місце ДТП, була оформлена схема дорожньо транспортної пригоди. Автомобіль знаходився на вул. Раскидайловська, 67. Водій пояснював ситуацію, яка сталася, розповідав, як розвертався на дорозі, як контактував з пішоходом, власноручно писав пояснення. На автомобілі наявних ушкоджень, вм'ятин не було, мали місце невеликі потертості у вигляді стертого пилу, грязі, зазначаючи, що іншого і не могло бути, коли автомобіль рухається з маленькою швидкістю плюс м'яке тіло потерпілої, цілком можливо, виходячи зі зросту жінки, що автомобіль ОСОБА_7 підштовхнув пішохода, підсікання під бампер. За даним фактом спочатку дані до ЄРДР не вносили, так як по первинній довідці матеріали направляються в дізнання, спочатку тілесні ушкодження відносилися до легких, потім провели експертизу з метою встановлення тяжкості отриманий тілесних ушкоджень.
Аналогічні покази були надані свідком ОСОБА_10 .
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснив, що безпосередньо проводив судово-медичну експертизу відносно потерпілої ОСОБА_12 , висновки якої відображені в експертизі, йому була надана медична документація постраждалої, історія хвороби, комп'ютерна томограма головного мозку, огляд потерпілої проводився тільки при складенні акту медичного обстеження, хто саме представив документ, сказати не може. Оскільки перед ним не було поставлене питання чи могли бути заподіяні тілесні ушкодження внаслідок самовільного падіння потерпілої, дана обставина не досліджувалася, однак не виключається можливість утворення ушкоджень в результаті падіння з прискоренням, як і внаслідок самовільного падіння, також вказуючи, що без проведення авто технічної експертизи не можливо однозначно відповісти на дане питання, чи був контакт з тілом, водночас зазначаючи, що висновок авто технічної експертизи мав би значення для визначення механізму утворення ушкодження, але ніяк не впливає на визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
- Протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 9.12.2014 року зі схемою ДТП та фото таблицею.
- Протоколом огляду автомобілю марки «DAF PE04» реєстраційний номер НОМЕР_1 від 9.12.2014 року, відповідно якого огляд здійснювався при штучному освітленні без опадів, зовнішніх пошкоджень не виявлено, заяв та зауважень від водія складення протоколу та схеми, а також щодо несправностей транспортного засобу не поступало.
- Висновком судово-медичної експертизи №29 від 5.02.2015 року, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: відкрита проникаюча черепна мозкова травма у формі забиття головного мозку середнього ступеню, відкритий перелом потиличної кістки справа з переходом на основу черепу, крововилив під м'які мозкові оболонки, забита рани тьмяно потиличної області справа, які могли утворитися в результаті однократного падіння ОСОБА_6 з попереднім прискоренням (удар частинами рухомого автомобілю) на плоскість з невеликої висоти з вертикального або близького до такого положення та могли бути спричинені 9.12.2014 року, які відповідно до критеріїв п.2.1.3 «б» «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 6.02.2015 року зі схемою за участю ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_6 у присутності понятих, в ході якого були відтворені обставини ДТП, які мали місце 9.12.2014р.
- Висновком авто технічної експертизи за №602 від 11.03.2015 року згідно якої рульове управління, гальмова система і ходова частина автомобілю марки «DAF PE04» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент експертного огляду знаходились в працездатному стані і забезпечували водієві технічну можливість рухатися і утримувати автомобіль в будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомою йому ефективністю. При цьому в цих системах не малося несправностей, які могли б зумовити раптове для водія відведення автомобіля від обраного ним напрямку або відмову систем з фото таблицею.
- Висновком авто технічної експертизи за №692 від 5.03.2015 року згідно якої, дії водія автомобілю марки «DAF PE04» реєстраційний номер НОМЕР_1 в умовах пригоди регламентуються вимогами п.п.10.1, 12.1, 12.3 ПДР, згідно яких водій перед початком будь-якого маневру повинен впевнитися в його безпеці, рух на маневрі здійснювати зі швидкістю, яка б забезпечувала безпеку відповідно дорожній обстановці, при цьому по факту наявності перешкоди для руху в процесі його здійснення, виконати безпечний об'їзд цієї перешкоди. З експертної токи зору, оцінюючи дорожню ситуацію, яка виникла безпосередньо перед початком маневрування автомобіля, слід зробити висновок, що водій належним чином виконуючи вимоги п.п.10.1, 12.1, 12.3 ПДР при маневруванні в умовах пригоди мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода.
Суд критично відноситься до пояснень обвинуваченого, який вважає, що його автомобіль не контактував з потерпілою ОСОБА_6 , висловлюючи при цьому голослівні припущення, що постраждала сама впала на землю чи послизнувшись, чи від запаморочення голови під дією якихсь ліків від високого тиску, чи заспокійливих, водночас підвергаючи сумніву медичну довідку щодо потерпілої про відсутність у неї алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи зібрані докази, суд вважає, що висунута версія обвинуваченого, який, як з'ясовано, у ході досудового розслідування давав протилежні покази, змінивши свої перші пояснення у судовому засіданні, є непереконливою і розцінюється судом як спроба уникнути кримінальної відповідальності та любим чином себе вигородити. Також суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого, що він писав та діяв, як йому вказував слідчий,оскільки даний факт не знайшов свого підтвердження у ході судового засідання під час допиту потерпілої та свідків, які однозначно зазначали, що обвинувачений добровільно пояснював обставини ДТП.
Сукупність досліджених доказів, у достовірності яких у суду не виникає сумнівів, та які не оспорювалися самим обвинуваченим у ході досудового розслідування, повністю спростовують вибрану позицію захисту ОСОБА_7 , який разом зі своїм захисником підвергають сумніву висновки судово-медичної експертизи відносно потерпілої, посилаючись на відсутність в матеріалах кримінального провадження медичної документації та акту обстеження ОСОБА_6 , на яке їй дала направлення не уповноважена особа - інспектор ДАЇ та на підставі якого був зроблений висновок експерта.
Крім цього сторона захисту заявила, що висновки авто технічних експертиз також є не допустимим доказом, так як ґрунтуються на свідченнях, які були надані на досудовому слідстві під час проведення слідчого експерименту, де ОСОБА_7 виступав в якості свідка, що на думку захисту є істотним порушенням.
В спростування аргументів сторони захисту прокурор вказав, що існує практика та певна процедура, яка передбачена нормою закону для отримання даних щодо проведення експертиз, всі учасники дорожньо - транспортної пригоди спочатку мають статус свідків, оскільки первісно не було зрозуміло, які саме тілесні ушкодження отримала потерпіла, у зв'язку з чим за результати дізнання був зроблений висновок про відсутність в діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення, в подальшому після отримання результатів дослідження дані були внесені до ЄРДР, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру. У даному випадку має місце специфіка розслідування кримінальних проваджень щодо вчинення кримінальних правопорушень пов'язаних з ДТП, де орган дізнання займається з'ясуванням обставин. До внесення даних до ЄРДР не має кримінального провадження, тому мови про експертизи не могло бути,на думку сторони обвинувачення будь-яких суттєвих порушень, в тому числі права на захист не вбачається, підстав для визнання експертиз не допустимими доказами не має.
Вислухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту суд дійшов до висновку, що аргументація сторін заслуговує на увагу.
Дійсно, відповідно до положень ст.87 ч.3 п.1 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Однак, зміст цієї норми, на яку посилається захист, має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, коли сторона обвинувачення вчиняє дії, спрямовані на примушення будь-якої особи до визнання винуватості, саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим мають визнаватися істотним порушенням.
У матеріалах кримінального провадження, досліджених судом, та з показів самого обвинуваченого, свідка ОСОБА_8 , допитаного у судовому засіданні, який на запитання прокурора вказав, що «під час проведення слідчого експерименту зауважень не було, по факту було теж саме, що і насправді», тобто відсутня будь-яка інформація, яка б давала підстави вважати, що при проведенні 6.02.2015р. слідчого експерименту за участю потерпілої та понятих слідчий у будь-якій формі примушував би ОСОБА_7 до визнання своєї винуватості у вчинені ДТП, тільки після отримання висновків судово - медичної та авто технічних експертиз, датованих 5.02.2015р., 5.03.2015р., 11.03.2015р. стало відомо про винуватість обвинуваченого, у зв'язку з чим 16.03.2015 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.
На підставі викладеного не вбачається незаконного способу одержання даних, покладених в основу обвинувачення.
Також суд вважає безпідставними зауваження сторони захисту про не встановлення механізму удару та утворення тілесних ушкоджень, оскільки у судовому засіданні було з'ясовано, що автомобіль обвинуваченого не містив наявних пошкоджень у вигляді вм'ятин, подряпин фарбувального покриття, а мало місце потертість нашарування пилу на поверхні транспортного засобу, у зв'язку з чим за недостатністю вихідних даних було не доцільним проведення експертизи.
Разом з цим суд вважає за необхідне зазначити, що спеціалісти, які проводили експертизи, в тому числі експерт ОСОБА_11 , який був допитаний у ході судового засідання, попереджались про кримінальну відповідальність. Покази експерта, який вказав, що огляд ОСОБА_6 був проведений з акту обстеження потерпілої не має розбіжностей з викладеним в дослідницькій частині експертизи.
До того ж слід звернути увагу, що відповідно до положень ст.84 ч.2 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, тобто акт обстеження не входить до переліку та не є доказом по справі, на якому акцентує увагу захист, і та обставина, що обвинувачений не бачив на дорозі потерпілу не звільняє ОСОБА_7 від виконання вимог п.п. 2.3 «б», 10.1., 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху та не є приводом для його виправдання. Також слід відмітити, що за клопотанням сторони захисту був наданий тимчасовий доступ до акту медичного обстеження складеного щодо потерпілої ОСОБА_6 , яким захист по невідомими причинам не скористався, незважаючи на достатність часу щодо реалізації своїх процесуальних прав щодо надання заперечень та зауважень відносно проведених експертиз, однак дане питання активно виникло тільки під час судового провадження.
Таким чином, оцінюючи у сукупності покази обвинуваченого, потерпілої, свідків, висновки експертиз, в яких викладені вичерпні відповіді на поставлені питання, суд дійшов до висновку, що у ході розгляду справи прокурор, підтримуючий державне обвинувачення довів винуватість ОСОБА_7 , доводи якого не найшли свого підтвердження і були спростовані встановленими фактами, та судом було отримано достатньо доказів винуватості обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.
Отримані у ході судового засідання докази суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані без істотних порушень у порядку, встановленому діючим КПК України.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7 своїми діями скоїв злочин, передбачений ст.286 ч.2 КК України, та його дії правильно кваліфіковані за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та його вина доведена в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.50 ч.2 КПК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину за необережності, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за останнім місцем роботи, є інвалідом 3 групи, що підтверджується копіями документів, долучених до матеріалів кримінального провадження, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, особисте ставлення до вчиненого діяння, небажання в добровільному порядку компенсувати заподіяну потерпілій спричинену шкоду.
Обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Вивченням наданих до суду матеріалів з'ясовано, що до кримінального провадження під час досудового розслідування долучалися речові докази, а саме автомобіль марки «DAF PE04» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який як вбачається переданий ОСОБА_7 .
Також зі змісту обвинувального акту встановлено, що під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення двох авто-технічних експертиз, загальна сума яких складає 590,40 гривень, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у вказаній сумі.
Також суд приймає до уваги, що в рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 пред'явлений та в подальшому уточнений цивільний позов про відшкодування на її користь завданої матеріального збитку у сумі 8000 гривень, моральної шкоди у сумі 50000 гривень, який підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.
Так, за змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Так, позивні вимоги потерпілої ОСОБА_6 у частині відшкодування матеріальних збитків у розмірі 8000 гривень не підлягають задоволенню, оскільки зазначена сума не входить в об'єм пред'явленого обвинувачення, не доказана матеріалами справи та не знайшла свого документального підтвердження у ході судового розгляду.
Оцінюючи уточнені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 заявлені у розмірі 50000 гривень моральної шкоди, суд, приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, ступень вини обвинуваченого, вважає за необхідне задовольнити частково, а саме у сумі 5000 гривень. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вартості майнової компенсації, яка не підлягає виплаті ОСОБА_6 , з характеру та обсягу душевних, психологічних, фізичних страждань, їх тривалості та значимості для потерпілої, водночас враховуючи стан здоров'я постраждалої (яка отримала черепну мозкову травму), тяжкість вимушених змін в її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, оцінюючи обставини скоєного злочину, характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку вчиненого за необережності діяння, враховуючи особу обвинуваченого, який у судовому засіданні свою вину не визнав, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відношення ОСОБА_7 до вчиненого діяння, його вік, стан здоров'я, ту обставину, що він має постійне місце мешкання, працює та його робота пов'язана з керуванням транспортних засобів і є єдиним джерелом доходів для існування, при визначенні виду та міри покарання, вважає, що його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства із застосуванням до нього ст.ст. 75, 76 КК України, що на думку суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину, без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Керуючись ст.ст. 128, 129, 369-371, 373-374, 394-395 КПК України,-
Ухвалив:
Визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, призначив йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін - один рік.
Відповідно до положень ст.76 ч.1 п.п.1,2 КК України зобов'язати ОСОБА_7 :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Згідно ст.76 ч.3 п.2 КК України покласти додатково на ОСОБА_7 обов'язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання рахувати з дня проголошення вироку.
Виконання вироку в даній частині покласти на Суворовський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Міри запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 під час судового провадження не застосовувалися, тому після набрання вироком законної сили скасуванню не підлягають.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави в особі ОНДІСЕ (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21) процесуальні витрати у загальній сумі 590,40 (295,20 грв., 295,20 грв.), пов'язаних із залученням експертів для проведення авто-технічних експертиз під час досудового розслідування.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування на її користь матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково за підстав, викладених в мотивувальній частині вироку.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 5 тис. гривень.
Речові доказі - автомобіль марки «DAF PE04» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий ОСОБА_7 - вважати повернутим за належністю.
Матеріали кримінального провадження за №12014160490006454 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2014 року зберігати в Одеській місцевій прокуратурі №4.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Суворовський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня проголошення.