12.03.20
Справа № 522/2589/19
Провадження № 2/522/3009/20
12 березня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.,
за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
15 лютого 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
19 лютого 2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 04 квітня 2019 року.
24 жовтня 2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження судді Чернявської Л.М.
25 жовтня 2019 року ухвалою суду прийнято до свого провадження справу та призначено до розгляду на 09 грудня 2019 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2018 року та витягу про державну реєстрацію прав на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 . Факт не проживання відповідачів у квартирі з 2011 року засвідчує відповідний акт. Реєстрація місця проживання відповідачів у вказаному житлі створює для неї перешкоди у вільному користування майном, оскільки вимушена нести додаткові витрати, пов'язані зі сплатою комунальних послуг. Крім того, про долю відповідачів їй нічого не відомо, оскільки вона їх не знає та місце їх перебування їй не відомо.
В судове засідання 12 березня 2020 року позивач та його представник не з'явились, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу без його участі, в заочному порядку та долучити до матеріалів справи акт.
Судом неодноразово здійснювався виклик відповідачів в судове засідання за місцем реєстрації та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, які повторно в судове засідання не з'явились.
Судом справа розглянута за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів в заочному порядку відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 04.06.2018 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 6-9).
З 12.03.2010 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані в цій квартирі, про що свідчить довідка від 12.02.2019 року.
З 2011 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в зазначеній квартири не проживають, їх особисті речі в квартирі відсутні, що підтверджується актом про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в жилому приміщенні від 12.02.2019 року, з якого вбачається, що особи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 не проживають з 2011 року по даний час.
На підтвердження вказаних обставин, представником позивача також надано акт про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні від 11.03.2020 року аналогічного змісту.
Реєстрація місця проживання відповідачів у вказаному житловому приміщені створює для позивачки перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки вимушена нести додаткові витрати, пов'язані зі сплатою комунальних послуг, які нараховуються залежно від зареєстрованих за адресою осіб.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування жилим приміщенням (про позбавлення права користування жилим приміщенням).
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Судом встановлено, що відповідачі не проживають в спірній квартирі більше одного року, а саме з 2011 року, на даний час, реєстрація відповідачів за вказаною адресою перешкоджають позивачці повністю реалізувати своє право власності на належне на праві приватної власності майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю.
Згідно із ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб.
Положення статті 317 Цивільного кодексу України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК України та 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Отже, реєстрація відповідачів в квартирі, яка є приватною власністю позивачки, створює перешкоди у користуванні останньою своїм майном, що є прямим порушенням статті 319 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 29, 316, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_2 , 1973 року народження такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , 1999 року народження таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Дане рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 , 1973 року народження та ОСОБА_3 , 1999 року народження з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 13 березня 2020 року.
Суддя Л.М. Чернявська