Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.
Єдиний унікальний номер справи № 754/11530/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3556/2020
Іменем України
12 березня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,
встановив:
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про збільшення розміру аліментів.
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що вона та відповідач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2010 року. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року на користь позивачки з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1355, 00 грн. щомісячно. На виконання судового рішення був виданий виконавчий лист і відкрито виконавче провадження.
Посилаючись на те, що вона не має можливості самостійно утримувати дитину, відповідач при цьому має можливість сплачувати більший розмір аліментів, позивачка просила суд збільшити розмір аліментів, що стягнуто з відповідача, з 1355, 00 грн. щомісячно до 4000, 00 грн. щомісячно.
Необхідність збільшення розміру аліментів була обґрунтована також тим, що дитина додатково займається англійською мовою, відвідує різні гуртки, за які позивачка сплачує кошти. Дитина потребує придбання медичних препаратів у зв'язку із захворюваннями. просить збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на її користь з 1355, 00 грн. до 4000, 00 грн. щомісячно.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на її користь з 1355, 00 грн. до 4000, 00 грн. щомісячно.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, встановлених рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року, а саме - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2218, 00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі вказує, що позивачка не довела обставини, передбачені ст. 192 Сімейного кодексу України щодо погіршення її майнового стану чи покращення майнового стану відповідача. Зазначає, що визначений судом розмір аліментів є занадто обтяжливим для відповідача, оскільки становить 43% від його заробітку.
Також у апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив розглядати справу у судовому засіданні з викликом сторін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є збільшення розміру аліментів до 4000 грн щомісячно.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до апеляційного суду у встановленому порядку не надходив.
Крім цього, 27 лютого 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд його апеляційної скарги на підставі наявних матеріалів справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2010 року до 30 листопада 2016 року включно, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу (а.с. 13).
У період перебування у шлюбі у сторін по справі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 8).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 1355, 00 грн. щомісячно (а.с 12).
На виконання судового рішення позивачці був виданий виконавчий лист, у зв'язку з чим державним виконавцем було відкрито виконавче провадження (а.с. 17).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, відповідач сплачує аліменти, визначені за рішенням суду, заборгованості не має.
ОСОБА_2 у своєму позові просила суд збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, а саме у розмірі 4000, 00 грн. щомісячно, посилаючись на те, що грошових коштів, що стягнуто за судовим рішенням, на утримання дитини не вистачає. Дитина відвідує додаткові заняття з англійської мови та інші гуртки, за які позивачка сплачує грошові кошти. Також позивачкою здійснюються витрати на придбання сезонного одягу, взуття, шкільного приладдя, предметів гігієни, поточного ремонту житла, придбання книг, журналів. Також зазначала, що матеріальний стан відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у значно більшому розмірі.
Позивач також посилалась на те, що збільшився прожитковий мінімум для дітей відповідного віку та закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів (з 30% прожиткового мінімуму до 50%).
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що він щомісячно сплачує аліменти, що становлять більше половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на час розгулу справи. Крім того, зазначав, що він отримує невелику заробітну плату, його витрати значно збільшилися, а тому він не має можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч. 1, 2 ст. 184 Сімейного Кодексу України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 Сімейного Кодексу України, так і положень ст. 183,
Частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до вимог ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, що регулюють обов'язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема, ст. 182, 183, 184 Сімейного кодексу України. Даний висновок міститься у правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 05 лютого 2014 року по справі № 143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції мотивував його тим, що матеріальне становище позивача та аліменти у розмірі 1355, 00 грн. на дитину, які відповідач сплачує на утримання дитини за судовим рішенням, не забезпечують належний рівень життя дитини.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 працює у Центральній поліклініці МВС України на посаді завідувача педіатричного відділення - лікаря, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 15).
Відповідач ОСОБА_1 працює на посаді керівника проектів та програм у ТОВ «АПТ Україна Групп», отримує заробітну плату, середній розмір якої становить 5100 грн (а.с. 67).
Жодних доказів зміни матеріального становища позивача чи відповідача порівняно із датою ухвалення рішення суду про стягнення аліментів (26 червня 2017 року) матеріали справи не містять.
Ухвалюючи рішення про збільшення розміру аліментів з 1355 грн до 2218 грн щомісячно, суд першої інстанції посилався на те, що є співрозмірним із розміром прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак, не врахував, що збільшення прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку не є визначеною законом підставою для зміни розміру аліментів.
Так, законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року №037-VIII ч.2 ст.182 Сімейного Кодексу України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у ст.182 СК, яким визначався розмір - 30%).
Таким чином, зміна закону, яким установлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст.192 Сімейного Кодексу України .
Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч.2 ст.182 Сімейного Кодексу України .
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів. (Постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року № 459/2181/17).
За таких обставин, враховуючи те, позивачка не довела наявність підстав, передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України щодо погіршення її майнового стану чи покращення майнового стану відповідача, та відсутність інших обставин, що можуть мати наслідком зміні розміру аліментів, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів є необґрунтованими, а відтак, не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: С.М. Верланов
С.І. Савченко