12 березня2020 року м. Київ
Справа №759/3633/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2918/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Величко Т.О. 12 листопада 2019 року у м. Києві, у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
У лютому 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 29 січня 2017 року, о 13 год. 05 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Харківське шосе в м. Києві, в порушення вимог дорожнього руху «рух праворуч», при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, здійснив рух прямо, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Honda», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрите у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. На дату ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Власник пошкодженого автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6018031 з терміном дії з 15 липня 2016 року - 14 березня 2017 року. МТСБУ було прийнято рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено потерпілому ОСОБА_2 відшкодування в розмірі 100000,00 грн. У зв'язку з цим МТСБУ набуло право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на збір документів та послуги аварійного комісара в сумі 785,00 грн та сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що надані позивачем докази не відповідають вимогам ч.8 ст.43 ЦПК України, не посвідчені в установленому законом порядку, а тому є неналежним доказом у справі. За таких обставин, суд першої інстанції вважав позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими.
Не погодилось із вказаним рішенням суду МТСБУ, представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує на те, що позов було подано представником МТСБУ - адвокатом Патрик Г.Г., повноваження якої підтверджені копією ордеру, свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю та довіреністю. Вказані документи надають право адвокату посвідчувати копії матеріалів справи, яку адвокат веде відповідно до чинного законодавства. Відповідно до положень ст. 95 ЦПК України, представником позивача були надані копії письмових доказів, які посвідчені належним чином. Крім того, зазначає, що відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, суд першої інстанції міг з власної ініціативи витребувати оригінали письмових доказів. Однак, суд першої інстанції в порушення вказаної норми не здійснив витребування оригіналів доказів та вирішив що надані копії є неналежними доказами, а позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними. Таким чином, мотиви оскаржуваного рішення не відповідають нормам процесуального і матеріального права, що призвело до обмежень прав позивача на доступ до правосуддя.
На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29 січня 2017 року, о 13 год. 05 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Харківське шосе в м. Києві, в порушення вимог дорожнього руху «рух праворуч», при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, здійснив рух прямо, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Honda», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Дані обставини встановлені постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року.Також вказаною постановою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрите у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомості щодо страхування транспортного засобу «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_3 відсутні.
28 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП та 29 березня 2017 року з заявою про виплату страхового відшкодування.
З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем було замовлено проведення незалежного автотоварознавчого дослідження.
Так, згідно Звіту №1444 про оцінку автомобіля Honda Civic 1.8 i, номерний знак НОМЕР_2 від 13 березня 2017 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 482279,84 грн. (а.с13-22).
Згідно довідки №1 від 13 листопада 2017 року про розмір відшкодування з фонду захисту потерпілих, розмір регламентної виплати, яка належить власнику автомобіля «Honda Civic» номерний знак НОМЕР_2 становить 100000,00 грн (а.с.25 на звороті).
На підставі наказу МТСБУ №10628 від 14 листопада 2017 року було сплачено на рахунок ОСОБА_2 суму 100000,00 грн за шкоду, заподіяну в результаті ДТП, що підтверджується копією платіжного доручення №1261733 від 15 вересня 2017 року (а.с. 25,26).
14 листопада 2017 року МТСБУ направило лист ОСОБА_1 , в якому запропоновано в добровільному порядку компенсувати загальний розмір витрат у розмірі 100785,00 грн, з яких 758, 00 грн витрати на збір документів (а.с. 26 на звороті).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки докази, які надані позивачем, є неналежними доказами.
Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія судді не може виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом підпункту «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з підпунктом 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст. 13 цього Закону.
Також відповідно до п. 40.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Як роз'яснено у п. 26, 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч.9 ст. 83 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1,2,4,5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (ч.8 ст. 43 ЦПК України).
Частиною 9 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Отже, наведені процесуальні норми передбачають лише те, що сторона своїм підписом і зазначенням дати підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, а оригінал такого документа знаходиться в учасника процесу. Інших норм в процесуальному законодавстві немає.
Відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог мотивована їх недоведеністю та необгрунтованістю, оскільки докази надані позивачем не відповідають вимогам ч.8 ст.43 ЦПК України, та не посвідчені в установленому законом порядку.
Однак, на підтвердження своїх позовних вимог, представником МТСБУ- адвокатом Патрик Г.Г. до суду першої інстанції було надано ряд документів, зокрема, копію звіту №1444 від 13 березня 2017 року про оцінку транспортного засобу, копію наказу МТСБУ № 10628 від 14 листопада 2017 року про виплату потерпілій особі відшкодування та копію платіжного доручення №1261733 від 15 листопада 2017 року та ін. Вказані документи долучені до позовної заяви, підшиті і пронумеровані на 28 аркушах, містять відмітку «з оригіналом згідно», засвідчені підписом представника МТСБУ - адвокатом Патрик Г.Г. із зазначенням дати такого засвідчення - 25 лютого 2019 року та скріплені печаткою адвоката на звороті всього пакету документів (а.с. 1-28).
Таким чином, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи (письмові докази) відповідають вимогам чинного законодавства, є належними та допустимими доказами та підтверджують факт виплати потерпілій особі страхової виплати.
Крім того, відповідачем не надано будь - яких доказів на спростування доводів позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності позивачем належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомості щодо страхування транспортного засобу «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_3 відсутні.
Розмір заподіяної внаслідок ДТП шкоди з вини відповідача підтверджено звітом про оцінку колісного транспортного засобу №1444 від 13 березня 2017 року, який є належним та допустимим доказом на підтвердження вказаної обставини.
Вказаний звіт складено суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , який має сертифікат оціночної діяльності НОМЕР_5 від 08 квітня 2014 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_6 від 12 лютого 2011 року, свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів від 09 березня 2011 року НОМЕР_7 за напрямом оцінки : «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» зі спеціалізацією в межах напряму: «Оцінка колісних транспортних засобів» (а.с.23,24).
Відповідачем не надано своїх заперечень та доказів щодо визначеного розміру заподіяної шкоди.
Згідно довідки №1 від 13 листопада 2017 року про розмір відшкодування з фонду захисту потерпілих, розмір регламентної виплати, яка належить власнику автомобіля «Honda Civic» номерний знак НОМЕР_2 становить 100000,00 грн (а.с.25 на звороті).
На підставі наказу МТСБУ №10628 від 14 листопада 2017 року було сплачено на рахунок ОСОБА_2 суму 100000,00 грн за шкоду, заподіяну в результаті ДТП, що підтверджується копією платіжного доручення №1261733 від 15 вересня 2017 року (а.с. 25,26).
Наведені вище обставини у сукупності дають підстави для висновку про те, що саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Honda», державний номерний знак НОМЕР_2 , а позивач МТСБУ, виконавши свої зобов'язання перед потерпілої особою шляхом виплати страхового відшкодування, набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в порядку регресу.
За таких обставини, на користь МТСБУ підлягає стягненню з відповідача сума страхового відшкодування у фактично перерахованому розмірі 100000,00грн. Адже законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі, потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягненні з відповідача на користь позивача витрат на збір документів та послуги аварійного комісара в сумі 785,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення вказаних витрат.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції на вказане вище уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4017,50 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро Українигрошові кошти в розмірі 100000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро Українисудовий збір в розмірі 4802, 50 грн.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України (021546, м. Київ, Русанівський бульвар,8; ЄДРПОУ 21647131).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: В.В.Соколова
Судді: Н.В.Поліщук
А.М.Андрієнко