Єдиний унікальний номер справи 753/23417/19
Провадження №22-ц/824/3518/2020
27 лютого 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.
розглянувши справу за апеляційною скаргою обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 до обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» про захист прав споживачів,
В грудні 2019 року позивачі звернулися до суду з позовом про захист прав споживачів. Свій позов обґрунтували тим, що вони є власниками квартир, розташованих у житловому комплексі «ОБК Східна Брама». У зв'язку з тим, що відповідач змушує власників квартир у житловому комплексі укладати договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, які за своїм змістом не відповідають типовому договору про надання послуг, позивачі просили зобов'язати обслуговуючий кооператив припинити дії, які порушують їх права та заборонити відповідачу примушувати мешканців житлового комплексу до укладання договорів в зазначеній формі. Одночасно з позовом подали заяву про забезпечення позову, в якій просили заборонити відповідачу відключати квартири позивачів від електро-, водо та тепло постачання до закінчення розгляду справи по суті.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року заява позивачів задоволена.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, вказує на неповне дослідження обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовує скаргу тим, що такі заходи прямо перешкоджають господарській діяльності відповідача. Крім того оскаржувана ухвала порушує інтереси інших мешканців будинку, адже надання комунальних послуг безпосередньо залежить від наявності оплат усіх мешканців за фактично спожиті комунальні послуги. Вважає, що висновки суду є необґрунтованими та помилковими, а застосовані заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачами позовними вимогами. Посилається й на те, що за умови відсутності будь-яких укладених із позивачами письмових договорів про надання послуг відключення квартир від електро-, водо та тепло постачання є правом відповідача, яке не може бути обмежене, що також не було враховано судом.
Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу, де вказали, що доводи апеляційної скарги вважають безпідставними, а ухвалу суду - законною і обґрунтованою, яка в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного:
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Свою заяву про забезпечення позову позивачі обґрунтовують тим, що предметом спору в рамках даної справи є вирішення питання стосовно платежів, які позивачі повинні сплачувати на адресу відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги. При цьому примусове створення фондів та збір коштів на проведення робіт, що не передбачені чинним законом, знаходиться поза межами повноважень та компетенції відповідача, у зв'язку з чим наполягають на укладанні договорів в типовій формі замість запропонованого відповідачем варіанту. При цьому невжиття запропонованого заходу забезпечення позову може призвести до унеможливлення ефективного захисту прав позивачів як власники квартир у житловому комплексі «ОБК Східна Брама», який вони відстоюють у своєму позові.
Зваживши на доводи заявника, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для вжиття запропонованих заходів забезпечення позову. З даним висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду, вважаючи його законним і обґрунтованим.
За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.
З заяви про забезпечення позову та досліджених матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, за вирішенням якого позивачі і звернулися з позовом до суду. Об'єкт забезпечення позову прямо пов'язаний з предметом спору, а застосований судом захід забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Окремо колегія суддів зважає й на неможливість прийняття позиції апелянта щодо незаконності оскаржуваного судового рішення через те, що застосовані судом заходи забезпечення прямо перешкоджають господарській діяльності відповідача на тій підставі, що будинок, в якому позивачі володіють квартирами, не є зданим експлуатацію. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що питання здачі будинку в житловому комплексі «ОБК Східна Брама» в експлуатацію не є об'єктом дослідження як в даній справі в цілому, так і при вирішенні питання забезпечення позову. Окремо апелянт зазначав, що оскаржувана ухвала порушує інтереси інших мешканців будинку, адже надання комунальних послуг безпосередньо залежить від наявності оплат усіх мешканців за фактично спожиті комунальні послуги. В той же час даний довід також не може бути прийнятий до уваги, оскільки за судовим захистом, в тому числі й шляхом апеляційного оскарження судового рішення, особа може звертатися до суду лише з метою захисту свої прав та інтересів (за певними виключеннями, які до даного випадку не відносяться). При цьому доказів нездійснення оплат позивачами відповідачем також представлено не було. Тому посилання апелянта на порушення інтересів інших мешканців будинку як на підставі скасування судового рішення, не відповідає як процесуальним нормам, так і наявним матеріалам справи.
Посилання апелянта на необґрунтованість та недоведеність висновку суду першої інстанції про наявність ризиків, які дають підстави для застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів не може вважати обґрунтованим, оскільки мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення можливості виконання рішення суду та/чи ефективного захисту прав осіб, відтак вимога про надання доказів існування того, що ще не сталося, і чому застосовані заходи мають запобігти, є необгрунтованою. При вирішенні такого питання суд має враховувати, чи дійсно існує можливість вчинення таких дій, відтак чи заявлені ризики є реальними.
В даному випадку усі вищенаведені вимоги до застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову були дотримані. За таких умов колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, його доводи не ґрунтуються ні на вимогах закону, ні на матеріалах справи, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько