20 лютого 2020 року м. Рівне №460/3038/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник Федченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доПоліської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
29.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС про скасування рішення Рівненської митниці ДФС від 02.09.2019 року №UA204000/2019/000708/1 про коригування митної вартості товарів, а саме легкового автомобілю марки «BMW» модель «Х5», бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 р.в., та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 204000/2019/00725.
Ухвалою суду від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.12.2019.
Ухвалою суду від 26.12.2019 підготовче засідання відкладено на 09.01.2020 у зв'язку з неявкою представника позивача з причин, які судом визнані поважними.
Ухвалою суду від 09.01.2020 підготовче засідання відкладено на 04.02.2020 у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача.
Ухвалою суду від 04.02.2020 замінено відповідача Рівненську митницю ДФС на правонаступника - Поліську митницю Держмитслужби, а також закрито підготовче засідання і призначено розгляд справи по суті на 20.02.2020. В судове засідання викликано свідка: ОСОБА_2 .
В судове засідання 20.02.2020 представник позивача не прибула з невідомих причин. Свідок Гуменюк С.А. не прибув.
Ухвалою суду від 20.02.2020, що постановлена без виходу до нарадчої кімнати, вирішено розглядати справу у відсутність представника позивача та свідка, позаяк сторона відповідача за клопотанням якої викликано даного свідка не наполягала на його повторному виклику.
В судовому засіданні 20.02.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину ухваленого рішення.
Згідно з позовною заявою позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач, за наявності усіх документів, звернулася до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та при поданні усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на це, просила позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, митниця встановила, що наданий до митної декларації інвойс від 02.08.2019 №0169 не містить підпису та печатки продавця, а також не надано копію митної декларації країни відправлення для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Зазначив, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль. Наявність таких обставин зумовило виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Вважає оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З тих підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
27.07.2019 ОСОБА_1 видала довіреність, якою уповноважила Гуменюка Сергія Володимировича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 купити за кордоном на її ім'я за ціну та на умовах за їх розсудом автомобілі будь-якої марки, перегнати вказані автомобілі до місця її проживання, представляти її інтереси на митниці з приводу розмитнення автомобілів, отримувати митні документи, а також вчиняти інші дії щодо такого роду повноважень (а.с.37).
02.08.2019 ОСОБА_1 придбала легковий автомобіль «BMW» модель «Х5», бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 року випуску.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23.02.2018 власником цього автомобіля є німецьке підприємство SixtGmbh&Co. м.Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина (а.с.27-31).
27.08.2019 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію №UA204010/2019/229904 для митного оформлення в режимі імпорт вказаного легкового автомобіля «BMW» модель «Х5», бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 р.в., загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання на дорогах загального користування, номер двигуна (тип) - н/д, двигун - дизельний, робочий об'єм -2993 см.куб., потужність - 280 кВт, тип кузова - універсал, вартість 20000 євро, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору)(а.с.23). Також вказано, що одержувачем автомобіля є ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Для митного оформлення відповідачу разом з митною декларацією було подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №0169 від 02.08.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/233155 від 07.08.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23.02.2018, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 20.08.2019, висновок про якісні характеристики товарів 190820/001 від 20.08.2019, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, внутрішній договір (контракт) доручення ННН 806961 від 23.07.2019, договір про надання послуг митного брокера від 05.08.2019, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом, касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1427391432.1 від 05.08.2019.
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган 27.08.2019 направив позивачу запит, яким зобов'язав його надати додаткові документи: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення;висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.21-22).
У відповідь на вказаний запит митниці декларантом позивача листом від 02.09.2019 №234 повідомлено, що додаткові документи надаватися не будуть та просив прийняти рішення щодо визначення митної вартості без врахування термінів передбачених ст.53 МК України (а.с.61).
02.09.2019 Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000708/1 по митній деклараціїUA204010/2019/229904, за яким митну вартість легкового автомобіля «BMW» модель «Х5», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , збільшено з 20050 євро до 55050 євро (а.с.17-18).
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зокрема, вказано, що наданий до митної декларації інвойс від 02.08.2019 №0169 не містить підпису та печатки продавця, а також не надано копію митної декларації країни відправлення для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Зазначено, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль. Наявність таких обставин зумовило виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.
З огляду на це відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (витягу з електронного довідника SuperSCHWACKE 08/2019) із застосуванням другорядного (резервного) методу.
При цьому, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).
Відповідно до цього, Рівненською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00725, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204010/2019/229904 від 27.08.2019 (а.с.19). Причиною відмови зазначено наступне: "Митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204010/2019/229904 від 02.09.2019.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Згідно із п.2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57).
В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно ж до частини третьої цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
При цьому, обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
На підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів Рівненська митниця ДФС зазначила, що транспортний засіб - легковий автомобіль «BMW» модель «Х5», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 придбано фізичною особою ОСОБА_1 у юридичної особи UAB«Rolidas»LTD на підставі комерційного рахунку від 02.08.2019 Серія ROL-AUT№0169, згідно з якого вартість транспортного засобу на експорт становить 20000 євро.
Поміж того, що вказаний рахунок не містить ні підпису, ні печатки продавця, як і покупця, всупереч положень статті 368 Митного кодексу України декларантом не надано і документів, що свідчили б про факт оплати транспортного засобу (чеки, касові документи тощо), копії митної декларації країни експорту для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт.
Слід зазначити, що для підтвердження оплати вказаного транспортного засобу позивачем до матеріалів справи долучено касовий ордер №97 від невстановленої дати (а.с.80). Разом з тим, судом з'ясовано, що переклад цієї квитанції, до матеріалів справи не долучений, а також цей ордер не містить обов'язкового реквізиту, а саме, підпису бухгалтера продавця. Поряд з цим, на ньому наявний підпис, директора UAB «Rolidas»LTD ОСОБА_4 , який в той же час є особою, що за нотаріальною довіреністю від 27.07.2019 (а.с.37), уповноважена позивачем на купівлю, а не на продаж їй транспортних засобів. Крім того, зазначена квитанція не пред'являлася митному органу під час митного оформлення автомобіля.
За наведеного суд не приймає вказаний касовий ордер як належний і допустимий доказ у справі. Даний документ не може вважатися платіжним, банківським чи розрахунковим документом в розумінні статей 4, 53 Митного кодексу України, а тому об'єктивно не підтверджує відомостей щодо вартості імпортованого транспортного засобу.
Крім цього, відповідно до технічного паспорту №EX505619 від 23.02.2018 власником цього автомобіля є німецьке підприємство SixtGmbh&Co. м. Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина, а продавець товару UAB «Rolidas» LTD, зазначений у комерційному інвойсі від 02.08.2019 Серія ROL-AUT№0169, не представив документів, на підставі яких він розпоряджається вказаним транспортним засобом.
Що стосується долученої стороною позивача до матеріалів справи копії експортної декларації Литовської Республіки, точний номер, якої неможливо встановити у зв'язку з поганою якістю ксерокопії цього документа №19PL301010E0645254 або №19PL304040E0645254 (а.с.81), то суд зауважує на такому.
Перевірку виїзду задекларованого товару з Євросоюзу можна здійснити за допомогою сервісу Єврокомісії на офіційному сайті https://ec.europa.eu/, в розділі «Оподаткування та митний союз» (Тaxationandcustoms) і підрозділі «Експорт MRN-спостереження (лише міжнародні рухи) (Export MRN Follow-up (internationalmovementsonly)). Інформація про MRN доступна лише для міжнародних рухів ECS, які були завершені після 04.11.2018.
Перевіркою на вказаному сайті декларацій: №19PL301010E0645254 та №19PL304040E0645254 судом встановлено, що декларації із вказаними вище номерами, на цьому сервісі відсутні, а тому доводи позивача щодо її існування є непереконливими (а.с.112-113). Також суд вказує, що вона не засвідчена у встановленому законом порядку. Відповідно така декларація не є допустимим і належним доказом у справі і суд не бере її до уваги при ухваленні рішення.
Водночас суд також зауважує, що одержувачем транспортного засобу у ВМД вказаний ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, на вчинення таких дій довіреністю виданою позивачем від 27.07.2019 була уповноважено іншу особу, а саме: ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Цей факт також ставить під сумнів достовірність документів на основі яких проводилося розмитнення транспортного засобу.
Доказів пошкоджень оцінюваного автомобіля «BMW» модель «Х5», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , що призвело б до зменшення ринкової вартості, стороною позивача надано не було, а тому стверджувати про безпідставність визначення вартості товару за рівнем митної вартості, який узято з електронного довідника SuperSCHWACKE 08/2019 у суду немає.
Усе зазначене вище свідчило про наявність ризиків заявления до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
Таким чином митний орган мав повне право витребувати у позивача додаткові документи.
Оскільки ж декларантом позивача жодних інших документів подано не було, митний орган законно і обґрунтовано визначив митну вартість товару за резервним методом.
При цьому, слід зазначити, що позивач в ході розгляду справи також не надав жодних належних та достовірних доказів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно.
З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000708/1 від 02.09.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00725 в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності, а відтак до скасування не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах і спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а відтак правомірність винесення оскаржуваних рішень не спростована у ході судового розгляду.
Оцінюючи наявні в справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів правомірність виданих ним рішень.
З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) в позові до Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097, вул.Соборна, 104, м.Рівне, 33000) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000708/1 від 02.09.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00725, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 02 березня 2020 року.
Суддя Друзенко Н.В.