02 березня 2020 року м. Рівне №460/4678/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області
про зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просить:
- зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Рівне Рівненської області подання про повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5008,20грн, сплаченого згідно з квитанцією від 07.08.2019 №93, з операції купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено 1 відсоток від вартості нерухомого майна, що становить 5008,20грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач придбала нерухоме майно вперше, а відтак в розумінні п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вона не є платником відповідного збору. На звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про повернення безпідставно сплачено збору, останнє надало відмову в поверненні коштів з підстав відсутності механізму повернення даного платежу та чіткого переліку документів, які б підлягали аналізу при встановленні факту первинного набуття нерухомості. Позивач вважає таку відмову протиправною, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області та встановлено третій особі строк для надання пояснень щодо позову.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що діючим законодавством не визначено механізму повернення даного платежу управліннями Пенсійного фонду України. Відсутні не лише норми, які регулюють даний аспект, а й чіткий перелік документів, що підлягають для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості. Оскільки позивачем сплачено збір добровільно, то зазначені кошти не належать до помилково або надміру зарахованих до державного бюджету. Відтак, підстави для повернення такого збору відсутні. Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третьою особою надано пояснення щодо позову, за змістом яких повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Позивачем подано відповідь на відзив, за змістом яких відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості пенсійного органу встановити придбання квартир конкретною особою вперше не можуть ставитися в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
07.08.2019 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В., зареєстровано в реєстрі за №1347 (а.а.с.15-16).
За даним договором позивач придбала квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №176697531 від 07.08.2019 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).
07.08.2019 ОСОБА_1 сплатила 5008,20грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією від 07.08.2019 №93 (а.с.17).
На звернення позивача щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 03.10.2019 №18609/09 надано відповідь, якою останньому відмовлено в поверненні коштів з мотивів відсутності законодавчо затвердженого порядку повернення органами пенсійного фонду збору за операціями придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна (а.с.19).
11.11.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про повернення безпідставно сплачених коштів. До заяви додано копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, договору купівлі-продажу від 07.08.2019, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідки ТВБВ №10017/01 Філії - Рівненського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України", довідки КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", квитанції від 07.08.2019, реквізити банківської картки (а.с.20).
Листом від 06.12.2019 №24673/09 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про те, що сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості не відноситься до коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, а отже не підпадає під дію Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (а.с.21).
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Аналогічні за змістом приписи передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Таким чином, законодавець визначив, що громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з доводами позивача, нерухоме майно придбано нею вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 07.08.2019 інша житлова нерухомість нею не придбавалася.
Відповідачем зазначені відомості в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростовані.
Судом протилежного під час розгляду справи не встановлено.
Суд зазначає, що як станом на час придбання позивачем нерухомості, так і станом на час розгляду справи, відсутній механізм перевірки інформації про те, чи здійснювалося придбання особою зазначеного майна вперше.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України щодо тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону №400/97-ВР.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі у зв'язку з відсутністю у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Відтак, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, яка зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17), 20.03.2018 (справа №819/1667/17) та 28.03.2019 (справа №819/830/17), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання житла конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Аналогічні приписи також закріплені у п.15-1 Порядку №1740.
У силу вимог ст.49 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XII (далі - Закон-XII), однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів пов'язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється виключно за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, в силу вимог Закону №400/97-ВР та Закону №3425-XII, для оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 змушена була сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що склав 5008,20грн.
Зазначеним спростовуються твердження відповідача про добровільність сплати позивачем вказаного збору.
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок №787).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Відповідно до пункту 5 глави 1 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Пунктом 10 Порядку №787 встановлено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.
У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
Тобто, положеннями Порядку №787 чітко визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті (податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів) здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке подається платником таких платежів із відповідною заявою про повернення коштів з бюджету, складеної у довільній формі, із зазначенням обов'язкової інформації, зазначеної в абз.8 п.5 Порядку №787, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості не належить до коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, тому процедура повернення такого збору не підлягає врегулюванню Порядком №787.
Механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначений Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" від 16.02.2011 контроль за справлянням надходжень бюджету, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд.
Відтак, органом, що контролює справляння надходжень бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості, є виключно органи Пенсійного фонду.
Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Суд наголошує на тому, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та не надав доказів на спростування доводів позивача. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір згідно з квитанцією у сумі 768,40грн від 07.112019 №0.0.1515381535.1 (а.с.28).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 07.11.2019, укладений між Адвокатським бюро "Катерини Самардак" та ОСОБА_1 , рахунок від 07.11.23019 №126, акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги згідно договору від 07.11.2019, укладеного між Адвокатським бюро "Катерини Самардак" та ОСОБА_1 від 19.12.2019, квитанцію про сплату позивачем Адвокатському бюро "Катерини Самардак" 1500,00грн згідно з рахунком №126 (а.а.с.24-27).
Таким чином, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Самардак К.В., підтверджуються належними і допустимим доказами.
З огляду на викладене, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 07.11.2019.
Отже, судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області (вул.Яворницького, 34, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 38012714) про зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області подання на повернення ОСОБА_1 помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанцією від 7 серпня 2019 року у сумі 5008,20грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076), судові витрати у сумі 2268,40грн (768,40грн - судовий збір, 1500,00грн - витрати на професійну правничу допомогу).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 02 березня 2020 року.
Суддя Дудар О.М.