13 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 28/179-б-49/52-б-15/173-2012
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Банаська О. О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020
у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. (головуючого), Доманської М. Л., Остапенка О. М.
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2019
у складі судді Пасько М. В.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агама-Трейд"
про банкрутство
03.03.2020 Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі № 28/179-б-49/52-б-15/173-2012.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 28/179-б-49/52-б-15/173-2012 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2020.
У касаційній скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поряд з цим, оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 12.02.2020 (повний текст постанови складено 19.02.2020), отже останній день строку, встановленого для оскарження зазначеної постанови апеляційної інстанції в касаційному порядку припадав на 10.03.2020, а відтак клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не потребує вирішення, оскільки подання ним касаційної скарги 03.03.2020 відбулося в межах строку встановленого частиною першою статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''Дія 97 проти України" від 21.10.2010).
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Абзацом другим частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Проте, в порушення наведених процесуальних вимог, скаржником у поданій касаційній скарзі не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) подання цієї скарги.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У підпункті 10 пункту 2 частини другої статті 4 вказаного Закону визначено, що за заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом справляється судовий збір у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 7 684,00 грн (200 % х (1 921,00 х 2)).
Проте, скаржником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі до касаційної скарги не надано.
Натомість скаржник у тексті та прохальній частині касаційної скарги заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду дійшов висновку про його відхилення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
З огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов передбачених в частині першій статті 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі № 28/179-б-49/52-б-15/173-2012 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) та надати суду докази сплати судового збору у сумі 7 684,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 28/179-б-49/52-б-15/173-2012.
2. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі № 28/179-б-49/52-б-15/173-2012 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
4. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме у разі невиконання вимог ухвали, у строк встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Банасько