Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" березня 2020 р. м. ХарківСправа № 922/472/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши заяву іноземної юридичної особи - «Nibulon S.A.» (резидент Швейцарської конфедерації) про вступ у справу в якості третьої особи (вх. № 6173 від 10 березня 2020 року) у справі
за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ,
до Приватного акціонерного товариства «Компанія Райз», м. Київ, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива», м. Дубно,
про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно,-
Позивач, Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України, звернувся із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Компанія Райз”, про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між Акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” та Приватним акціонерним товариством “Компанія Райз” Іпотечним договором від 28 березня 2006 року № 15106Z112 в рахунок погашення заборгованості, наявної перед Акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” за Кредитним договором № 151214К1 від 28 березня 2014 року, укладеного в рамках Генеральної угоди № 15106N6 від 23 березня 2006 року, у розмірі 5 756 014,12 дол. США та 2 909 154 834,01 грн., а саме: нерухоме майно - комплекс виробничої бази на земельній ділянці селищної ради, що розташований за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Залізнична, буд. 1а (назва будівель та споруд, їх площа, літара № за планом земельної ділянки, деталізовано у резолютивній частині позовної заяви) та визначити спосіб реалізації вищенаведеного предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2020 року прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/472/20 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Також, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, без самостійних вимог, за боці відповідача ТОВ "Сільськогосподарське підприємство Нива".
10 березня 2020 року до матеріалів справи іноземною юридичною особою “Nibulon S.A.” (резидент Швейцарської конфедерації) скеровано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх. № 6173).
Суд, розглянувши дану заяву, зазначає наступне.
Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Проаналізувавши наведену норму суд зазначає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають знаходитись з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Разом з цим, предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Відтак, не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
З огляду на наведенні положення вбачається, що необхідною умовою для залучення третьої особи до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є наявність юридичного інтересу до предмету спору у такої особи.
Обґрунтовуючи необхідність залучення іноземної юридичної особи - “Nibulon S.A.” (резидент Швейцарської конфедерації) заявник спирається на ту обставину, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/16206/14-ц від 28 грудня 2017 року про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323 (і), відповідно до якого Приватне акціонерне товариство “Компанія Райз” повинно сплатити “Nibulon S.A.” 17 536 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ щодо долара США станом на 06 грудня 2017 року становить 476 354 918,40 в якості збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4% з дати невиконання зобов'язань - 11 січня 2011 року, і до дати повної сплати відшкодування збитків, а також відшкодувати витрати на арбітраж в розмірі 54 594,85 фунтів стерлінгів.
22 січня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 55583162 з виконання виконавчого листа № 759/16206/14-ц від 28 грудня 2017 року, за яким стягувачам визначено “Nibulon S.A.”, а боржником виступає Публічне акціонерне товариство “Компанія Райз”.
22 січня 2018 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, на підставі виконавчого листа № 759/16206/14-ц від 28 грудня 2017 року, винесена постанова про арешт майна боржника, за змістом якої на все майно Публічного акціонерного товариства “Компанія Райз” у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору в розмірі 19 289 600 доларів США, 53 594,85 фунтів стерлінгів та складних відсотків на суму 17 536 000 доларів США, що розраховуються поквартально за ставкою 4% з дати невиконання зобов'язань - 11 січня 2011 року, і до дати повної сплати відшкодування збитків, накладено арешт.
05 червня 2018 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 55583162, винесено постанову, за якою змінено назву боржника у виконавчому провадженні № 55583162: з Публічного акціонерного товариства “Компанія Райз” на Приватне акціонерне товариство “Компанія Райз”.
На думку іноземної юридичної особи - “Nibulon S.A.” (резидент Швейцарської конфедерації), спірним майном відповідача забезпечені в тому числі зобов'язання не лише перед позивачем, а й перед заявником, як стягувачем у виконавчому провадженні, а тому рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки.
Суд, з аналізу поданого матеріалу, зазначає, що іноземна юридична особа - Nibulon S.A. (резидент Швейцарської конфедерації) у відповідності до виконавчого провадження № 55583162 є стягувачем, а відповідач є боржником в межах суми збитків, які стягнути рішенням апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року № 4323 (і), проте підстави для її залучення в якості третьої особи в даній господарській справі відсутні, з огляду на наступне.
Предметом позову у даній господарській справі є звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеним між акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” та приватним акціонерним товариством “Компанія Райз” Іпотечним договором від 28 березня 2006 року № 15106Z112. в рахунок погашення заборгованості, наявної перед Акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” за Кредитним договором № 151214К1 від 28 березня 2014 року, укладеного в рамках Генеральної угоди № 15106N6 від 23 березня 2006 року у розмірі 5 756 014,12 дол. США та 2 909 154 834,01 грн.
Для розуміння суті іпотеки необхідно звернутись до статі 1 Закону України “Про іпотеку”, яка визначає, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Отже, кредитор-іпотекодержатель (в даному випадку позивач) під час дії іпотечного договору наділений широкими гарантіями щодо відновлення своїх порушених прав та відшкодування коштів, які були забезпеченні іпотекою (як з боку боржника, так і з боку іпотекодавця).
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно з статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (частина 2 зазначеної статті).
Статтею 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до статті 3 Закону “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно (правова позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 10 квітня 2018 року).
Так, за матеріалами справи встановлено, що іпотечний договір № 15105Z112 був укладений між позивачем та приватним акціонерним товариством “Компанія Райз” 28 березня 2006 року, тобто за часом, що передує винесенню державним виконавцем постанови про арешт майна боржника (Приватного акціонерного товариства “Компанія Райз”), яка датована 22 січня 2018 року.
Таким чино, з огляду на те, що нерухоме майно приватного акціонерного товариства “Компанія Райз” перебуває у іпотеці позивача і останній має переважне право (пріоритет права) на задоволення забезпечених кредиторських вимог за рахунок предмету іпотеки, господарський суд не вбачає можливості впливу рішення у цій справі на права чи обов'язки іноземної юридичної особи - Nibulon S.A. (резидент Швейцарської конфедерації), а тому відмовляє у задоволенні заяви даної особи про залучення до участі у справі як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Керуючись статтями 42, 50, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви іноземної юридичної особи - Nibulon S.A. (резидент Швейцарської конфедерації), про вступ у справу в якості третьої особи (вх. № 6173 від 10 березня 2020 року) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу підписано 13 березня 2020 року.
Суддя Н.В. Калініченко
Справа № 922/472/20