ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"13" березня 2020 р. Справа № 906/806/19
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Мельник О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 р. у справі №906/806/19
за позовом приватного підприємства "Атомагістраль"
до дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 2566280,50 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 р. в справі №906/806/19 позов приватного підприємства "Автомагістраль" до дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 2566280,50 грн. задоволено частково.
Стягнуто з дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь приватного підприємства "Автомагістраль": 1956635,13 грн. основного боргу, 144354,02 грн. 3% річних, 463282,55 грн. інфляційних втрат, 38464,08 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 05.03.2020 р. відповідач звернувся через господарський суд Житомирської області з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 р. в справі №906/806/19 в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
11.03.2020 р. справа №906/806/19 надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Вивчивши зміст апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на наступне.
Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст.258 ГПК України, відповідно до п.2 ч.3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.
За приписами п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2102 грн..
Згідно п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" з апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до положень ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відповідно до апеляційної скарги дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" оскаржує рішення суду, яким частково задоволено позов, стягнуто з дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь приватного підприємства "Автомагістраль" 1956635,13 грн. основного боргу, 144354,02 грн. 3% річних, 463282,55 грн. інфляційних втрат, на загальну суму 2564271,7 грн..
Таким чином з врахуванням ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір", при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянту належало сплатити 57696,11грн. (150% від 2564271,7 грн.*1,5%).
Як вбачається з матеріалів поданої апеляційної скарги, всупереч наведеним вище вимогам чинного законодавства, скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції не було долучено доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення вказаного процесуального строку, апелянт вказує, що директор дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Квачук Тарас Володимирович приступив до виконання своїх обов'язків в тому числі і до представництва інтересів підприємства у відповідності до Статуту 13.02.2020 р. згідно наказу №27-ВК від 12.02.2020 р.. Попередній керівник підприємства ОСОБА_2 був звільнений 12.02.2020 р. згідно наказу №26-ВК від 12.02.2020 р.. Як повідомив ОСОБА_2 директору Квачуку Т.В . , ним не оскаржувалось рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 р. у зв'язку із відсутністю коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, зникненням первинних господарських документів, в яких були зафіксовані господарські операції з приватним підприємством "Автомагістраль", проведення з цього приводу службового розслідування і як наслідок повідомлення правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення та втрату документів.
Також апелянт звертає увагу, що об'єктивною, на його думку, обставиною неможливості вчасного подання апеляційної скарги є також звільнення головного юрисконсульта підприємства - начальника юридичного відділу - Скиданчук І.В. згідно наказу №30-К від 16.10.2020 р.. Тому апелянт вважає, що у підприємства були відсутні можливості подання апеляційної скарги, що зумовило пропущення процесуального строку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 18.10.2019 р. (повний текст рішення складено 18.10.2019 р.), тому строк, встановлений для апеляційного оскарження, закінчився 07.11.2019 р..
З матеріалів справи №906/806/19 вбачається, що копію рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 р. у справі №906/806/19 було направлено дочірньому підприємству "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" рекомендованим листом 21.10.2019 р. за вих. №906/806/19/9109/19, про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на восьмому аркуші оскаржуваного рішення.
Після чого 23.10.2019 року до господарського суду Житомирської області повернулось відповідне рекомендоване повідомлення про вручення дочірньому підприємству "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" поштового відправлення, відповідно до якого поштове відправлення було вручене 22.10.2019 р. уповноваженій особі - Павловській.
Натомість скаржник звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою 05.03.2020 р., про що свідчить відповідна відмітка господарського суду Житомирської області, тобто з порушенням встановленого строку для апеляційного оскарження.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При цьому судом враховується, що у справі "Мушта проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року, суд постановив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. "Пономарьов проти України" суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").
Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Таким чином суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлений законом, у цьому разі ГПК України.
Держава в особі судових органів повинна забезпечити зацікавленим особам право на використання наявних засобів правового захисту, зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).
Суд дійшов висновку, що апелянт не довів, що пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду від 18.10.2019 майже на чотири місяці зумовлений особливими та непереборними обставинами, а не стався внаслідок бездіяльності уповноважених посадових осіб відповідача.
Апеляційний суд зауважує, що зміна посадових осіб чи їх звільнення, в тому числі керівника юридичної особи та начальника юридичного відділу, відсутність первинних господарських документів, не позбавляє права юридичної особи на своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції, а також не звільняє від обов'язку дотримуватись норм процесуального законодавства.
Враховуючи вищевикладене, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження викладені в клопотанні про поновлення строків апеляційного оскарження визнаються судом неповажними.
Частиною 2, 3 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.256, 258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне надати можливість апелянту звернутись до суду із заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку, а також усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання належних доказів сплати судового збору в розмірі 57696,11 грн..
Керуючись ст.ст.174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.10.2019 р. у справі №906/806/19 залишити без руху.
2. Надати апелянту дочірньому підприємству "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
5. Копію ухвали направити учасникам справи.
Суддя Мельник О.В.