11.03.2020 Справа №607/2302/20
провадження № 3/607/974/2020
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/, -
встановила:
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 0003522 від 05 лютого 2020 року, ОСОБА_1 05 лютого 2020 року о 12 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Л. Українки, 14, транспортним засобом ВАЗ, р.н. НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без одержання ліцензії на зайняття вказаним видом діяльності, чим порушено вимоги п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих на те суду причин.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції. У цьому контексті слід зазначити, що судом було вжито усіх передбачених законом заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, шляхом: направлення на його адресу судової повістки та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду. Однак ОСОБА_1 до суду не з'явився, про причини неявок не повідомив. Беручи до уваги викладене, розгляд даної справи слід провести за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали, вважаю за необхідне зазначити наступне:
у справах «Малофєєва проти Росії», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04, та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року, ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист /особа не може належним чином підготуватися до захисту/ та принципу рівності сторін процесу /оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом/.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому покладення на суд обов'язків ініціювати збір доказів для доказування вини особи суперечить принципам об'єктивності та неупередженості суду при розгляді справи та є неприпустимим.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом /крім випадків застосування принципу мовчазної згоди/.
Диспозиція ст. 164 КУпАП носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164 КУпАП, є закінченим, коли особа здійснила господарську діяльність. КУпАП не передбачає відповідальності за готування до вчинення адміністративного правопорушення чи замах на його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України /далі - ГК України/, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно із ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично /не менше ніж три рази протягом одного календарного року/ і на власний ризик.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції /п. 55 рішення у справі «Гурепко проти України»/.
Відповідно до п. «а» ч. 3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод /далі - Конвенція/ кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Отже, виходячи з вимог Конвенції, практики Європейського суду та положень КУпАП, формулювання неконкретного обвинувачення в адміністративній справі розглядається, як порушення вимог Конвенції.
В протоколі про адміністративне правопорушення не відображена систематичність /три і більше разів на рік/ дій ОСОБА_1 щодо перевезення пасажирів на таксі, а отже кваліфікувати їх як господарську діяльність немає підстав. Загалом, матеріали провадження не містять жодних даних, які б вказували на систематичність дій, що ставляться в вину ОСОБА_1 .
Вказане породжує об'єктивний сумнів у відповідності фактичним обставинам справи даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Такі сумніви, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_1 , а тому приходжу до переконання, про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Згідно із п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 164, 247, 251, 254, 256, 268, 280, 283, 284 КУпАП, -
постановила:
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуюча суддяН. П. Воробель