Справа № 490/9940/18
нп 2/490/3164/2019
10 лютого 2020 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
У складі головуючого - судді Чулуп О.С.
при секретарі Балдич Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради,
Дитячої музичної школи № 1 Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради
про внесення змін до трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-
встановив:
Позивач звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовом до відповідача про внесення змін до запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 01 вересня 2004 року працював на посаді викладача в Дитячій музичній школі № 1 Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради. Позивач зазначив, що 08.08.2016 року він уклав контракт про проходження ним військової служби у Збройних силах України . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 169 від 08.08.2016 року його було прийнято в добровільному порядку на військову службу за контрактом та призначено на посаду головного старшини оркестру військової частини НОМЕР_1 з 08 серпня 2016 року. Позивач вказує, що після отримання наказу та підписання контракту відповідач йому запропонував написати заяву про звільнення за власним бажанням, не повідомивши його про те, що у разі укладення подібного контракту за ним зберігається місце роботи, посада та середня заробітна плата. Таким чином позивач вважає, що звільнення його з роботи є порушенням його прав, такий запис в його трудовій книжці має бути анульований , а йому виплачено середній заробіток за весь період перебування на військовій службі за контрактом. Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про застосування строків позовної давності та просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 з якої вбачається, що 17.08.2016 року внесено запис про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади Дитячої музикальної школи № 1 за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням згідно наказу № 45 від 17.08.2016 року.
Судом дослідження контракт від 08 серпня 2016 року укладений між позивачем - ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 про проходження ним військової служби у Збройних Силах України.
Судом досліджено витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 08.08.2016 року згідно якого прапорщик ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду головного старшини оркестру прийняв та з 08 серпня 2016 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Судом досліджено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2018 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або обмежену придатність до військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Судом досліджено лист Управління держпраці у Миколаївській області від 11.09.2018 року де вказано, що позивач самостійно надав заяву про звільнення саме з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 38 КзпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Отже, судом встановлено, що позивача було звільнено з роботи за власним бажанням з підстав визначених ст. 38 КЗпП України. От же звільнення з роботи відбулося з ініціативи працівника, тобто за власним бажанням працівника. Доказів того, що роботодавцем на позивача чинився тиск і заява про звільнення з роботи за власним бажанням була подана під тиском з боку адміністрації - немає. У відповідача не має обов'язку роз'яснювати позивачу його право на залишення на роботі у разі його служби в ЗС України. Доказів того, що звільнення позивача з підстав визначених ст. 38 КЗпП України було проведено з порушенням норм закону немає, судом такого не встановлено. Окрім того позивачем не надано доказів, того, що позивач продовжував працювати у відповідача на цій же посаді, що він виконував попередню роботу, заяву про відкликання раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням роботодавцю не подавав. За такого суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог про внесення змін до трудової книжки та поновлення на роботі слід відмовити.
Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку з відповідача на користь позивача, то враховуючи той факт, що суд пришов до висновку про відмову у задоволенні вимог про внесення змін до трудової книжки та поновлення на роботі то слід відмовити і у вимозі про стягнення середнього заробітку, оскільки така вимога є похідною від вимоги про поновлення на роботі.
Керуючись ст, 4, 175, 177 ЦПК України, ст. 38 КЗпП, суд, -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради Дитячої музичної школи № 1 Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради про внесення змін до наказу про звільнення та трудової книжки про поновлення на роботі на посаді викладача Дитячої музикальної школи № 1 Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, стягнення середнього заробітку, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через Центральний районний суд м. Миколаєва.
Суддя