нп 2-з/490/69/2020 Справа № 490/9472/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
11 березня 2020 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі
головуючого судді Гуденко О.А.,
при секретарі Дудник Г.С.,
за участю представників сторін,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя , -
01.11.2019 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 252 000,00 грн. та грошову компенсацію вартості 1/2 частини сплачених грошових коштів за договором позики від 26.12.2016 р. в розмірі 236 400,00 грн.
Ухвалою суду від 21.11.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 11 березня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя та об'єднано її в одне провадження з первісним позовом.
11.03.2020 року позивач надав суду заяву, в якій просив суд накласти арешт на квартири АДРЕСА_2 . В обгрунтування заяви зазначив про те, що ці квартири є псліьним майном подружжя і накладення арешту необхідно для запобігання можливості відчуження цих квратир, які в подальшому можуть бути реалізовані в порядку примусового виконання рішення суду в разі заодволення його позову.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги заяви підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задовлення заяви, оскільк позивачем не наведено жоджних доказів щодо реаьності наміру відчуження цього майна відповідачем, яка там проживає і користується цим майном в тому числі для здіснення дпідприємницької діяльності.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи заяви, суд приходить до наступного.
Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно п.1 та 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy ІНФОРМАЦІЯ_1 certain ІНФОРМАЦІЯ_1 appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).
При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача , на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Згідно роз'яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи наявність майнового спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, а також враховуючи те, що вартість квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом спору, перевищує загальний розмір позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги про забезпечення позову підлягають частковому задоволенню шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову саме у вигляді арешту на зазначене нерухоме майно, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду , або неможливо буде взагалі ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Квартира АДРЕСА_3 є предметом даного спору , отже у задоволенні вимог заяви в цій частині слід відмовити за безпідставінстю.
Керуючись ст.ст.149-151 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
Заборонити укладати усі види угод, пов'язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна.
Копії ухвали для негайного виконання надіслати до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та до Департаменту з надання адміністративних послуг.
Копії ухвали надіслати сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена разом до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО