Справа № 308/9539/19
12 березня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження №308/9539/19, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170000700 від 12.06.2019 р. про обвинувачення,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, українця, громадянина України, неодруженого, з початковою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
сторона захисту :
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
26 травня 2019 року близько 11 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок викраденого, перебуваючи по місцю свого проживання, за адресою АДРЕСА_1 разом з громадянином ОСОБА_6 , у присутності останнього, який не усвідомлював вчинюваних дій у зв'язку з тим, що перебував у стані сну, здійснив крадіжку мобільного телефону марки Samsung моделі J5 2017, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 2888,66 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 66 копійок).
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
До суду надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про визнання винуватості від 31.07.2019 року, яку прокурор просив затвердити, з додержанням наступних умов.
На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 469 ч.4, 472, 473, ч.4 ст.474 КПК України.
Зі змісту угоди вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Згідно з даними угоди прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_3 зобов'язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України; співпрацювати у викритті інших кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком три роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням та встановити іспитовий, з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_3 згідний. Наслідки укладення та затвердження означеної угоди, згідно ст.ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України та ст.389-1 КК України оговорені сторонами.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та її суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю. Окрім того, ОСОБА_3 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 31.07.2019 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просив її затвердити.
В судовому засіданні прокурор та захисник також висловили думку про затвердження угоди про визнання винуватості.
Потерпілий ОСОБА_6 подав письмову заяву про надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим в порядку ч. 4 ст. 469 КПК України, яку долучено до матеріалів справи
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.
Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено. В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і, що угода про визнання винуватості від 31.07.2019 року не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, є злочином середньої тяжкості.
При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 31.07.2019 року вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
При укладенні угоди враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , а саме: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
За таких обставин суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, а обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити вид і міру покарання відповідно до угоди про визнання винуватості від 31 липня 2019 року, укладеної між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 .
Цивільний позов у кримінальному провадженні - не заявлено.
Речові докази - відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Матеріали кримінального провадження містять документальне підтвердження витрат держави на проведення експертизи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368,370,374,376,395, 469, 472 - 475 КПК України, суд,-
Угоду про визнання винуватості від 31 липня 2019 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням на засудженого ОСОБА_3 обов'язків передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 628, 04 гривень за проведення судових експертиз.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в Закарпатській апеляційний суд через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1