12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2476/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги Сітате Лімітед (SITATE LIMITED) (далі - Сітате Лімітед, скаржник)
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019
у справі № 922/2476/17
за позовом Національного банку України (далі - Банк)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс» ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива»,
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Сітате Лімітед 12.02.2020 (згідно з відмітками на поштовому конверті) через Східний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційної скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 922/2476/17, справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.03.2020 у справі № 922/2476/17 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий суддя), судді: Булгакова І.В., Селіваненко В.П.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Сітате Лімітед у справі № 922/2476/17, Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа «ZUBAC v. CROATIA» (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано, що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
Предметом касаційного оскарження є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 922/2476/17, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою СГ ТОВ «Старовірівський птахокомплекс» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2018, якою поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі №922/2476/17.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у відповідності до пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Касаційний господарський суд зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним та наведений у статті 255 ГПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2018, оскільки, враховуючи наведені норми ГПК України, така ухвала про поновлення провадження у справі не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на викладене правильне застосування Східним апеляційним господарським судом норм ГПК України під час постановлення ухвали від 02.12.2019 у справі №922/2476/17 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сітате Лімітед на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, у справі № 922/2476/17 оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга Сітате Лімітед має низку суттєвих недоліків.
Так, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Згідно з абзацом другим пункту 4 частини другою статті 287 ГПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.
Зміст касаційної скарги, по суті, являє собою набір не пов'язаних між собою за логікою змістом із зазначенням загальних норм ГПК України, суть яких у результаті зводиться до того, що Верховний Суд просто повинен скасувати ухвалу апеляційного господарського суду.
З огляду на викладене Суд не може визнати такі обґрунтування належним виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Разом з цим відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На порушення наведених приписів до поданої касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від такої сплати.
Також відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Однак касаційна скарга подана поза межами строку, визначеного статтею 288 ГПК України, а клопотання про поновлення обґрунтовано лише тим, що скаржнику не було відомо про вказане рішення суду. Крім того, скаржник не наводить причини поважності пропуску строку на касаційне оскарження та необхідності такого поновлення та не надає доказів, які б підтвердили дату, з якої йому стало відомо про існування оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість даного клопотання.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд доходить висновку, що процесуальна поведінка Сітате Лімітед при поданні касаційної скарги є свідченням того, що дії скаржника не направлені на добросовісне користування правами у розумінні статті 43 ГПК України.
Відтак Касаційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи частин першої та другої статті 43 ГПК України, в яких зазначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Водночас колегія суддів звертає увагу Сітате Лімітед на те, що подальші дії скаржника стосовно затягування судового процесу можуть бути кваліфіковані судом як зловживання процесуальними правами із застосуванням застосування заходів процесуального примусу.
Керуючись статтею 233, 234, 235, 287, частини другої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сітате Лімітед на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2012 у справі № 922/2476/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко