номер провадження справи 24/2/20
02.03.2020 Справа № 908/3599/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3599/19
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, фактична адреса: вул. Парамонова, буд. 15В, м. Запоріжжя, 69059, ідентифікаційний код 32121458)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Перетятько Ольги Герасимівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 14153,27 грн.
за участю представників:
від позивача: Шеховцова Н.О., довіреність № 480/20-19 від 15.01.2019,
від відповідача: Богдан О.В., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1011477 виданий 27.02.2020, договір про надання правової допомоги № 02/02-20 від 03.02.2020
Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Перетятько Ольги Герасимівні про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в сумі 12108,90 грн., пені в сумі 1624,09 грн., трьох процентів річних у сумі 257,88 грн. та інфляційних витрат в сумі 162,40 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в сумі 01.10.2007.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 02.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3599/19 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/2/20. Судове засідання призначено на 27.01.2020.
23.01.2020 до суду Фізичною особою-підприємцем Перетятько Ольгою Герасимівною подано відзив на позовну заяву позивача, в якому зазначає, що 15.11.2019 відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено 1000,00 грн., тобто сума боргу складає 11108,90 грн. Не погоджується відповідач і з нарахуванням пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат.
Ухвалою суду від 27.01.2020 відкладений розгляд справи на 06.02.2020.
Ухвалою суду від 06.02.2020 відкладено судове засідання на 27.02.2020.
25.02.2020 позивачем надана суду заява від 06.02.2020 № 06/юр про зменшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 46 ГПК України, в якій вказує на те, що відповідачем 15.11.2019 сплачено за теплову енергію згідно договору суму 1000,00 грн, які надійшли на рахунок Концерну «МТМ» 18.11.2019, що підтверджується банківською випискою за 18.11.2019. Заява прийнята судом.
В судовому засіданні 27.02.2020 оголошено перерву до 02.03.2020.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 02.03.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оголошений склад суду.
Перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні учасників процесу.
Представники сторін оголосили про обізнаність прав та обов'язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відводів складу суду не заявлено.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, з урахуванням заяви від 06.02.2020 № 06/юр про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501697 від 01.10.2007, ним у період з березня 2018 року по квітень 2019 року відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 13335,54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період та рахунками на їх оплату. В порушення умов договору (п. 6.4), ФОП Перетятько О.Г. кошти за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію в сумі 11108,90 грн. Концерну “Міські теплові мережі” не перерахував, чим порушив умови договору. В зв'язку з простроченням ФОП Перетятько О.Г. оплати за договором, Концерном “Міські теплові мережі” нараховано споживачу 1624,09 грн. пені, 257,88 грн. 3% річних та 162,40 грн. інфляційних втрат. Просить суд, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 322, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, позов задовольнити. Також позивач просить суд повернути з Державного бюджету 192,10 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням 25.09.2019 № 24314.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, свою позицію вклав у відзиві на позовну заяву від 23.01.2020.
В засіданні 02.03.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд
01.10.2007 між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району (Теплопостачальна організація) та Приватним підприємцем Перетятько О.Г. (Споживач) укладений договір № 501697 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п. 1.1.) Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
У відповідності з п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно п. 6.1. Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).
Згідно п. 6.7 договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).
Умовами п. 6.6.1. Договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
Пунктом 6.6.2. Договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Згідно п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з 01.10.2007 і діє до 30.09.2008.
Пунктом 10.4 Договору закріплено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище Договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 501697 від 01.10.2007 укладено для нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 11, прим. 23, вул. Чумаченка, буд. 43, прим. 38.
Об'єкти теплопостачання належать на праві приватної власності відповідачу.
Нежитлове приміщення відповідача знаходиться у двоповерховому будинку і використовується під стоматологічну клініку. Відповідач має єдину з будинком систему опалення. У споживача відсутній власний прилад обліку теплової енергії.
На виконання умов Договору № 501697 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007, позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді на об'єкт споживання відповідача за період з березня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 13335,54 грн.
Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії.
Позивач надіслав відповідачу рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії, надання послуг з централізованого постачання гарячої води за спірний період, що підтверджується реєстрами відправлення рекомендованих листів по місту.
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими Заявником до оплати за відповідні періоди. Отже, оформлені таким чином акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Відповідач оплату наданих послуг в установлені договором строки у повному обсязі не здійснив, за спожиту теплову енергію розрахувався частково.
Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Перетятько Ольги Герасимівні основного боргу в сумі 11108,900 грн., 1624,09 пені, інфляційних витрат у сумі 162,40 грн., трьох процентів річних у сумі 257,88 грн. за договором № 501697 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007, є предметом судового розгляду у даній справі.
За приписами ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.
Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007 № 501697, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Акти приймання-передачі теплової енергії за березень 2018 року - квітень 2019 року, відповідно до умов Договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) є погодженими. А отже, зазначені вище акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, відповідач у строк передбачений Договором взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період здійснив частково у розмірі 2226,64 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 11108,90 грн.
Факт наявності заборгованості у розмірі 11108,90 грн. підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту в період березень 2018 року - квітень 2019 року за договором від 01.10.2007 № 501697 не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії у повному обсязі не здійснив, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред'явив, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11108,90 грн. обґрунтованою, заснованою на законі та договорі та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь
одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 зазначеного закону унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може
перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2.8. договору сторони обумовили, що за порушення строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.3. Договору, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1624,09 грн. за загальний період з 20.12.2018 по 12.08.2019.
Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню у розмірі 1624,09 грн.
Відповідач не визнає суму пені 329,63 грн за платежем за листопад 2018 року та вказує нате, що оскільки позовна заява була подана до суду 27.12.2019, то нарахування пені по платежу за листопад 2018 року здійснено поза межами строку позовної давності.
Суд не погоджується з доводами відповідача з наступного.
Строки позовної давності встановлені нормами ст. ст. 257, 258 ЦК України.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За приписами ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Як відомо, господарське судочинство здійснюється у порядку наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного) (ст. 12 ГПК України).
Матеріали справи свідчать, що 30.09.2019 до господарського суду Запорізької області від Концерну “Міські теплові мережі” надійшла заява № 316/юр від 30.09.2019 про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Перетятько Ольги Герасимівни 12108,90 грн. основного боргу, 1624,09 грн. пені, 257,88 грн. 3% річних та 162,40 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501697 від 01.10.2007.
07.10.2019 розглянувши вказану заяву, судом не виявлено підстав передбачених ст. 152 Господарського процесуального кодексу України для відмови у видачі судового наказу. Заявлені вимоги про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Перетятько Ольги Герасимівни 12108,90 грн. основного боргу, 1624,09 грн. пені, 257,88 грн. 3% річних та 162,40 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501697 від 01.10.2007 задоволені.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.11.2019 заяву ФОП Перетятько Ольги Герасимівни про скасування судового наказу від 07.10.2019 у справі № 908/2712/19 задоволено. Скасовано судовий наказ господарського суду Запорізької області від 07.10.2019 у справі № 908/2712/19, виданий за заявою Концерну “Міські теплові мережі” № 316/юр від 30.09.2019 про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Перетятько Ольги Герасимівни 12108,90 грн. основного боргу, 1624,09 грн. пені, 257,88 грн. 3% річних та 162,40 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501697 від 01.10.2007 та 192,10 грн. витрат зі сплати судового збору. Роз'яснено Концерну “Міські теплові мережі” про наявність у нього права на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення (ст. 147 ГПК України) про стягнення з боржника грошових коштів.
Ураховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу перериває перебіг строку позовної давності.
За таких обставин, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогою про стягнення пені.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Судом перевірено розрахунки позивача 3% річних в сумі 257,88 грн. за загальний період з 20.04.2018 по 12.08.2019 та втрат від інфляції в сумі 162,40 грн. за період травень 2018 року - червень 2019 року з урахуванням приписів законодавства. Вимоги в цій частині визнано обґрунтованими та задовольняються у повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань, не спростував висновків суду та доводів позивача.
Отже, позов задовольняється у повному обсязі.
Що стосується повернення судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 вказаного Закону, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
В даному випадку, при звернення з даним позовом до суду, позивачем, платіжним дорученням № 24529 від 26.09.2019, було сплачено 1921,00 грн. судового збору.
Також, за подання заяви про видачу судового наказу позивачем було сплачено 192,10 грн за платіжним доручення № 24314 від 25.09.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 908/2712/19.
За приписами ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Оскільки позивачем при пред'явлені позову сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, не зарахована до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви, суд відзначає, що судовий збір в сумі 192,10 грн., сплачений платіжним дорученням № 24314 від 25.09.2019, підлягає поверненню Концерну «Міські теплові мережі» з державного бюджету України у зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Перетятько Ольги Герасимівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, поточний рахунок № UА НОМЕР_2 Установа банку: Філія - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458 ) заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 11 108 (одинадцять тисяч сто вісім) грн. 90 коп.
Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Перетятько Ольги Герасимівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, поточний рахунок № UА НОМЕР_3 Банку: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) - 1 624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 09 коп. пені, 162 (сто шістдесят дві) грн. 40 коп. інфляційних витрат, 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 88 коп. 3% річних та 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Повернути Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, поточний рахунок № UА НОМЕР_3 Банку: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 192,10 грн., сплаченого платіжним дорученням № 24314 від 25.09.2019, у зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.03.2020.
Суддя Т.А. Азізбекян