10.03.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2269/13
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Чередка А.Є., Вечірка І.О.,
секретар судового засідання: Вітко Г.С.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 (суддя Корсун В.Л.) у справі №908/2269/13
за скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі Електромережі" за вих. від 25.09.19 № 675вп-юр19 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 03.12.13 у справі № 908/2269/13
стягувач (позивач): Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (змінено найменування на акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі Електромережі").
юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8
боржник (відповідач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада", 69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 158, прим. 410
про стягнення 11 471,48 грн.
1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
До господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі Електромережі" (далі АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі") надійшла скарга за вих. від 25.09.19 № 675вп-юр19 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 03.12.13 у справі № 908/2269/13.
За змістом прохальної частини скарги АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" просив суд:
- визнати незаконною бездіяльність виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олександр Вікторовича (рішення про надання права на здійснення діяльності від 19.11.18, посвідчення № 0250 від 27.11.18, дата внесення до реєстру - 08.02.19) щодо: 1) порушення порядку повідомлення сторін про хід виконавчого провадження та взагалі не направлення на адресу стягувача АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 19.07.19 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.19; 2) не подання запитів до відповідних органів, установ для встановлення наявності іншого майна, а саме: майнові права, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 3) не вжиття заходів щодо встановлення інформації наявності сейфових скриньок, індивідуальних сейфів, депозитних сховищ; 4) вжиття заходів щодо накладення арешту на нерухоме майно боржника без його ідентифікації; 5) вжиття заходів щодо реального отримання від боржника декларації про доходи та майно, а саме здійснення заходів щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності по ВП № 59597282 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.14 № 908/4688/14 про стягнення з ТОВ "ТРІАДА" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" боргу;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олександра Вікторовича, підготовити та направити запити до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації щодо наявності майнових прав, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; направити запити до відповідних органів щодо встановлення інформації про наявність сейфових скриньок, індивідуальних сейфів, депозитних сховищ по ВП № 59597282 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 19.12.14 № 908/4688/14 про стягнення з ТОВ "ТРІАДА" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" боргу;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олександра Вікторовича здійснити заходи щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності по ВП № 59597282 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 19.12.2014 № 908/4688/14 про стягнення з ТОВ "ТРІАДА" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" боргу.
Скарга обґрунтована тим, що зі сторони приватного виконавця Літвиненко Олексія Вікторовича при здійсненні виконавчого провадження за виконанням наказу господарського суду Запорізької області від 03.12.13 № 908/2269/13 було допущено декілька суттєвих та грубих порушень норм діючого законодавства, а саме:
- порядок повідомлення сторін про хід виконавчого провадження, а саме не направлено на адресу стягувача постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 19.07.19 та постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.19.
- не здійснено усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення, а саме: звернення стягнення на інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Додатково зазначає, що приватним виконавцем не здійснено заходів згідно ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення та отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника. Приватним виконавцем взагалі не встановлена інформація щодо наявності сейфових скриньок, індивідуальних сейфів, депозитних сховищ, що використовується з метою зберігання в банківських організацій, установах індивідуального майна боржника;
- приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови, якою накладено арешт на все майно боржника без його ідентифікації, так як такі заходи унеможливлюють визначення вартості майна та визначення співмірності із розміром заборгованості, що підлягає примусовому стягненню.
- порушено строки передбачені п. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" для встановлення нових даних щодо відкриття рахунків;
- не вжито заходів щодо реального отримання від боржника декларації про доходи та майно, а саме здійснення заходів щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13 відмовлено у задоволенні скарги АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" за вих. від 25.09.19 № 675вп-юр19 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 03.12.13 у справі № 908/2269/13.
Ухвала мотивована необґрунтованістю скарги, зокрема встановлено, що процесуальні документи направлені простим листом, винагорода стягується на користь стягувача, відсутній перелік органів, куди виконавець мав направити запити, відсутні докази належності майна боржнику, юридична особа не є суб'єктом відповідальності за ст. 188-13 КУпАП, у прохальній частині заяви скаржник просить визнати незаконною бездіяльність щодо виконання іншого наказу, відмінного від наявного у справі.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі», в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 року у справі №908/2269/13 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити скаргу AT «ДТЕК Донецькі електромережі» за вих.№ 675вп-юр.19 від 25.09.2019.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що приватним виконавцем Літвиненко О.В. було порушено порядок повідомлення сторін про хід виконавчого провадження та взагалі не направлено на адресу стягувача AT «ДТЕК Донецькі електромережі» вищевикладених постанов, що винесені в рамках виконавчого провадження.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок, зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Так, скаржник зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про арешт майна, постанова про об'єднання виконавчих проваджень, постанова про стягнення основної винагороди винесені одночасно 19.07.2019, проте у замовному листі скаржнику було направлено лише дві постанови про відкриття та про арешт майна, решта нібито направлено загальною кореспонденцією, з яких підстав виконавець направляв би 2-а окремих листи стягувачу одночасно не було встановлено судом.
Скаржник вважає, що приходячи до висновку відсутності порушень в діях приватного виконавця, суд першої інстанції керувався виключно поясненнями Літвиненко О.В.
Зазначені постанови не були надіслані на адресу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», а приватним виконавцем не надані докази (журнал вихідної кореспонденції, пояснення не направлення зазначених постанов одним листом разом з постановою про відкриття, тощо) суду першої інстанції щодо відправлення вищевказаних постанов.
Скаржник зазначає, що суд у оскаржуваній постанові змінив свою позицію, так спершу суд зазначив та встановив, що відповідно до ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про стягнення основної винагороди від 19.07.2019 підлягає доведенню до відома сторін виконавчого провадження, а згодом у тій самій ухвалі зазначив, що постанова про стягнення основної винагороди від 19.07.2019 не підлягає направленню AT «ДТЕК Донецькі електромережі». Скаржник не погоджується з висновком суду через тещо хоча стягнення основної винагороди приватного виконавця йде не на користь скаржника, проте вона винесена у межах виконавчого провадження № 59596481, та є документом виконавчого провадження відкритого в інтересах AT «ДТЕК Донецькі електромережі». Скаржник вважає, що зазначені обставини вказують на неоднакове застосування норм права.
Скаржник зазначає, що суд прийшов до хибного висновку щодо відсутності підстави вважати, що приватним виконавцем порушено права AT «ДТЕК Донецькі електромережі» тим, що приватний виконавець не надіслав постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, та вважає помилковим і те, що приватним виконавцем не порушено норми ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник вважає, що судом першої інстанції хибно надана оцінка бездіяльності Літвиненко О.В. відносно не здійснення усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішення, а саме: не звернення стягнення на інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, не встановлено даних щодо наявності сейфових скриньок, індивідуальних сейфів, депозитних сховищ у боржника. Суд першої інстанції безпідставно відхилив вимоги скаржника щодо визнання незаконною бездіяльність приватного виконавця та зазначив, що чинним законодавством про виконавче провадження не визначено типового переліку установ та організацій, до яких виконавцем повинні надсилатися запити стосовно майнового стану боржника та відсутня заява скаржника до приватного виконавця з проханням надіслати конкретним органам, установам запитів стосовно майнового стану боржника.
На думку скаржника, приватним виконавцем не було здійснено усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішення, а саме:
- розшук та звернення стягнення на інше майно (майнові права);
- розшук та звернення стягнення на корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності;
- розшук та звернення стягнення на інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами:
- не направлено запит та не виявлено дебіторську заборгованість;
- не направлено запити та не виявлено водні транспортні засоби;
- не направлено запит та не виявлено повітряні транспортні засоби;
- не направлено запити до банківських установ та не встановлено даних щодо наявності сейфових скриньок, індивідуальних сейфів, депозитних сховищ у боржника;
- взагалі не здійснено виїзд за місцем знаходження боржника - юридичної особи (пр. Леніна буд. 158 прим. 410 м. Запоріжжя Запорізька обл.) для перевірки майнового стану боржника.
Скаржник зазначає, що суд не прийняв до уваги те, що відсутність вичерпного переліку органів, установ організацій, до яких має бути направлено запити про розшук майна, не є перешкодою у проведені розшуку майна та не є підставою вважати, що виконавець самостійно вирішує куди він повинен направити запити. Навпаки, відсутність переліку усуває обмеження виконавця при проведення розшуку майна та факт щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, а не лише ті, які на думку виконавця можуть мати результат. Тобто, скаржник вважає, що законом та практикою суду виконавцю не делеговано право самостійно вирішувати межі достатності проведення дій по розшук майна, а покладено обов'язок використати усі механізми усі права та можливості що розшуку такого майна.
Зазначені обставини, на думку скаржника, свідчать про те, що суд першої інстанції також не прийняв до уваги, те що бездіяльність приватного виконавця не призвела до реального результату, а виконавчі дії що проведені приватним виконавцем носять лише формальний характер та не націлені на виконання рішення суду.
Скаржник вважає, що приватним виконавцем не проведена перевірка в електронних державних базах даних та реєстрах право власності або іншого майнового права боржника, а саме не перевірено право власності на майно що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Черняхівського. буд. 8 а кв. за №№ 21,39,38,34,37,30,20,33,16 що зазначено було в заяві стягувача та тому не накладено арешт на майно і відповідно не надано як доказ до суду першої інстанції.
На думку скаржника простежується неоднакове використання норм права: так суд першої інстанції не покладає на виконавця обов'язок доказування обставин, на які він посилався у заперечені та приймає пояснення Літвиненко О.В. щодо направлення постанов загальною кореспонденцією як факт без необхідності доказування таких обставин та поклав обов'язок доказування належності майна боржнику на стягувача, який за законом не має повноважень направляти запити до державних органів, що реєструють майно та збирати конфіденційну інформацію у відношенні боржника та ігнорує встановлений судом факт щодо не вжиття виконавцем передбачених законом заходів щодо перевірки такого майна.
Скаржник вважає, що приватним виконавцем проведені дії щодо неспівмірності заходу примусового виконання рішення та обсягу вимог за даним рішенням.
Так, скаржник зазначає, що по зведеному виконавчому провадженню № 59606444 приватним виконавцем винесена постанова № 59596481 від 19.07.2019 про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника, без зазначення конкретного майна.
За змістом норм ст. 26, 56 ЗУ «Про виконавче провадження», приватним виконавцем накладається арешт на конкретне майно боржника, а також грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача зазначив конкретне майно боржника, на яке він просить накласти арешт, приватний виконавець, на думку скаржника, не мав правових підстав для винесення постанови про арешт майна боржника № 59596481 від 19.07.2019 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника без його ідентифікації.
Скаржник вважає, що вищезазначені норми наділяють виконавця правом в разі співмірності арештовувати усе майно боржника у разі встановлення, що його вартість за даними бухгалтерського обліку не перевищує суму, що підлягає стягненню за виконавчим документом. На думку скаржника, наведені норми надають виконавцю право попередньо встановити вартість майна за бухгалтерським обліком та з метою не допущення порушення права сторін (боржника) та порушення засад/принципів співмірності, арештовувати все майно боржника або окрему його частину.
У зв'язку з чим, скаржник вважає, що приватний виконавець прийшов до неправильного висновку та здійснив виконавчі дії щодо незаконного накладення арешту на все рухоме майно та нерухоме майно разом із постановою про відкриття виконавчого провадження.
Особливу увагу суду скаржник звертає на те, що під час проведення опису майна боржника- юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку на підставі п. 9 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, як при накладені арешту без проведення його опису, так і при накладені арешту із застосуванням попередньої процедури опису майна, предметом арешту може бути тільки індивідуальне визначене майно. Чинне законодавство не надає право виконавцю арештовувати майно без зазначення його індивідуальних і ідентифікуючих характеристик.
Отже, допускається арешт двома способами - постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника та постановою про арешт майна (коштів) боржника, проте лише у межах суми стягнення.
На думку скаржника, накласти арешт у межах якоїсь суми можливо лише на майно боржника у вигляді коштів, що містяться на рахунках, на всі кошти або їх частину залежно від суми боргу з урахуванням виконавчого збору/винагороди приватного виконавця (арештовується постановою про арешт майна (коштів) боржника).
Арешт на все нерухоме майно чи рухоме майно, що підлягає державній реєстрації - фактично неможливо накласти у межах якоїсь суми, тому що відчуження майна проходить не в межах його вартості, а за його часткою - 1/1, 1/2, та т.д. Арештовувати два будинки загальною вартістю 500 000,00 грн (де, один будинок має вартість 150 000,00 грн., а інший 350 000,00 грн.), наприклад у межах суми 100 000,00 грн., а решту - 400 000.00 грн. залишити неарештованою - неможливо, отже посилання виконавця про накладення арешту на все майно у межах суми стягнення не може відноситись до такого виду як нерухоме та рухоме майно, що підлягає державній реєстрації.
Скаржник вважає, що такі види майна як готівкові гроші, права вимоги, предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо, які підлягають першочерговій реалізації взагалі не були арештовані оспорюваною постановою № 59596481 від 19.07.2019 року, якою виконавець наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, у зв'язку з тим, що такі види майна не можуть бути арештовані постановою про арешт майна боржника без його опису, а відтак - без зазначення конкретного майна у постанові.
Виходячи з наведеного, скаржник вважає, що єдина постанова, якою реально може бути накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - це постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, у якій обов'язково зазначається найменування майна та його особливі ознаки. Зазначену інформацію виконавець може взяти з бухгалтерського обліку.
Скаржник вважає, що підтвердження неправомірності дій приватного виконавця під час винесення вищевказаної постанови не були підтримані судом першої інстанції, у зв'язку з неправильним тлумаченням вищевикладеної системи норм діючого законодавства, оскільки приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови, якою накладено арешт на все майно боржника без його ідентифікації, так як такі заходи унеможливлюють визначення вартості майна та визначення співмірності із розміром заборгованості, що підлягає примусовому стягненню.
З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», скаржник доходить висновку, що арешт майна проводиться за для подальшої його оцінки та реалізації з метою виконання рішення суду у випадку, коли грошових коштів боржника недостатньо для задоволення вимог стягувача та оплати виконавчого збору.
Скаржник звертає увагу суду на те, що приватним виконавцем постановою про арешт коштів боржника лише від 23.07.2019 у виконавчому проваджені № 59596481 (зведене ВП 59606444, в яке входить і виконавче провадження № 59596481) було накладено арешт на рахунки боржника в Донецькому РУ АТ КБ "Приватбанк" м. Маріуполь у межах суми стягнення.
Скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції було проігноровано дослідження факту того, що приватним виконавцем здійснено запит щодо встановлення нових розрахункових рахунків лише від 06.08.2019р. та від 12.08.2019р., а таким чином порушено строки передбачені п. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» для встановлення нових даних щодо відкриття рахунків. Скаржник зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження" - виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний спірок з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому відповідно до зазначеної вище норми така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше, ніж один раз на три місяці, - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав.
Відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним і висновок про відсутність такого майна у боржника.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
До таких висновків дійшов КГС ВС від 18.03.2019 у справі № 21/303-08. Таким чином, ухвала Господарського суду Донецької області суперечить позиції вищезазначеної постанови.
Також, скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно трактовано діюче законодавство відносно того, що юридична особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності, якщо є боржником за наказом суду № 908/2269/13, суд вважає що юридична особа може бути суб'єктом правопорушень у випадках, визначених нормами Закону України «Про виконавче провадження», тому вимоги щодо визнання незаконною бездіяльність приватного виконавця щодо реального отримання від боржника декларації про доходи та майно та здійснення заходів щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності вважає обґрунтованими.
Скаржник наполягає, що приватний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень і тому зобов'язаний у разі не надання боржником (фізичною особою або юридичною особою) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, а саме: у разі ненадання декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб.
Додатково скаржник звертає увагу на те, що для належного сповіщення боржника у разі повернення усіх поштових відправлень без отримання боржником та для подальшого притягнення до адміністративної відповідальності згідно з КУпАП, приватний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку або здійснити розшук боржника - юридичної особи. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Скаржник вважає, що вищевикладені обставини не були враховані судом при винесенні оскаржуваної ухвали.
З огляду на вищевикладене, скаржник вважає, що має місце неправильне застосування судом першої інстанції діючого законодавства, та поверхневий підхід до викладених у скарзі обґрунтувань, в зв'язку з чим справа розглянута без з'ясування всіх обставин, без належного дослідження поданих скаржником доказів на підтвердження своїх вимог.
Також скаржником подано пояснення до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13, в якому просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13 скасувати та прийняти постанову, якою задовільнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексій Вікторович подав відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги AT «ДТЕК Донецькі Електромережі» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13 відмовити в повному обсязі.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13 та призначено розгляд справи на 04.02.2020 року.
Розпорядженням керівника апарату суду від 03.02.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Паруснікова Ю.Б., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №908/2269/13 , за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Чередка А.Є., Вечірка І.О.
04.02.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено 10.03.2020 року.
10.03.2020 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13 слід скасувати, заяву стягувача задовольнити з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.13 у справі № 908/2269/13 позовні вимоги Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада" (ТОВ "Тріада") за договором про постачання електричної енергії від 28.05.08 № 7496 заборгованості задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Тріада" на користь позивача 10 521,93 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 539,26 грн. пені, 297,90 грн. 3% річних, 87,50 грн. індексу інфляції та 1 716,62 грн. судового збору.
У зв'язку з набранням рішенням від 19.09.13 у справі № 908/2269/13 законної сили, господарським судом 03.12.13 на його виконання видано відповідний наказ по цій справі.
Відповідно до п. 2.2. нової редакції Статуту Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", товариство є юридичною особою з новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" від 16.11.17 № 2210-VIII та зміною найменування з публічного акціонерко товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі Електромережі". Товариство э правонаступником майна, прав та обов'язків публічного акціонерко товариства "ДТЕК Донецькобленерго".
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.06.19 за кодом ЄДРПОУ 00131268 значиться юридична особа з наступним найменуванням - акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі Електромережі"), місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8.
Отже, після прийняття судом рішення у справі № 908/2269/13 та після видачі наказу від 03.12.13 про примусове виконання вказаного судового рішення, публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго" змінено найменування (назву) на акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі Електромережі" та змінена адресу місцезнаходження на 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8.
Таким чином, стягувачем за наказом від 03.12.13 про примусове виконання судового рішення у справі № 908/2269/13 є акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі Електромережі".
З матеріалів ЗВП за АСВП: 59606444, які надійшли до суду від приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексія Вікторовича (далі приватний виконавець Літвиненко О.В.), зокрема вбачається наступне.
19.07.19 приватним виконавцем Літвиненко О.В. за заявою стягувача, поданою 18.07.19, відкрито виконавче провадження № 59596481 по примусовому виконанню наказу господарського суду Запорізької області № 908/2269/13 від 03.12.13 про стягнення з ТОВ "Тріада" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" заборгованості у загальній сумі 13 163,21 грн. (п. 1). Зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (п. 2). Стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1316,32 грн. (п. 3).
Також 19.07.19 приватним виконавцем Літвиненко О.В. у виконавчому провадженні № 59596481 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та нерухоме майно та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1316,32 грн.
З огляду на наявність у провадженні приватного виконавця Літвиненко О.В. декількох рішень про стягнення коштів з ТОВ "Тріада", останнім винесено 19.07.19 постанову про об'єднання виконавчих проваджень №№ 59596481, 59597241, 59597282, 59597313 у зведене виконавче провадження № 59606444.
Підставою звернення до суду АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" із скаргою стало порушення, на думку скаржника, приватним виконавцем Літвиненко О.В. норм діючого законодавства при примусовому виконані наказу господарського суду Запорізької області № 908/2269/13 від 03.12.13.
Зокрема, скаржник, у своїй скарзі стверджує, що приватним виконавцем Літвиненко О.В. порушено порядок повідомлення стягувача про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та неповне проведення виконавчих дій.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Выдповідно до ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ч. 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Колегія суддів приходить до висновку, що скарга на бездіяльність приватного виконавця Літвиненко О.В. є обгрунтованою, приватний виконавець не вжив всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового наказу.
1) Так, довід скаржника про те, що приватним виконавцем Літвиненко О.В. було порушено порядок повідомлення сторін про хід виконавчого провадження не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно з поясненнями приватного виконавця, які викладені у його відзиві на скаргу, постанова про об'єднання виконавчого провадження від 19.07.19 надсилалась сторонам простим листом.
Простий лист - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки (згідно з інформацією викладеною на веб-сайті Укрпошта https://ukrposhta.ua/dostaviti/pismo/opis/).
З огляду на викладене, враховуючи, що прості листи приймаються для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляються/вручаються без розписки, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що приватним виконавцем було порушено порядок повідомлення сторін про хід виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, у постановах про відкриття виконавчих проваджень, які стягувач отримав, здійснений розрахунок основної винагороди приватного виконавця, таким чином, вимоги Закону та права стягувача порушені не були.
Щодо не направлення стягувачу постанови приватного виконавця від 19.07.19 ВП № 59596481 про стягнення з боржника - ТОВ "Тріада" основної винагороди колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
Отже, винагорода за вчинення виконавчих дій сплачується боржником на користь приватного виконавця, а не стягувача.
Таким чином, у колегії суддів відсутні правові підстави вважати, що приватним виконавцем порушено права АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" через не надіслання на його адресу постанови про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки за таким виконавчим документом АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" не є стягувачем.
З огляду на викладені обставини колегією суддів визнаються безпідставними вимоги скаржника щодо визнання незаконною бездіяльності приватного виконавця Літвиненко О.В. в частині порушення порядку повідомлення сторін про хід виконавчого провадження: не направлення на адресу стягувача постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 19.07.19 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.19.
2) Довід скаржника про те, що приватний виконавець не здійснив усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішення, колегія суддів вважає обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
3) Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що наразі чинним законодавством про виконавче провадження не визначено типового переліку установ та організацій, до яких виконавцем повинні надсилатись запити стосовно майнового стану боржника, виконавець зобов'язаний вживати максимум зусиль щодо знаходження майна боржника з метою повного виконання рішення суду.
Колегією суддів перевірено матеріали справи та встановлено, що приватним виконавцем не було вжито всіх заходів у повному обсязі щодо направлення запитів, вимог щодо надання інформації стосовно встановлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а саме: інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Висновок суду з цього приводу про те, що стягувач не вказав конкретного переліку органів, до яких слід направляти запити не є достатньо обґрунтованим мотивом для відмови у задоволенні заяви, оскільки саме на виконавця покладено обов'язок виконання судового рішення.
Також, у матеріалах справи (т.2, а.с. 75, 81) міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, де зазначено перелік об'єктів нерухомого майна у розділі «Відомості про знайдені адреси та сформовані документи», суд обмежився висновком про відсутність доказів належності майна боржнику, але статус цього майна не встановлено і його відношення (належність) до Інформаційної Довідки боржника матеріалми справи не спростовано.
4) Колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем здійснено запит щодо встановлення нових розрахункових рахунків лише від 06.08.2019 р. та від 12.08.2019 р., таким чином порушено строки, передбачені п. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень (затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5 за реєстр. в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802) у відповідній редакції, визначено, що запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.
Перевірка майнового стану боржника не проведена взагалі.
Щодо співмірності заходів примусового виконання рішення та обсягу вимог за даним рішенням колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження (номер за АСВП 59606444), 19.07.19 приватним виконавцем Літвиненко О.В. винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 59596481, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та нерухоме майно (п.1 постанови).
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до п.7 ч. VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016 року), розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Таким чином, винесення постанови про арешт майна боржника при початку виконання рішення є обов'язком виконавця.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає порушень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» при накладенні арешту приватним виконавцем на все майно боржника.
5) Колегією суддів встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача зазначав про місце знаходження майна боржника (Донецька обл., м. Макіївка, вул.. Черняхівського, буд. 8а, кв. за №№ 21, 39, 38,34, 37, 30, 20, 33, 16).
Разом з тим, матеріали ЗВП за АСВП 59606444 не свідчать, що приватним виконавцем на виконання вимог ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" було негайно після відкриття виконавчого провадження перевірено в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на майно боржника за адресою: Донецька обл., м. Макіївка, вул. Черняхівського, буд. 8а, кв. за №№ 21, 39, 38,34, 37, 30, 20, 33, 16, та відповідно не накладено на нього арешту не пізніше наступного дня у разі виявлення за боржником такого майна. Також у Інформаційній Довідці боржника зазначено і інше майно (т.2, а.с. 75, 81).
Таким чином, приватним виконавцем не дотримано вимог ч. 7 ст. 26 та ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".
6) Судом неправильно застосовано норми матеріального права в частині відповідальності юридичної особи в особі її керівника за неподання декларації про майновий стан.
Так, положеннями п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Частиною 1 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
У відповідності до ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З положень ст. 188-13 КУпАП вбачається, що об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку, та об'єктивна сторона правопорушення виражається у невиконанні законних вимог державного виконавці щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження. Разом з цим, суб'єктом адміністративного проступку за вказаною статтею може бути як громадяни, так і посадові особи, які досягли відповідного віку.
Колегією суддів встановлено, що приватним виконавцем Літвиненко О.В. було направлено запити на юридичну адресу боржника, до органів, до яких юридична особа зобов'язана подавати звітність, але декларація про доходи та майно боржника надана не була.
Суд формально підійшов до вирішення цього доводу, обмежившись лиш посиланням, що боржником за наказом суду у справі № 908/2269/13 є юридична особа, а не фізична особа громадянин.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів зазначає, що невиконання судового акту - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
В рішенні у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З метою реалізації державою комплексу заходів, спрямованих на досягнення реального результату у виконанні судових рішень, Закон України «Про виконавче провадження» наділив державних і приватних виконавців широким колом прав та обов'язків, які у цій справі не у повній мірі були реалізовані приватним виконавцем, про що свідчить відсутність виконання судового рішення, а отже має місце порушення права стягувача, гарантованого Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника порушено, приватний виконавець Літвиненко О.В. не вжив всіх можливих, достатніх та необхідних заходів для пошуку майна боржника і виконання рішення суду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13 винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на приватного виконавця Літвиненко О.В.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі №908/2269/13 - скасувати
Ухвалити нове рішення.
Скаргу АТ "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" за вих. від 25.09.19 № 675вп-юр19 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко О.В. при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 03.12.14 у справі № 908/2269/13 - задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олександр Вікторовича (рішення про надання права на здійснення діяльності від 19.11.18, посвідчення № 0250 від 27.11.18, дата внесення до реєстру - 08.02.19) щодо: 1) порушення порядку повідомлення сторін про хід виконавчого провадження та взагалі не направлення на адресу стягувача АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 19.07.19 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.19; 2) не подання запитів до відповідних органів, установ для встановлення наявності іншого майна, а саме: майнові права, корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 3) не вжиття заходів щодо встановлення інформації наявності сейфових скриньок, індивідуальних сейфів, депозитних сховищ; 4) вжиття заходів щодо накладення арешту на нерухоме майно боржника без його ідентифікації; 5) вжиття заходів щодо реального отримання від боржника декларації про доходи та майно, а саме здійснення заходів щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності по ВП № 59597282 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.12.14 № 908/4688/14 про стягнення з ТОВ "ТРІАДА" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" боргу.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олександра Вікторовича, підготовити та направити запити до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації щодо наявності майнових прав, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; направити запити до відповідних органів щодо встановлення інформації про наявність сейфових скриньок, індивідуальних сейфів, депозитних сховищ по ВП № 59597282 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 19.12.14 № 908/4688/14 про стягнення з ТОВ "ТРІАДА" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" боргу;
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олександра Вікторовича здійснити заходи щодо притягнення боржника до адміністративної відповідальності по ВП № 59597282 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 19.12.2014 № 908/4688/14 про стягнення з ТОВ "ТРІАДА" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" боргу.
Стягнути з приватного виконавця Літвиненко Олександра Вікторовича на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» 1 921,00 грн. судового збору.
Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 12.03.2020 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді А.Є. Чередко
І.О. Вечірко