проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" березня 2020 р. Справа № 922/2732/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Бородіна Л.І. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехбуд” (вх.№171Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2019, ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В. у справі №922/2732/19, повний текст рішення підписано 19.12.2020, та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019 у справі №922/2732/19, повний текст якого підписано суддею Погореловою О.В. 19.12.2019,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вентто”, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські технології будівництва”, м.Харків,
про стягнення 246709,14 грн,-
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські технології будівництва”, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вентто”, м.Харків,
про стягнення 542232,07 грн,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентто", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 246709,14 грн, з яких: 208707,86 грн основний борг, 33599,11 грн пені, 4402,17 грн інфляційного збільшення. Позовні вимоги обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №605/1 від 05.06.2017 у частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. Судові витрати, що складаються з витрат по оплаті судового збору у розмірі 3700,64 грн та витрат на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 7000,00 грн, позивач просив суд покласти на відповідача.
02.10.2020 ТОВ «Вентто» уточнило позовні вимоги у частині суми стягнення щодо надання правової допомоги, зазначивши, що при виготовленні позовної заяви позивачем допущено технічну помилку у тексті заяви невірно вказана сума витрат на правничу допомогу - 7000,00 грн, натомість на підставі угоди про надання правової допомоги від 13.05.2019 позивачем сплачено адвокату 10000,00 грн у якості гонорару за надання правової допомоги зі стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача. Просить суд вважати редакцію позовної заяви з урахуванням цих уточнень.
15.10.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з ТОВ «Вентто» 542232,07 грн заборгованості. Зустрічна позовна заява обґрунтована неналежним виконанням ТОВ "Вентто" своїх зобов'язань за договором підряду №605/1 від 05.06.2017 у частині строків виконання робіт. Судові витрати зі сплати судового збору та оплати на правову допомогу позивач за зустрічним позовом просив суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 зустрічний позов прийнятий судом та об'єднано в одне провадження для спільного розгляду с первісним позовом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/2732/19 первісний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентто" 208707,86 грн заборгованості, 33599,11 грн пені, 4402,17 грн інфляційних та 3700,64 грн судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що, станом на день розгляду справи у суді, відповідач за первісним позовом заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, отже, прострочив виконання свого зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду №605/1 від 05.06.2017 у розмірі 208707,86 грн, первісні позовні вимоги у цій частині суд визнав обґрунтованими, підтвердженими доказами та такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарським судом відхилено твердження відповідача за первісним позовом про те, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 20.02.2019, акт виконаних будівельних робіт від 20.02.2019 на суму 864186,82 грн та акт вартості устаткування від 20.02.2019 на суму 445725,90 грн, на які посилається позивач за первісним позовом, не відповідають умовам договору у частині обумовлених сум, тобто є зміненими, оскільки відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору договірна ціна робіт як невід'ємна частина договору визначається на основі кошторисної документації і є динамічною. У разі збільшення вартості договору підрядник зобов'язаний надати на затвердження замовника письмове обґрунтування збільшення вартості договору завчасно не пізніше 20 днів до зміни вартості договору. Господарським судом встановлено, що загальна сума вартості робіт за договором не змінилася та становить 1309912,72 грн. Крім того, довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 20.02.2019, акт виконаних будівельних робіт від 20.02.2019 та акт вартості устаткування від 20.02.2019 підписаний відповідачем за первісним позовом без зауважень, отже, відповідач за первісним позовом був обізнаний про зміни сум вартості будівельних робіт і вартості устаткування, що не потягли за собою зміни загальної вартості робіт за договором, про що свідчать його підписи на вищевказаних документах. Також суд не взяв до уваги твердження відповідача за первісним позовом про фактичне перерахування позивачу за спірним договором коштів у розмірі 1226060,29 грн, оскільки надані відповідачем в якості доказів перерахування платіжні доручення не містять посилання на договір підряду №605/1 від 05.06.2017, з якого можна було б зробити висновок про те, що ці платежі здійснені саме за цим договором. Натомість позивачем за первісним позовом надані докази (податкові накладні та квитанції про реєстрацію податкової накладної), які свідчать про те, що платежі за цими платіжними дорученнями були здійснені за іншими договорами, які укладені між сторонами, а тому до правовідносин, які виникають з договору підряду №605/1 від 05.06.2017, вони не мають відношення. Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом нарахованих сум пені та інфляційних втрат, період їх нарахування, господарський суд дійшов висновку, що відповідний розрахунок є правильним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 33599,11 грн та втрат від інфляції у розмірі 4402,17 грн. Щодо вимог за зустрічним позовом господарським судом встановлено, що замовник здійснював платежі у якості оплати вартості робіт та обладнання не у відповідності до умов пункту 4.1 договору та з порушенням етапів здійснення оплати, передбачених пунктом 4.1 договору. Згідно з пунктом 5.4 договору зобов'язання підрядника з виконання робіт могло виникнути тільки після повного виконання замовником умов пункту 4.1. договору та виникнення ще однієї події: надання будівельної готовності об'єкта для проведення робіт. Замовником не підтверджено доказами, що ним було надано підряднику будівельну готовність об'єкта для проведення робіт. Розглянувши заяву відповідача за зустрічним позовом про застосування наслідків пропуску позивачем за зустрічним позовом строків позовної давності, передбачених ст.267 Цивільного кодексу України, господарський суд до зустрічних позовних вимог застосував наслідки спливу позовної давності, з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 542232,07 грн, що це є розрахунком суми штрафних санкцій, які позивач за зустрічним позовом має намір стягнути з відповідача за зустрічним позовом. Розрахунок зроблено за період: грудень 2017 року - лютий 2019 року. Кінцевий строк виконання робіт за спірним договором сплив у листопаді 2017 року. Отже, строк протягом якого позивач за зустрічним позовом міг звернутись з вимогою про стягнення штрафу, закінчився у листопаді 2018 року. Втім, позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду у жовтні 2019 року. У задоволенні зустрічного позову суд відмовив.
Додатковим рішенням від 12.12.2019 у даній справі вирішено питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технології будівництва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентто" 10000,00 грн судових витрат за надання правової допомоги адвоката.
Рішення (додаткове) обґрунтовано тим, що 13.05.2019 між адвокатом Маленком Ю.А. та ТОВ "Вентто" укладена угода про надання правової допомоги, предметом якої є надання адвокатом клієнтові правової допомоги, а саме: представлення інтересів клієнта в правоохоронних органах, органах МВС, поліції, прокуратурі, судах (у тому числі господарських та адміністративних з усіма правами та повноваженнями наданими законом позивачу, відповідачу та треті особі) та інших державних органах. Адвокат зобов'язується добросовісно та з урахуванням усіх інтересів клієнта надати останньому правову допомогу згідно з чинним законодавством України про адвокатуру. Дослідивши копію угоди про надання правової допомоги від 13.05.2019, копію Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1690 від 11.03.2009, копію квитанції від 20.08.2019 про сплату ТОВ "Вентто" адвокату Маленко Ю.А. 10000,00 грн за надання правової допомоги за угодою від 13.05.2019, взявши до уваги рівень складності даної справи, обсяг вчинених представником позивача по первісному позову дій, стадії, на якій розгляд справи завершено, а також, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, господарський суд задовольнив вимоги позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртехбуд” з рішенням суду та додатковим рішенням у даній справі не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “Вентто”.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції застосовано строк позовної давності, незважаючи на те, що суд не з'ясував, коли ТОВ «Вентто» розпочало підрядні роботи. ТОВ «Вентто» стверджує, що ТОВ «Українські технології будівництва» не надало до суду жодних доказів на підтвердження того, що ним було надано позивачу будівельну готовність об'єкта для проведення робіт, даним обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Стосовно додаткового рішення у даній справі заявник стверджує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги входить до предмету доказування у справі та повинні бути обґрунтованими належними та допустимими доказами, якими є не тільки договір про надання правової допомоги, а й відповідний акт приймання-передачі наданих послуг за цим договором та платіжне доручення з відміткою банку про оплату послуг, вказаних документів матеріали справи не містять, а тому додаткове рішення про стягнення 10000,00 грн судових витрат за надання правової допомоги, на думку заявника, є безпідставними.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехбуд” на рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2019 та додаткове рішення від 13.05.2019 у справі №922/2732/19. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 13.02.2020 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 03.02.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
29.01.2020 від ТОВ “Вентто” до суду надійшов відзив (вх.№855) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що при складенні сум, зазначених в акті виконаних будівельних робіт від 20.02.2019 та акті вартості устаткування від 20.02.2019 стає очевидним, що загальна сума вартості робіт не змінилася і становить 1309912,72 грн, що відповідає умовам договору. Порушень строків виконання робіт з боку позивача не мало місця, висновок ТОВ «Укртехбуд» про строки виконання зобов'язань з виконання робіт за спірним договором підряду зроблений відповідачем внаслідок неправильного тлумачення умов договору. Посилаючись на пункт 5.4 договору, частину 2 пункту 1 ст.530 Цивільного кодексу України ТОВ «Вентто» вважає, що зобов'язання позивача з виконання робіт могло виникнути тільки після повного виконання замовником пункту 4.1 договору та надання будівельної готовності об'єкта для проведення робіт. У порушення умов договору, жоден з платежів передплати відповідачем не здійснено вчасно, тобто у відповідності до умов пункту 4.1 договору, хоча роботи за договором були виконані і здані замовнику за актом виконаних будівельних робіт. З огляду на те, що умови пункту 4.1 договору відповідачем виконано не було, то зобов'язання позивача з виконання робіт не виникло. Крім того, відповідачем не підтверджено доказами надання позивачу будівельної готовності об'єкта для проведення робіт. Щодо витрат на правничу допомогу, на думку відповідача, витрати задоволені обґрунтовано, оскільки сплата за надані послуги відбуватиметься готівкою, що підтверджується квитанцією про отримання від позивача грошових коштів. Акт виконаних робіт складається за результатами проведення господарської операції, тобто після її проведення. Оскільки надання правничої допомоги адвокатом позивачу ще триває, тому акт виконаних робіт буде складено сторонами після виконання усіх необхідних дій зі стягнення заборгованості з відповідача.
У судовому засіданні 13.02.2020 представник ТОВ «Вентто» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
13.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.03.2020 до 12:15 год., про що учасників справи повідомлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду.
26.02.2020 від ТОВ «Вентто» до суду надійшли пояснення (вх.№1931) щодо порядку та строків здійснення платежів за спірним договором.
У судовому засіданні 02.03.2020 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Представник ТОВ «Вентто» у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши сторін у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду установила таке.
05.06.2017 між ТОВ "Українські технології будівництва" (замовник) та ТОВ "Вентто" (підрядник) укладений договір підряду №605/1 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов'язується у строки та на умовах, викладених у цьому договорі, виконати установку систем вентиляції повітря у приміщеннях Чугуївської загальноосвітньої школи І-ІІІ рівнів №8 згідно з робочим проектом за адресою: м.Чугуїв, вул.Красноманежной, 18 - відповідно до локального кошторису (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити вартість матеріалів, обладнання та робіт, згідно з умовами цього договору.
Вартість робіт за цим договором згідно з кошторисною документацією складає 1309912,72 грн. Договірна ціна робіт, як невід'ємна частина договору, визначається на основі кошторисної документації, і є динамічною. У разі збільшення вартості договору підрядник зобов'язаний надати на затвердження замовника письмове обґрунтування збільшення вартості договору завчасно не пізніше 20 днів до зміни вартості договору (пункти 2.1 -2.3 договору).
У розділі 4 договору "Умови оплати" сторони погодили, що оплата за обладнання і комплектуючі матеріали, що постачаються за виконані роботи, підрядником, відповідно до умов даного договору здійснюються таким чином:
-перший платіж - 485152,86 грн 50% вартості обладнання, замовник здійснює протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору;
-другий платіж - 485152,86 грн 50% вартості обладнання, здійснюється замовником протягом трьох тижнів з моменту підписання даного договору;
-третій платіж - 169803,50 грн здійснюється замовником протягом 5-ти робочих днів після підписання акту виконаних робіт, що підтверджує виконання 50% робіт по установці систем вентиляції повітря;
-четвертий платіж - 84901,75 грн здійснюється замовником протягом 5-ти робочих днів після підписання акту виконаних робіт, що підтверджує виконання 75% робіт по установці систем вентиляції повітря;
-п'ятий платіж - 84901,75 грн здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт і введення обладнання в експлуатацію.
Розрахунки здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.
Якщо замовник в установлений термін не виконає свої зобов'язання, від яких залежить виконання зобов'язань підрядника, останній має право продовження строку виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.4 договору строк поставки обладнання та виконання робіт, зазначених у пункті 1.1 договору - 14 тижнів за умови виконання замовником пункту 4.1 договору та надання будівельної готовності об'єкта для проведення робіт додаток №2 цього договору.
За порушення строків здачі об'єкта в експлуатацію підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочки, за кожний день прострочки, від вартості недопоставленого обладнання чи невиконаних робіт, що не звільняє підрядника від виконання умов договору. При порушенні строків оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочки, за кожний день прострочки, від несплаченої у строк суми, що не звільняє замовника від виконання умов договору (пункти 6.1, .6.2 договору).
Згідно з пунктом 11.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами зобов'язань.
Додаток №1 до договору №605/1 від 05.06.2017 містить перелік обладнання і комплектуючих та їх вартість (а.с.22-27).
Додатком №2 до договору №605/1 від 05.06.2017 встановлено перелік і терміни виконання робіт за вказаним договором, зокрема, зазначено, що строк виконання робіт указаний при 100% будівельній готовності об'єкта до монтажних робіт систем вентиляції та кондиціонування повітря. Початок виконання робіт: після виконання замовником першого розрахункового платежу у повному обсязі. У разі неготовності замовника до початку робіт або до продовження окремих етапів робіт, підрядник має право на відповідне продовження термінів виконання своїх зобов'язань (а.с.28).
У додатку №3 до договору №605/1 від 05.06.2017 сторони узгодили технічні умови по готовності об'єкта до монтажних робіт за вказаним договором (а.с.29).
20.02.2019 позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року за договором №605/1 від 05.06.2017 щодо установки систем вентиляції повітря у приміщеннях Чугуївської загальноосвітньої школи І-ІІІ рівнів №8 за адресою: м.Чугаїв, вул.Красноманежна, 18 (а.с.33-49). Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність зауважень щодо недоробок чи дефектів, які було б зафіксовано відповідним актом при прийманні виконаних робіт.
Матеріали справи містять копії: платіжного доручення №356 від 14.07.2017 про сплату 485152,86 грн, в якому у призначенні платежу зазначено: «Оплата товару згідно з рахунком -фактурою №291 від 04.07.2017 (а.с.30); платіжного доручення №452 від 18.08.2017 про сплату 93900,00 грн з призначенням платежу: «доплата за товар згідно з рахунком -фактурою №291 від 04.07.2017 (а.с.31); платіжного доручення №463 від 23.08.2017 про сплату 392152,00 грн з призначенням платежу: «доплата за товар згідно з рахунком-фактурою №291 від 04.07.2017 (а.с.32); платіжного доручення №147 від 29.03.2018 про сплату 50000,00 грн з призначенням платежу: оплата товару згідно з договором №605/1 від 01.07.2017 (а.с.52); платіжного доручення №225 від 25.04.2018 про сплату 80000,00 грн з призначенням платежу: оплата за товар згідно з договором №605/1 від 05.06.2017 (а.с.53).
Позивач за первісним позовом стверджує, що у порушення умов договору, жодний з платежів передплати відповідачем вчасно (відповідно до умов договору) не здійснено. Не зважаючи на несвоєчасну оплату вартості робіт за договором, позивачем були виконані роботи якісно та у повному обсязі, про що свідчить підписання та скріплення печаткою ТОВ “Українські технології будівництва” 20.02.2019 документів, що підтверджують вартість устаткування та виконання його монтажу та пусконалагоджувальних робіт, а саме: акт вартості устаткування на системи вентиляції повітря, вартістю 445725,90 грн, акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за типовою формою № КБ-2в на суму 864186,82 грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №КБ-3 на суму 1309912,72 грн. Усього, вартість виконаних робіт та устаткування за договором складає 1309912,72 грн. На виконання умов договору 14.07.2017, 18.08.2017 та 23.08.2017 ТОВ "Українські технології будівництва" здійснено передплату 50% вартості обладнання у розмірі 485152,86 грн, 93900,00 грн та 392152,00 грн, відповідно (платіжні доручення №356 від 14.07.2017, №452 від 18.08.2017 та №463 від 23.08.2017). 29.03.2018 та 25.04.2018 на виконання умов пункту 4.1. договору відповідачем здійснено оплату виконаних робіт у сумі 130000,00 грн. Загалом відповідачем перераховано позивачеві у рахунок вартості виконаних робіт 1101204,86 грн. Залишок вартості виконаних робіт складає 208707,86 грн, який відповідачем у порушення взятих на себе за договором зобов'язань сплачено не було. Несплачений залишок вартості виконаних робіт у сумі 208707,86 грн є заборгованістю відповідача, яка не погашена ним до цього часу, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача за первісним позовом і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
Згідно з частиною 2 ст.317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.
Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Статтею 839 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Згідно зі ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті, і він підписується другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Заявник апеляційної скарги вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відхилення доводів ТОВ «Українські технології будівництва» про те, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 20.02.2019, акт виконаних будівельних робіт від 20.02.2019 на суму 864186,82 грн та акт вартості устаткування від 20.02.2019 на суму 445725,90 грн, на які посилається позивач по первісному позову, не відповідають умовам договору в частині обумовлених сум, тобто є зміненими.
Колегія суддів вважає такі доводи заявника апеляційної скарги помилковими, оскільки судом першої інстанції правильно зазначено, що пунктами 2.2 та 2.3 договору договірна ціна робіт як невід'ємна частина договору визначається на основі кошторисної документації і є динамічною. У разі збільшення вартості договору підрядник зобов'язаний надати на затвердження замовника письмове обґрунтування збільшення вартості договору завчасно не пізніше 20 днів до зміни вартості договору.
Як правильно встановлено господарським судом, загальна сума вартості робіт за договором не змінилася та становить 1309912,72 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 20.02.2019, а також акт виконаних будівельних робіт від 20.02.2019 та акт вартості устаткування від 20.02.2019 були підписані позивачем та відповідачем за первісним позовом без зауважень. Отже, відповідач за первісним позовом був обізнаний про зміни сум вартості будівельних робіт і вартості устаткування, що не призвели до зміни загальної вартості робіт за договором.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 4.1 договору чітко встановлено строки оплати за обладнання та комплектуючі матеріали, що постачаються за виконані роботи підрядником, здійснюються, зокрема, перший платіж у розмірі 485152,86 грн протягом 3-х робочих днів з моменту підписання даного договору, другий платіж у розмірі 485152,86 грн - протягом трьох тижнів з моменту підписання даного договору, третій платіж у розмірі 169803,50 грн-протягом 5-ти робочих днів після підписання акту виконаних робіт, четвертий платіж у розмірі 84901,75 грн - протягом 5-ти робочих днів після підписання акту виконаних робіт, п'ятий платіж у розмірі 84901,75 грн - протягом 5-ти банківських днів з моменту закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт і введення обладнання в експлуатацію.
Отже, перший та другий платежі пов'язані з оплатою обладнання, третій та четвертий здійснюються після підписання акту виконаних робіт з установки систем вентиляції повітря, п'ятий платіж пов'язаний з закінченням монтажних та пусконалагоджувальних робіт і введенням обладнання в експлуатацію.
Згідно з додатком №2 до спірного договору - початком виконання робіт є виконання замовником першого розрахункового платежу у повному обсязі. У разі неготовності замовника до початку робіт або до продовження окремих етапів робіт, підрядник має право на відповідне продовження термінів виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 5.4 договору строк поставки обладнання та виконання робіт, зазначених у пункті 1.1 договору - 14 тижнів за умови виконання замовником пункту 4.1 договору та надання будівельної готовності об'єкта для проведення робіт додаток №2 цього договору.
Таким чином, зі змісту пунктів 4.1, 5.4 договору та додатку №2 до договору убачається, що початок роботи пов'язаний з виконанням першого платежу у сумі 485152,86 грн, який мав бути здійснений у строк не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання договору 05.06.2017, зокрема, не пізніше 09.06.2017.
Матеріалами справи підтверджується, що перший платіж у сумі 485152,86 грн здійснено 14.07.2017 платіжним дорученням №356.
Таким чином, роботи підрядником мали бути розпочаті не пізніше 09.06.2017 та закінчені протягом 14-ти тижнів.
Зазначеним спростовуються доводи як заявника апеляційної скарги, так і ТОВ "Вентто" про те, що у договорі не встановлено конкретного строку початку виконання підрядних робіт, а також їхня позиція щодо необхідності повного виконання умов пункту 4.1 договору.
Також господарський суд правильно не узяв до уваги платіжні доручення в якості доказів про фактичне перерахування позивачу за спірним договором коштів у розмірі 1226060,29 грн, оскільки платіжні доручення не містять посилання на договір підряду №605/1 від 05.06.2017, у зав'язку з чим неможливо зробити висновок про те, що ці платежі здійснені саме за цим договором. Натомість матеріали справи містять податкові накладні та квитанції про реєстрацію податкової накладної, які свідчать про те, що платежі за цими платіжними дорученнями були здійснені за іншими договорами, які укладені між сторонами, а тому до правовідносин за договором підряду №605/1 від 05.06.2017, не належать.
Відповідач за первісним позовом доказів сплати заборгованості суду не надав, отже, прострочив виконання свого зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду №605/1 від 05.06.2017 у розмірі 208707,86 грн, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у цій частині.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача за первісним позовом сум штрафних санкцій у розмірі 33599,11 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 4402,17 грн колегія суддів виходить з такого.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).
Відповідно до пункту 6.2. договору при порушенні строків оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочки, за кожний день прострочки, від несплаченої у строк суми, що не звільняє замовника від виконання умов договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору остаточні розрахунки здійснюються замовником протягом 5 (п'ять) банківський днів з моменту закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт і введення обладнання в експлуатацію. Кінцевий строк розрахунків становив до 27.02.2019.
Таким чином, нарахування штрафних санкцій починає перебіг з 28.02.2019. З розрахунку пені убачається, що позивачем за первісним позовом розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у частині стягнення пені у розмірі 33599,11 грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом, період нарахування останнім вказаної суми втрат від інфляції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідний розрахунок є правильним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у частині стягнення з відповідача за первісним позовом втрати від інфляції у розмірі 4402,17 грн.
Оскільки рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/2732/19 ТОВ «Українські технології будівництва» оскаржується частково, а саме: заявник просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог ТОВ «Вентто», а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів не переглядається правомірність задоволення судом першої інстанції зустрічних позовних вимог.
Перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення первісного позову, оскільки заперечення відповідача за первісним позовом у даній справі, що викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки порушують права позивача на отримання належних йому грошових коштів.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про необґрунтованість належними та допустимими доказами витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн за результатами прийнятого 12.12.2019 додаткового рішення господарського суду Харківської області у даній справі колегія суддів виходить з такого.
Господарським судом встановлено, що при винесенні рішення у справі №922/2732/19 від 10.12.2019 судом не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/2732/19 призначено судове засідання на 12.12.2019 о 09:45 годині для вирішення питання про судові витрати.
12.12.2019 господарським судом ухвалено оскаржуване додаткове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Приймаючи до уваги, що у позовній заяві ТОВ «Вентто», з урахуванням уточнень до позовної заяви від 01.10.2019, повідомило про те, що позивачем понесено судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на підставі угоди про надання правової допомоги від 13.05.2019 у розмірі 10000,00 грн у якості гонорару за надання правової допомоги зі стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача, колегія суддів вважає, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ТОВ «Вентто» у суді першої інстанції у даній справі, подано заявником з дотриманням вимог частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до частини 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, які підтверджують такі витрати.
У силу приписів частини 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Колегія суддів ураховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №371/1010/16-ц, в якій зазначено про таке.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід ураховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем за первісним позовом надано копію угоди про надання правової допомоги від 13.05.2019; копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1690 від 11.03.2009; копію квитанції від 20.08.2019 про отримання від ТОВ "Вентто" адвокатом Маленком Ю.А. 10000,00 грн. за надання правової допомоги за угодою від 13.05.2019 (а.с.54-56).
Предметом угоди про надання правової допомоги від 13.05.2019, укладеної між ТОВ «Вентто» та адвокатом Маленком Ю.А., є надання адвокатом клієнтові правової допомоги, а саме: представлення інтересів клієнта в правоохоронних органах, органах МВС, поліції, прокуратурі, судах (у тому числі господарських та адміністративних з усіма правами та повноваженнями наданими законом позивачу, відповідачу та третій особі) та інших державних органах (пункт 1 угоди). Адвокат зобов'язується добросовісно та з урахуванням усіх інтересів клієнта надати останньому правову допомогу згідно з чинним законодавством України про адвокатуру (пункт 2 угоди). У пункті 4 сторони погодили, що клієнт зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплатити адвокату вартість його послуг, що встановлена у пункті 5 цієї угоди, а саме: за домовленістю. Ця угода діє з моменту її укладення сторонами та до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 6 угоди) (а.с.54).
Дослідивши надані представником позивача за первісним позовом докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що надані послуги мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність наданих послуг, які є підставою для їх оплати.
Матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та розрахунку здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у відповідності до частини 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також акту приймання-передачі наданих послуг.
Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність доказів на підтвердження надання послуг є підставою для відмови у їх розподілі, оскільки позивач за первісним позовом згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України не довів надання йому вказаних послуг у суді першої інстанції.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у додатковому рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто усі обставини справи у їх сукупності, що призвело до помилковоговисновку про стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом 10000,00 грн судових витрат за надання правової допомоги адвоката.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (ст.276 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Згідно до частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2019 - залишенню без змін в оскаржуваній частині, а додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехбуд” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/2732/19 залишити без змін.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019 у справі №922/2732/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Вентто» у стягненні судових витрат за надання правничої допомоги у сумі 10000,00 грн.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12.03.2020.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя І.В. Тарасова