Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/2356/20
2/357/1735/20
іменем України
10 березня 2020 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судових витрат повністю або частково, зменшення їх розміру чи їх відстрочення або розстрочення , -
03.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб зареєстрований між нею та відповідачем 03.10.1992 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Будьонівського району м. Донецька, актовий запис № 768.
Одночасно з цим, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про звільнення від сплати судових витрат повністю або частково, зменшення їх розміру чи їх відстрочення або розстрочення, мотивуючи його тим, що вона сама виховує та утримує неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і на даний час перебуває з дітьми на обліку як внутрішньо переміщені особи. Основним джерелом її доходів на теперішній час є лише державна допомога як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, і її місячний дохід не відповідає розміру встановленого законом прожиткового мінімуму. Сплата судового збору може значно вплинути на її бюджет та рівень її з дітьми життя. Просить суд звільнити її від сплати судових витрат повністю або частково, зменшити їх розмір чи їх відстрочити або розстрочити на визначений строк.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 2102,00 грн.
Відповідно до пп. 3, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви про розірвання шлюбу фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.
Отже, позивачу ОСОБА_1 потрібно заплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи заявлене ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судових витрат повністю або частково, зменшення їх розміру чи їх відстрочення або розстрочення, суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і на даний час перебуває з дітьми на обліку як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується копією довідки Управління СЗН Білоцерківської міської ради № 0000213058 від 22.05.2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копіями рішень Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №339, № 340 від 23.04.2019 року.
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області № 524/10 від 26.02.2020 року, позивачу ОСОБА_1 з 01.04.2015 року по 14.06.2020 року призначено допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 2000,00 грн. Загальна сума доходу з 01.09.2019 року по 01.03.2020 року становить дванадцять тисяч гривень.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 (в редакції від 25.09.2015), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Саме такого висновку Європейський суд доходить у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 року.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що єдиним джерелом доходу позивача є державна допомога внутрішньо переміщеним особам, частина якої йде на покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг, те, що позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та є внутрішньо переміщеною особою, суддя дійшов висновку, що позивач дійсно перебуває у скрутному матеріальному становищі, та немає змоги сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. за подання вказаного позову, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст.133,136, 177, 353 ЦПК України, суддя, -
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судових витрат повністю або частково, зменшення їх розміру чи їх відстрочення або розстрочення - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовної заяви до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О. І. Орєхов