Справа № 240/11704/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
10 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,
в листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29.10.2019 №568.
Також, позивач просив зобов'язати Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області в двотижневий строк прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 , скасувати рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 та №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та стягнути з Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 1100000 (один мільйон сто тисяч) гривень 00 копійок, як відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення 20 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 29.10.2019 №568.
Визнано протиправним та скасовано рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 та №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.
Зобов'язано Мартинівську сільську раду Пулинського району Житомирської області прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 в оренду ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області 2305,20 грн. на відшкодування судових витрат.
09 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення у справі про розподіл та компенсацію судових витрат вх. №360/20. У вказаній заяві представник позивача просить:
- поновити процесуальний строк, прийняти і розглянути заяву про винесення додаткового рішення про розподіл та компенсацію судових витрат у справі;
- стягнути з відповідача (Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області) на користь позивача ( ОСОБА_1 ) понесені судові витрати на правову допомогу у справі №240/11704/19 в суді першої інстанції в розмірі 12018 (дванадцять тисяч вісімнадцять) гривень, яка складається з оплати правничої допомоги у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень і комісії банку 18 (вісімнадцять) гривень.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл та компенсацію судових витрат від 03 січня 2020 року вх. №360/20.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про винесення додаткового рішення в частині судових витрат на правничу допомогу задовольнити. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В силу положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення питання про судові витрати, до суду мають бути надані докази понесених витрат під час судового розгляду. А у разі неможливості подання таких доказів до закінчення судових дебатів має бути подана заява про неможливість вчасно подати докази щодо понесених витрат і тільки у такому разі суд може вирішити питання щодо судових витрат.
Особливістю спрощеного позовного провадження без виклику сторін є те, що судові дебати не проводяться, отже докази понесених судових витрат мають бути подані протягом розгляду справи але у будь-якому разі не пізніше ухвалення судового рішення, у разі неможливості подання таких доказів має бути подана відповідна заява про неможливість вчасного подання доказів понесених судових витрат до ухвалення рішення судом.
Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що відповідна заява про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) на суму 12018,00 грн., а також заява про неможливість вчасного подання до суду доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу, не була подана до прийняття рішення у справі.
На підставі вказаного суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.
Крім того, вказав, що питання про розподіл судових витрат було вирішено судом в рішенні по суті (щодо судового збору), а заяву про неможливість вчасного подання доказів понесених судових витрат на правову допомогу не було подано, підстав для ухвалення додаткового судового рішення не має.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не були вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу таких позовних вимог досліджувались докази. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, згідно з ч.7 с.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Тобто, враховуючи положення ч.7 ст.139 КАС України та ч.3 ст.143 КАС України суд переглядає питання судових витрат в разі декількох вимог:
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;
- подано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат (в разі неможливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, особа зобов'язана звернутись з заявою, яка містить підстави неможливості подання таких доказів).
Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції особливістю спрощеного позовного провадження без виклику сторін є те, що судові дебати не проводяться, отже докази понесених судових витрат мають бути подані протягом розгляду справи але у будь-якому разі не пізніше ухвалення судового рішення, у разі неможливості подання таких доказів має бути подана відповідна заява про неможливість вчасного подання доказів понесених судових витрат до ухвалення рішення судом.
Провадження у справі №240/11704/19 здійснювалось за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач при поданні позову просив вирішити питання щодо стягнення судових витрат та зазначав в описовій частині позовної заяви свої припущення щодо суми судових витрат, які на момент подання позову нічим не підтверджувались.
Разом з тим, як зазначалось вище, заяву про вирішення питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу позивачем подано 09.01.2020. В свою чергу, рішення по суті спору було прийняте 26.12.2019 (отримано позивачем 02.01.2020).
Тобто, з даних обставин вбачається, що суд першої інстанції до прийняття рішення по суті не отримав жодних доказів на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу зі сторони позивача, так і не отримав заяву про неможливість подання таких доказів.
Крім того, визначальним в даному питанні також є той факт, що договір про надання правової допомоги №05/07 від 22 травня 2019 року, копія акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 23 грудня 2019 року до договору про надання правової допомоги №05/07 від 22 травня 2019 року, копії рахунків-фактури від 21 листопада 2019 року №20191121/001, від 23 грудня 2019 року №20191223/001, від 25 листопада 2019 року №20191125/004 та від 21 листопада 2019 року №20191121/001, дублікати чеків № TS204842 (номер квитанції - 1789654414670997) та № TS204842 (номер квитанції - 1789652942550641) від 25.11.2019, тобто, усі дані докази позивач мав до прийняття рішення по суті позовних вимог.
На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не подано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат або в разі неможливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, заяву, яка містить підстави неможливості подання таких доказів.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
В частині судових витрат на правничу допомогу за стадію апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.03.2020 апеляційну скаргу Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області задовольнив частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди скасував в частині визнання протиправними та скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 та №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області 2305 грн. 20 коп. на відшкодування судових витрат.
Прийняти в цій частині нову постанову.
Закрив провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 28.05.2019 №336 та №337 в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0197.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (12041, Житомирська область, Пулинський район, с.Мартинівка, вул.Поліська, 3, ЄДРПОУ - 04347456) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року залишив без змін.
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
У своїй заяві позивач просить стягнути на його користь позивача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи та заяви документів, на підтвердження вказаних витрат позивачем та його уповноваженим представником надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 22.05.2019 №05/07; Акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 20.02.2020, Акт №2 приймання-передачі наданої правової допомоги від 20.02.2020; рахунок-фактура №20200220/001 від 20.02.2020, рахунок-фактура №20200220/002 від 20.02.2020, розрахунок витрат.
Згідно акту приймання-передачі №1 та №2 та розрахунку витрат сума 10 000 грн. 00 коп. складається з 2000 грн. 00 коп. - вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - ухвали суду першої інстанції від 14.01.2020, інших процесуальних документів, аналіз судової практики і судових рішень в межах вхідних документів, узгодження позиції у справі, подача апеляційної скарги з додатками (1 год.), підготовка процесуальних документів: апеляційна скарга з додатками; клопотання про проведення судових засідань в режимі ВКЗ; заява про розподіл та компенсацію судових витрат - 3 000 грн. 00 коп. (1,5 год.), вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - рішення суду першої інстанції від 26.12.2019, інших процесуальних документів, аналіз судової практики і судових рішень в межах вхідних документів, узгодження позиції у справі, подача відзиву з додатками на апеляційну скаргу - 2000 грн. 00 коп. (1 год.), підготовка процесуальних документів: відзив з додатками на апеляційну скаргу Мартинівської сільської ради; клопотання про проведення судових засідань в режимі ВКЗ; заява про розподіл та компенсацію судових витрат - 3 000 грн. 00 коп. (1,5 год.).
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Як передбачено п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи вказане колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.
Позивачем до суду не було надано документи, які підтверджують сплату даних витрат - квитанції про оплату, чеку.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 було відмовлено.
Крім того, у відповідності до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області задовольнив частково, скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 в частині, залишивши задоволеною лише одну з трьох позовних вимог ОСОБА_1 , які були предметом перегляду на стадії апеляційної інстанції.
Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що судові витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню.
Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, узагальнив свою минулу практику з цього питання і сформулював основні положення стосовно угод в яких виплачується гонорар успіху. Суд зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Крім того, ЄСПЛ зазначав, що суд може не розглядати угоду про винагороду у разі виграшу як доказ дійсності витрат, адже у такому разі такі витрати є гіпотетичними. У зв'язку з цим слід звернути увагу на справу «Георгуліс та інші проти Греції» (Georgoulis and others v. Grece), § 32- 35, скарга №38752/04. Заявники у цій справі вимагати відшкодувати їм як судові витрати 82 200 євро, витрачені у зв'язку з судовими процесами в ЄСПЛ і грецьких судах. На підтвердження цієї вимоги заявники не надали ЄСПЛ жодних доказів, стверджуючи, що уклади зі своїми адвокатами угоду, схожу на угоду про виплату адвокату частки від виграшу.
Відповідно до ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо розподілу та компенсації судових витрат.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - без змін.
У задоволенні заяви щодо розподілу та компенсації судових витрат відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.