П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1236/19
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Танасогло Т.М.,
при секретарі Ішханяні Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 14.08.2019р.) по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування постанови, -
23.04.2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Миколаївській області Саратовської Я.О. від 05.04.2019 року №МК785/895/АВ/П/ТД-ФС про накладення на нього штрафу у розмірі 250 380 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова була винесена відповідачем безпідставно, з порушенням чинного законодавства та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №МК/785/895/АВ/П/ТД-ФС від 05.04.2019 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, перший заступник начальника Управління Держпраці у Миколаївській області 19.09.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони з невідомих причин не прибули, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені, в зв'язку із чим справа була розглянута без участі сторін та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В період з 13.03.2019 року по 14.03.2019 року посадовими особами Управління Держпраці, на підставі наказу від 13.03.2019р. №95, було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 у приміщенні його магазину «Територія моди», розташованого на території ринку «Колос».
За результатами інспекційного відвідування складено Акт від 14.03.2019 року №МК785/895/АВ, в якому був зафіксований факт відсутності ФОП ОСОБА_1 та одночасне перебування в приміщені магазину «Територія ІНФОРМАЦІЯ_1 » двох працівників жіночої статі, одна з яких ( ОСОБА_2 ) знаходилась за робочим столом та займалася розпакуванням товару, а інша ( ОСОБА_3 ) - надавала консультацію відвідувачам магазину.
При цьому, громадянка ОСОБА_2 повідомила інспекторів праці, що ФОП ОСОБА_1 ненадовго вийшов на склад, але з ним можливо зв'язатися за номером телефону, який міститься на вхідних дверях магазину.
Після телефонного дзвінка інспектора праці, ФОП ОСОБА_1 у продовж 10 хвилин прибув до приміщення магазину.
Далі, інспектори праці представились ФОП ОСОБА_1 та пред'явили йому свої службові посвідчення, надали направлення на проведення інспекційного відвідування для ознайомлення, та внесли запис в журнал реєстрації перевірок.
На вимогу посадових осіб інспекції ФОП ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення, в яких пояснив, що свою підприємницьку діяльність здійснює в магазині одягу «Територія моди», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 « АДРЕСА_3 », та найману працю не використовує. Що ж стосується осіб, які в момент інспекційного відвідування знаходилися в приміщені магазину, т.б. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , то з цього приводу позивач зазначив, що з останніми він ні трудовий договір, ні цивільно-правовий договір чи договір про надання послуг не укладав і останні фактично перебували в його магазині для співбесіди з ним у зв'язку із можливим працевлаштуванням на роботу, та у його тимчасову відсутність знайомились з умовами праці та вивчали перелік товару, який знаходиться в магазині.
Аналогічні письмові пояснення на вимогу співробітників відповідача надали і громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином, саме за вказаних обставин, посадові особи відповідача дійшли висновку про те, що громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично були допущені до роботи в магазин «Територія моди» без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до вимог ч.1 та 3 ст. 24 КЗпП України.
19.03.2019 року Управлінням Держпраці оформлено Припис №МК785/895/АВ/П, яким ФОП ОСОБА_1 встановлено строк до 26.03.2019 року для усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень.
В подальшому, на підставі вказаного вище акту інспекційного відвідування, уповноваженою особою Управління Держпраці в Мколаївській області 05.04.2019 року винесено постанову №МК785/895/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250 380 грн.
Не погоджуючись з такими діями та спірною постановою контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту приписів п.1 «Положення про Державну службу України з питань праці» (затв. Постановою КМУ від 11.02.2015р. №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пп.6 п.4 вказаного вище Положення №96, Держпраці, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
А відповідно до пп.5 п.6 цього ж Положення, Держпраці, для виконання покладених на неї завдань, має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Держпраці, у відповідності з п.7 цього ж Положення, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Так, ст.1 вказаного Закону №877 визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно із положеннями ч.ч.4,5 ст.2 цього ж Закону №877, заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1,4,6-8, абзацу 2 частини 10, частин 13,14 статті 4, частин 1-4 статті 5, частини 3 ст.6, частин 1-4,6 ст.7, ст.ст.9,10,19,20,21, частини 3 статті 22 цього Закону.
Як свідчить ч.4 ст.4 Закону №877, виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Процедуру ж здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю безпосередньо визначено «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (затв. Постановою КМУ від 26.04.2017р. №295).
Так, відповідно до п.2 зазначеного вище Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Як передбачено пп.3 п.5 цього ж Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2,4-7 цього пункту.
При цьому, у відповідності до п.5 даного Порядку №295, рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.
Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, спірне інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було проведено на підставі наказу 1-го заступника начальника Управління Держпраці у Миколаївській області від 13.03.2019 року №95 та направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання від 13.03.2019 року №206.
При цьому, як видно зі змісту наказу від 13.03.2019р. №95, підставами для його винесення та безпосередньо і проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 фактично слугували: службова записка від 12.03.2019р. та звернення від 28.02.2019р. №Ж-115-19 (а.с.122), яке, в свою чергу, відповідачем до суду 1-ї та 2-ї інстанцій не тільки не надано, а й взагалі жодної згадки про нього в матеріалах справи не має.
Що ж стосується службової записки від 12.03.2019р., яка теж була однією з підстав для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , копію якої було надано лише тільки на вимогу суду 2-ї інстанції, то остання, як вбачається з її змісту, фактично була написана 12.03.2019р. (вх.№303) заступником начальника Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Черновою О. на ім'я начальника Управління Держпраці у Миколаївській області, в якій ОСОБА_4 .Чернова повідомила свого керівника про «можливе» використання ФОП ОСОБА_1 у своєму магазині «Територія моди» (ринок «Колос») праці неоформлених осіб.
Окрім того, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, також звертає увагу й на той факт, що у спірному наказі від 13.03.2019 року №95 зазначено, що уповноваженою особою відповідача фактично було доручено проведення інспекційного відвідування на предмет додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства з питань праці в магазині «Територія моди», місце розташування якого вказано, як: АДРЕСА_4 , ринок «Колос».
А у наявному ж в матеріалах справи спірному направленні від 13.03.2019 року №206 взагалі не зазначено і не конкретизовано місце проведення інспекційного відвідування, т.б. не вказано ні торгівельну точку (магазин), ні її назву, а тільки вказано адресу реєстрації позивача - АДРЕСА_4 (по якому перевірка не проводилась) та ринок «Колос», який, в свою чергу, фактично розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. АДРЕСА_5 .2).
Таким чином, як встановлено з матеріалів справи, посадовими особами управління держпраці 13.03.2019 року насправді фактично було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
При чому, слід зазначити, що за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) знаходиться окреме 2-поверхове приміщення ПМП «Минутка» загальною площею 58 кв.м. (власник ОСОБА_5 ), частину якого ФОП ОСОБА_1 орендує, що підтверджується відповідним договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2015р. Інша ж частина даного приміщення знаходиться в користування інших ФОП.
Також, при цьому необхідно зауважити й про те, що як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, дане нежитлове приміщення, яке орендує позивач, фактично не розташовано на території ринку «Колос» (юридична адреса ТОВ «Ринок Колос»: м.Миколаїв, пр.Миру,2), а знаходиться за територією цього ринку, а саме, за іншою адресою: м.Миколаїв, пр.Миру,2-г.
Окрім того, з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що безпосередньо на території ринку «Колос» ФОП ОСОБА_1 фактично орендує не магазин, а лише торговельне місце АДРЕСА_6 , що підтверджується договором оренди торгівельного місця від 01.01.2019р., проте інспекційне відвідування позивача за адресою даного торгівельного місця проведено не було.
Далі, як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, за результатами вказаного вище інспекційного відвідування посадовими особами відповідача 19.03.2019 року складено припис та Акт від 14.03.2019 року №МК785/895/АВ, в якому останні задокументували факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи в магазині «Територія моди» 2-х осіб ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника.
Проте, як встановлено судами обох інстанцій, факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи в своєму магазині 2-х осіб без оформлення трудового договору, окрім вказаного вище акту від 14.03.2019р. будь-якими іншими доказами (т.б. відповідачем не встановлено факту виконання цими особами роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та факт виплати позивачем цим особам заробітної плати без нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших податків) не підтверджується, а навпаки, повністю спростовується фактичними обставинами справи та послідовними усними та письмовими поясненнями як позивача, так і вказаних у спірному акті осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які, в свою чергу, вперше прийшли у той день перевірки на співбесіду до позивача для працевлаштування в магазин, на вхідних дверях якого, висіло відповідне оголошення про набір працівників на роботу.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач одразу ж зі змістом вказаного вище Акту інспекційного відвідування від 14.03.2019р. категорично не погодився, підписав його із запереченнями та одночасно вказав на допущені інспекторами праці при проведенні цієї перевірки численні порушення.
А подальшому, позивач, користуючись своїм правом, 15.03.2019р. подав до керівника Управління держпраці ще одні свої аналогічні письмові заперечення до вказаного Акту від 14.03.2019р., а 29.03.2019р - ще й письмове повідомлення про фактичне виконання необґрунтованого припису, пославшись на те, що після спірного інспекційного відвідування ці дві особи - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 фактично так і не були працевлаштовані, оскільки останніх не задовольнили умови праці.
Окрім іншого, також одночасно слід звернути увагу й на те, що статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують «найману» працю, у вигляді штрафу виключно в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Тобто, за змістом вищенаведеної норми, така відповідальність настає виключно у разі, якщо особа у встановлений на підприємстві робочий час, за плату (без нарахування податків) виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця, який, в свою чергу, використовує саме «найману працю».
Разом з тим, на думку судової колегії, відповідачем, в даному конкретному випадку, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не було надано до суду належних і беззаперечних доказів скоєння позивачем спірного порушення законодавства про працю та не встановлено всіх обставин, які б давали можливість в законному порядку притягнути позивача до досить суворої відповідальності, передбаченої статтею 265 КЗпП України.
Отже, враховуючи вказані вище обставини, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в ї сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваної постанови відповідача від 05.04.2019 року №МК785/895/АВ/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 250 380 грн.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 11.03.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
Т.М. Танасогло