12 березня 2020 року справа №242/6105/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гаврищук Т.Г.,
суддів Блохіна А.А.,
Сіваченка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 січня 2020 року в справі №242/6105/19 (головуючий І інстанції Хацько Н.О., (повний текст рішення складено та підписано 24 січня 2020 року в м. Селидове) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти №2 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Юнусова Ігоря Інсафовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу № 1 роти №2 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Юнусова Ігоря Інсафовича про скасування постанови ЕАК №1606365 від 10.10.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 січня 2020 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст.283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Проте, відповідач положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу. Позивач зазначив, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015-17 «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у ст.ст.258,276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Позивач вважає, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, відповідач не дав йому можливості скористатися правами передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, відповідач проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. На думку позивача, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Крім того, будь-яких належних доказів, які б свідчили про порушення Правил дорожнього руху України, відповідачем суду не надано, у матеріалах справи як доказ наявна лише постанова, яка є предметом оскарження.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1606365 від 10 жовтня 2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
Наведена постанова була винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем вимог п.п. 2.1 «г» ПДР України, а саме: позивач керував транспортним засобом «Renault Clio Symbol» державний номер НОМЕР_1 10.10.2019 року о 08 год 57 хв. м.Краматорськ по вул.Анатолія Солов'яненка, біля буд. № 118 без чинного страхового полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила№1306), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до п.п. 2.1 «ѓ» Правил №1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
За приписами пункту 2.4 Правил №1306 на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.
Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 Правил №1306 документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 126 КпАП України.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами 2 і 3 статті 122, статті 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 та 2 р. III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 статті 126 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року, № 5-рп/2015 "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", на яке посилається позивач, прийняте до внесення змін у статтю 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення .
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року провадження №К/9901/10493/18.
За таких обставин, доводи позивача про порушення відповідачем вимог ч.1 ст.276 КУпАП колегією суддів не прийняті до уваги.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами статті 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі на місці вчинення правопорушення.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення складена з огляду на відсутність у позивача чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивачем не надано доказів щодо наявності на дату вчинення правопорушення поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Водночас, в централізованій базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо діючого на час винесення оскаржуваної постанови поліса обов'язкового страхування на автомобіль «Renault Clio Symbol» державний номер НОМЕР_1 , відсутні.
Наявний на вищевказаний автомобіль поліс обов'язкового страхування № АО 6410545 на день розгляду справи укладений, але не діє станом на 10.10.2019 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що матеріалами справи доводиться вчинення позивачем правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що сама по собі недоведеність відповідачем законності та підстав зупинки позивача, не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, об'єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред'явленні відповідного полісу обов'язкового страхування договору на вимогу працівників поліції.
Частиною 1 статті 268 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вже було встановлено вище, відповідно до статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу, що в свою чергу, свідчить про дотримання відповідачем процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, доводи позивача про те, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, відповідач не дав йому можливості скористатися правами передбаченими ст.268 КУпАП, колегією суддів не прийнято до уваги.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 січня 2020 року в справі №242/6105/19 - залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 січня 2020 року в справі №242/6105/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 березня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 12 березня 2020 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко