Справа № 580/2698/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
12 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Пилипенко О. Є., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту: 15 жовтня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій щодо відмови оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язання оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок за результатами розгляду заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
При цьому, на відповідача покладено обов'язок направити до Міністерства оборони України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення.
Апелянт зауважує, що наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення).
У абзаці 26 п. 4.7 вказаного Положення зазначено, що у всіх випадках уповноважені органи, які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги (військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації та військові комісаріати), мають отримати від заявників згоду на обробку даних про фізичну особу відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
Апелянт зазначає, що пакет документів було направлено позивачем засобами поштового зв'язку та останній не долучив до документів відповідну згоду, без якої не може відбуватися оброблення відповідачем персональних даних позивача.
Крім того, апелянт наголошує, що оформлені позивачем копії документів не відповідали вимогам ДСТУ 4163-2003 та Правилам № 1000/5.
На підтвердження у відповідача повноважень повертати пакет документів на дооформлення останій здійснює посилання на п. 4.8 Положення, у абзаці другому якого зазначено, що якщо документи, необхідні для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, відсутні, уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, надають заявникам допомогу в їх розшуку.
Також апелянт заперечує висновки суду першої інстанції про те, що військовий комісаріат перебрав на себе повноваження Міністерства оборони України, оскільки, як стверджує апелянт, ним не приймалось рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а лише було запропоновано подати належним чином завірені копії документів для призначення ОГД чи їх оригінали, а також надати згоду на обробку персональних даних, оскільки без перевірки відповідності копій документів їх оригіналам та отримання відповідної згоди підготувати висновок для розгляду Міністерством оборони України неможливо.
Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1899 від 06.07.2018 р. Травма у вигляді ЗЧМТ (струс головного мозку 1994 р.) сержанта у запасі ОСОБА_1 1975 року народження, яка у наступному призвела до розвитку: відділених наслідків ЗЧМТ (струс головного мозку 1994 р.) у вигляді гострого порушення мозкового кровообігу (на фоні гіпертонічної хвороби ІІІ стадії) в басейні правої СМА (стеноз правої СМА) з розвитком лівобічного геміпарезу, вираженого вестибуло-атактичного розладу, стійко-вираженого церебростенічного синдрому, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
У відповідності із довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 АВ № 0968818 позивачу з 02.10.2018 р. встановлено другу групу інвалідності.
04.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю. До заяви позивачем були додані такі документи:
1) копію паспорту - 2 арк.;
2) копію картки фізичної особи-платника податків - 1 арк.;
3) копію витягу з протоколу ЦВЛК МОУ - 1 арк.;
4) копію довідки МСЕК - 1 арк.;
5) копію посвідчення інваліда війни - 1 арк.;
6) копію військового квитка - 7 арк.;
7) документ про обставини травмування - 1 арк.
ІНФОРМАЦІЯ_2 листом № 6/8/5/1512 від 30.08.2019 р. повідомив позивача про те, що надіслані ним копії документів не мають юридичної сили, оскільки вони не завірені відповідним чином. Крім того, ним не надано згоду на обробку його персональних даних згідно Закону України «Про захист персональних даних». Для направлення його документів на розгляд комісії позивачу рекомендовано звернутися до військового комісаріату за місцем проживання для написання заяви встановленої форми та подати копії документів, завірені відповідним чином або представити оригінали документів для завірення копій військовим комісаром. Крім того, позивача повідомлено про те, що оскільки він був звільнений зі строкової військової служби у 1994 р., а інвалідність встановлено у 2018 році, тобто у понад встановлений законодавством 3-місячний термін, права на одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМ України № 975 від 25.12.2013 р. він не має.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою КМ України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок № 975) військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Відтак зі змісту норми чітко вбачається, що нормотворець конкретизував, які документи подаються в оригіналі, а які - копією, що має бути завірена.
При цьому, у попередній до вищепроцитованої редакції вказана норма визначала обов'язком особи, яка звертається з відповідною заявою, подати саме довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Згідно п. 13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Зважаючи на викладену норму, колегія суддів приходить до висновку, що подання розпоряднику бюджетних коштів вичерпного переліку документів, передбаченого пунктами 10, 11 Порядку, у тому числі завіреної копії довідки, є обов'язком відповідача, а не його правом.
З наявної в матеріалах справи копії заяви позивача, датованої 04.07.2019 р., не вбачається, що позивачем до відповідача було подано саме завірену копію довідки (а. с. 7).
В свою чергу, колегія суддів приймає до уваги і доводи позивача в частині твердження, що обов'язок з цільового використання бюджетних коштів (у тому числі у випадку зловживань з подання копій документів, оригіналів яких не існує) покладається саме на розпорядника бюджетних коштів, а не на відповідача.
Водночас, відсутність такого обов'язку у відповідача заміщується обов'язком подати до такого розпорядника саме завірену копію довідки, з огляду на що доводи апелянта в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими.
Натомість, обов'язковість дотримання вимог при поданні решти копій документів Правилам організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, спростовується положеннями пункту 1 розділу І вказаних Правил, відповідно до якого ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).
Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.
З огляду на наведене, на думку колегії суддів, ці вимоги не є імперативними для позивача, як фізичної особи.
При цьому, колегія суддів розуміє посилання апелянта на вказані Правила і таким чином, що обов'язок з оформлення копій документів, поданих позивачем, у відповідності до Правил виникає безпосередньо у відповідача при прийомі та оформленні документів.
Відтак доводи апелянта про необхідність отримання останнім оригіналів документів для засвідчення саме ним їх копій у відповідності до Правил є логічними.
Крім того, пункт 5 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, передбачав, що копії документів завіряються в установленому порядку керівником уповноваженого органу.
Натомість, такий обов'язок Порядком № 975, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не передбачений.
З огляду на це, доводи апелянта в частині необхідності засвідчення ним поданих копій документів їх оригіналам є необґрунтованими, а зазначений апелянтом підхід в цій частині є формальним.
В той же час, у відповідності до п. 4.7 Положення у всіх випадках уповноважені органи, які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги (військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації та військові комісаріати), мають отримати від заявників згоду на обробку даних про фізичну особу відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
Вказана вимога для відповідача також є імперативною.
Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо того, що відсутність такої згоди перешкоджає обробці персональних даних позивача.
Відтак доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що лист відповідача від 30.08.2019 р. № 6/8/5/1512, на переконання колегії суддів, не є фактичною відмовою у призначенні спірної допомоги, оскільки з нього вбачається, що позивачу запропоновано подати до відповідача оригінали документів та згоду на обробку персональних даних.
В частині ж роз'яснення норм законодавства, що регламентують право позивача на отримання допомоги, колегія суддів зазначає, що таке роз'яснення носить рекомендаційний характер до тих пір поки існують об'єктивні перешкоди у підготовці та направленні пакету документів на адресу органу, уповноваженого на прийняття відповідного рішення.
Крім того, існування такого факту як відмова у призначенні ОГД, заперечується самим відповідачем у апеляційній скарзі демонстрацією готовності направити відповідні документи до уповноваженого на прийняття рішення органу, а відтак висновки суду першої інстанції про перебирання відповідачем на себе повноважень Міністерства оборони України та його структурних підрозділів є передчасними.
Також колегією суддів з мотивувальної частини судового рішення вбачається, що судом першої інстанції невірно визначено предмет доказування у даній справі, оскільки висновок про те, що повернення документів на доопрацювання в зв'язку з відсутністю довідки, яка свідчить про причину та обставини поранення, Порядком №975 не передбачено, не стосується даного спору.
Відтак доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та приймаються колегією суддів в якості належних.
При цьому, колегія суддів окремо зауважує, що питання наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в межах даного спору не вирішується та оцінці не підлягає. Натомість, колегія суддів зазначає, що у випадку усунення недоліків поданих документів, оцінка яким надана судом апеляційної інстанції, вирішення даної справи жодним чином не перешкоджатиме позивачу реалізувати його право на розгляд питання про призначення/відмову у призначенні одноразової грошової допомоги уповноваженим органом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя О. Є. Пилипенко
(Повний текст постанови складено 12.03.2020 р.)