28 лютого 2020 р. м. Рівне №460/310/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник Дем'янюк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справ за позовом
ОСОБА_1
доПоліської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 04.01.2019 №UA204000/2019/000029/2;
- визнано протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №UA204000/2019/00028;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Поліської митниці Держмитслужби, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40грн.
18.02.2020 від представника позивача, адвоката Скіданової О.С., надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, обґрунтована тим, що позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5200,00грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Під час судового розгляду справи адвокатом позивача було заявлено клопотання про відшкодування витрат на надання правничої допомоги, однак внаслідок неможливості до закінчення судового засідання надати підтверджуючі документи, судом не вирішено дане питання.
Понесені позивачем витрати є повністю співмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, підтверджені належним чином документально, а тому підлягають відшкодуванню.
Ухвалою суду від 19.02.2020 питання ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2020.
У судове засідання представник позивача не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, подала клопотання про розгляд питання щодо розподілу судових витрат у письмовому провадженні.
Відповідно до положень ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи наведені положення та подане клопотання, суд розглянув питання про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, вказавши, що заява про ухвалення додаткового судового рішення є необґрунтованою.
Зазначив, що такі види робіт, як опрацювання документів, роз'яснення клієнту нормативно-правових актів та судової практики, не підтверджені жодним доказом. Адміністративний позов готувався та подавався ОСОБА_1 у 2019 році без участі представника позивача Скіданової О.С., а, отже, розрахунок затраченого представником позивача часу є недостовірним та необ'єктивним.
Крім того, понесені позивачем витрати на правничу допомогу не підтверджені у встановленому порядку. Квитанція до прибуткового касового ордера не є належним доказом, оскільки представником позивача не підтверджено ведення касового обліку.
Розглянувши подану представником позивача заяву, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та докази, подані в обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом не було вирішено питання про судові витрати, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення.
Що ж стосується стягнення судових витрат на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, відповідача, суд зазначає наступне.
У силу вимог п.10 ч.3 ст.2 КАС України, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є однією з основних засад адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, необхідно застосовувати критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999).
Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).
Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених норм КАС України та Закону №5076-VІ дозволяє дійти висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються на користь позивача за умови їх підтвердження:
1) договором про надання правової допомоги;
2) документами щодо фактичного надання такої допомоги з документальним описом послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом;
3) документами, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Скідановою О.С. надано акт приймання-передачі наданих послуг від 07.02.2020 №01 (а.а.с.237-238) та квитанцію до прибуткового касового ордера від 07.02.2020 №01 (а.с.239).
Суд зазначає, що договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та його представником, адвокатом Скідановою О.С., суду не надано. Тобто, жодним доказом не підтверджено порядок обчислення гонорару (у фіксованому розмірі чи погодинній оплаті), порядок його сплати, умови повернення тощо.
За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV), факти здійснення господарських операції фіксуються первинними документами (що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених норм вказує на те, що документальним підтвердженням здійснення витрат на правничу допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть операції з надання юридичних послуг та підтверджують її фактичне здійснення.
Відповідно до пп.10 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148), касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
У силу вимог п.11 Положення №148, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткування та облік фізичними особами-підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат (або книгах обліку доходів) у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Згідно з п.25 Положення №148, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Суд зазначає, що надана представником позивача квитанція до прибуткового касового ордера від 07.02.2020 №01 за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим Положенням №148, проте, за відсутності книги обліку доходів і витрат, не може бути самостійним доказом отримання адвокатом коштів в сумі 5200,00грн.
Крім того, суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що адміністративний позов готувався та подавався ОСОБА_1 у 2019 році без участі представника позивача Скіданової О.С., а, отже, розрахунок затраченого представником позивача часу є необ'єктивним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не надав належні докази на підтвердження реальності, необхідності та розумності розміру витрат, понесених на правову допомогу, а тому підтави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №460/310/19 за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі №460/310/19 за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Відмовити у стягненні на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Поліської митниці Держмитслужби, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5200,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 березня 2020 року.
Суддя Дудар О.М.