11 березня 2020 р. № 400/4385/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув клопотання по справі
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053
про:скасування рішень від 04.03.2019 р. № 1093011/2289502015, від 11.03.2019 р. № 1099499/ НОМЕР_1 та зобов'язання зареєструвати податкові накладні від 13.02.2019 р. № 2, № 3 за датою їх подання,
Ухвалою від 23.12.2019 відкрито провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування рішень від 04.03.2019 № 1093011/2289502015, від 11.03.2019 № 1099499/2289502015, зобов'язання зареєструвати податкові накладні від 13.02.2019 року № 2, № 3.
У відзиві на позов відповідачі просили залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки спірні рішення прийняті 04.03.2019 та 11.03.2019, а до суду позивач звернувся лише в грудні 2019 року, тобто з пропуском встановленого 6-місячного строку звернення.
Позивач надав пояснення, просив поновити строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин, клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 122, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду залишити без задоволення.
2. Поновити позивачу строк звернення до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Гордієнко