02 березня 2020 року Справа № 160/9382/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Серьогіної О.В.
за участі секретаря судового засідання Трайдук С.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Головко О.М. Ткаченко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
26.09.2019 року Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0005104607 від 11 червня 2019 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 550 344,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 275 172, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки складено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 71/28-10-46-07-05393116 від 17.05.2019 року. Вказує, що висновки перевірки щодо наявності порушень обґрунтовуються тим, що взаємовідносини позивача з ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» за договором підряду №5601809577 від 05.07.2018 року та за укладеним між позивачем та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» договором підряду №560180826 від 09.07.2018 року, є нереальними та такими, що сторонами не проводились, оскільки вказані контрагенти позивача за вказаними договорами не мали можливості їх виконувати із тих чи інших причин. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними та підтверджуються первинними документами. Первинні документи оформлені відповідно до норм чинного законодавства, що перевіряючими не спростовано. Позивач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при йому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні робіт/послуг Замовник зобов'язаний сплатити їх вартість Виконавцю, до складу якої входить ПДВ, а Виконавець зобов'язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоді, і у разі невиконання Виконавцем, який є платником податку, цього обовязку саме на нього за це покладається відповідальність. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що є підставою для скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.11.2019 року.
20.11.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. В ході проведення перевірки встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» не є реальними. ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД складено документи для позивача на ідентифіковану послугу, тобто послугу, що ідентифікується лише за найменуванням, та відповідно не є реальною, так як документально оформлена послуга не підтверджує фактичної діяльності ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД (відсутність трудових ресурсів для надання послуги), дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської операції в розумінні п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України та частини першої і другої статті 3 Господарського кодексу України. Необхідно умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є не тільки факт оформлення первинних документів, а й факт реального придбання товарів та послуг із метою їх використання у господарській діяльності.
16.12.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) у рішенні від 09.01.2007 року, зазначив, що державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Посилання відповідача на кримінальні провадження є необґрунтованими, оскільки певні обставини можуть бути підтверджені лише належними та допустимими доказами. В той же час, відповідачем не надано доказів наявності обвинувальних вироків щодо посадових осіб ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД. Доводи відповідача, викладені у відзові, не відповідають фактичним обставинам, які підтверджені належними, неспростованими відповідачем, документальними доказами.
Усною ухвалою суду від 22.01.2019р., із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020 року. У судовому засіданні, відкритому 19.02.2020 року, оголошувалися перерви на 24.02.2020 року, 02.03.2020 року.
У судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, що наведені у позові.
Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (код ЄДРПОУ 05393116) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні офісу ВПП ДФС.
У періоді, що перевірявся, позивач є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.03.2013 року №200115969 (серія НБ №268233), індивідуальний податковий номер - 053931104023.
Судом встановлено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 18.04.2019 року №884 та направлення на перевірку №128/28-10-46-06 від 22.04.2019 року, № 129/28-10-46-06 від 22.04.2019 року головними державними ревізорами - інспекторами відділу податкового супроводження підприємства металургійної галузі Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС Ткаченко Ю.В. та Козаченко А.М., відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" з питань перевірки формування від'ємного значення з ПДВ по декларації податку на додану вартість за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт № 71/28-10-46-07-05393116 від 17.05.2019 року. Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п.198.1, п.198.2, абз. г) п. 198.5 ст.198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, зо охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у лютому 2019 року на суму 550 334,00 грн.;
- п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, зо охоплений перевіркою), в частині відсутності виписки та не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутні реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 860 грн.
Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки подав 30.05.2019 року заперечення на акт перевірки № 71/28-10-46-07-05393116 від 17.05.2019.
За результатом розгляду заперечень, відповідно до листа Офісу великих платників податків ДФС від 07.06.2019 року № 28901/10/28-10-46-07-12, висновки, викладені у Акті перевірки, були залишені без змін.
На підставі акту перевірки № 71/28-10-46-07-05393116 від 17.05.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005104607 від 11.06.2019 року, яким Публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 550 344,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 274 172,00 грн.
Позивач, оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0005104607 від 11.06.2019 року до ДФС України, рішенням про результати розгляду скарги № 40453/6/99-99-11-04-02-25 від 22.08.2019 року податкове повідомлення-рішення № 0005104607 від 11.06.2019 року залишено без змін, скарга без задоволення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
- тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
- при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -
- тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами позивача ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД».
Судом встановлено, що 27.11.2018 року між ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод» (Замовник) та ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» (Підрядник) укладено договір підряду № 560181550, відповідно до умов якого:
п.1.1. Підрядник приймає на себе виконання робіт з технічного обслуговування центральної системи кондиціювання повітря Інженерного корпусу позивача, інв. №10420972, у об'ємі згідно затвердженого Технічного завдання (додаток №1 до Договору),а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до узгодженої Договірної ціни та кошторисної документації (Додаток №2 до Договору).
п.1.2. Роботи виконуються із матеріалів Підряднику.
п.1.2 сума договору складає 2 187 459,81 грн., в т.ч. ПДВ - 437 491,96 грн. Всього сума договору складає 2 624 951,77 грн. (з них: вартість матеріалів - 1 117 920,00 грн. з ПДВ).
п.3.1 термін виконання робіт - до 01.04.2019 року.
п.3.2 приймання виконання робіт здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2в уповноваженими представниками сторін із зазначенням матеріалів з яких ці роботи були виконані.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи: договірна ціна на 12.02.2018 року; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року; підсумкова відомість ресурсів за лютий 2019 року; загальновиробничі витрати на будову за лютий 2019 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2019 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2019 року; акт №3 приймання виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2019 року; податкова накладна №6 від 19.02.2019 року на загальну суму 314 994,22 грн. в т.ч. ПДВ 52 499,04 грн.; податкова накладна №8 від 20.02.2019 року на загальну суму 195 924,83грн. в т.ч. ПДВ 32 654,14 грн.
Також, 05.07.2018 року між ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод» (Замовник) та ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» (Підрядник) укладено договір підряду № 560180957, відповідно до умов якого:
п.1.1. підрядник приймає на себе виконання робіт по ремонту кондиціонерів в цехах та підрозділах ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод», а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи по цінам згідно до протоколу узгодженої договірної ціни.
п.1.2. роботи виконуються із матеріалів Підряднику.
п.1.2 сума договору орієнтовно складає 192 000 грн., в т.ч. ПДВ - 38 400 грн. Всього сума договору складає 230 400 грн.
п.3.1 період виконання робіт по договору - червень 2018 року - лютий 2019 року.
п.3.2 приймання виконання робіт здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2в уповноваженими представниками сторін із зазначенням матеріалів з яких ці роботи були виконані.
17.01.2019 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 про нижченаведене:
п.1 підрядник приймає на себе виконання додаткового об'єму робіт по поточному ремонту мультизональної системи кондиціювання в музеї ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод», інв. №10453216, а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток №1/5 дод даної додаткової угоди).
п.2 вартість додаткового об'єму робіт складає 9300 грн., в т.ч. ПДВ 1860 грн.
п.3 з урахуванням п.п.1,2 даної додаткової угоди сума договору складає 341 934 грн., в т.ч. ПДВ - 56 989 грн.
27.12.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду №4 про нижченаведене:
п.1 підрядник приймає на себе виконання додаткового об'єму робіт по поточному ремонту кондиціонерів Міdea MSG-36HR Будинку культури «металург», інв. №10453065, №10453066, №10453067, а замовник зобов'язається прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (Додаток №1/4 до даної додаткової угоди).
п.2 вартість додаткового об'єму робіт складає 33 840 грн., в т.ч. ПДВ 5 640 грн.
п.3 з урахуванням п.п.1,2 даної додаткової угоди сума договору складає 330 774 грн., в т.ч. ПДВ - 55 129 грн.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи: протокол узгодження ціни додаток №1/5; протокол узгодження ціни додаток №1/4; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) лютий 2019 року; податкова накладна №5 від 18.02.2019 року на загальну суму 33 840 грн. в т.ч. ПДВ 5 640 грн.; податкова накладна №7 від 20.02.2019 року на загальну суму 11 160 грн. в т.ч. ПДВ 1 860 грн.
За результатом перевірки встановлено заниження задекларованого показника рядка 4.1 декларації з ПДВ на суму ПДВ 1860 грн. за податковою накладною №7 від 20.02.2019 року на загальну суму 11 160 грн. в т.ч. ПДВ 1 860 грн., а саме підприємством не нараховані податкові зобов'язання на послуги з поточного ремонту мильтизональної системи кондиціювання в музеї позивача, чим порушено абз. г. п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Суд погоджується з доводами податкового органу проте, що діяльність музею ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод» не направлена на ведення господарської діяльності позивача, в свою чергу відповідно діючим нормам Податкового кодексу України. на витрати пов'язані з діяльності музею позивача, необхідно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 860 грн.
Також, 09.07.2018 року між ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод» (Замовник) та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» (Підрядник) укладено договір підряду № 560180826, відповідно до умов якого:
п.1.1. підрядник приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту напіввагонів з глухими торцевими стінами, металевих мод. 12-9044, у кількості 10 одиниць, інв. №10500895, 10500900, 10500902, 10500903, 10500905, 10501009, 10501010, 10501013, 10501017, 10501018, у об'ємі згідно до затвердженого Технічного завдання (Додаток №1 до договору), а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №2 до договору).
п.1.2. роботи виконуються із матеріалів, механізмами та краном Підрядника. Види та перелік матеріалів зазначаються в калькуляції (додаток №3 до Договору).
п.1.2 сума договору складає 2 709 000 грн., в т.ч. ПДВ - 541 800 грн. Всього сума договору складає 3 250 800 грн. (з них вартість матеріалів - 2 100 000 грн. з ПДВ).
п.3.2 приймання виконання робіт здійснюється поетапно, шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт уповноваженими представниками сторін, з вказівкою матеріалів, з яких ці роботи були виконані.
п.10.1 цей Договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє до 31.12.2018 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, що залишились не виконаними.
26.09.2018 року між ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод» (Замовник) та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» (Підрядник) укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 560180826 від 09.07.2019 року, відповідно до умов якої:
п.1 підрядник приймає на себе виконання додаткового об'єму робіт по капітальному ремонту напіввагонів мод. 12-9044, у кількості 15 одиниць, інв. №10500894, 10500896, 10500897, 10500898, 10500899, 10500901, 10500904, 10500906, 10500907, 10500908, 10500909, 10500910, 10500911, 10501007, 10501008, у об'ємі згідно до затвердженого Технічного завдання (Додаток №1/1 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №2/1 до Договору), які є невід'ємною його частиною.
п.2 роботи виконуються із матеріалів Підрядника. Види та перелік матеріалів зазначаються в калькуляції (Додаток №3/1 до Договору, який є невід'ємною його частиною).
п.3 вартість робіт за даною Додатковою угодою згідно Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №2/1 до Договору) складає 5 400 000грн. (із них вартість матеріалів 3 972 798 грн. з ПДВ), в т.ч. ПДВ - 900 000грн.
п.4. з урахуванням п.3 даної Додаткової угоди сума Договору (п.2.1) складає 8 650 800грн. (із них вартість матеріалів - 6 072 798грн. з ПДВ), в т.ч. ПДВ -1 441 800грн.
п.6. загальний термін виконання робіт по даній Додатковій угоді - до 31.12.2018 року.
п.8 дана Додаткова угода є невід'ємною частиною договору №560180826 від 09.07.2018 року.
03.12.2018 року між ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод» (Замовник) та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» (Підрядник) укладено додаткову угоду № 2 до договору підряду № 560180826 від 09.07.2019 року, відповідно до умов якої:
п.1 підрядник приймає на себе виконання додаткового об'єму робіт по капітальному ремонту напіввагонів мод. 12-9044 інв. №10500894, 10500897, 10500606, 10501008, у об'ємі згідно до затвердженого Технічного завдання (Додаток №12 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №2/2 до Договору), які є невід'ємною його частиною.
п.2 роботи виконуються із матеріалів Підрядника. Види та перелік матеріалів зазначаються в калькуляції (Додаток №3/2 до Договору).
п.3 вартість додатковий робіт складає 380 000грн. (із них вартість матеріалів 369 547,20 грн. з ПДВ), в т.ч. ПДВ - 63 333,33грн.
п.4 з урахуванням п.1-3 даної Додаткової угоди сума Договору (п.2.1) складає 9 030 800грн. (із них вартість матеріалів - 6 442 342,20грн. з ПДВ), в т.ч. ПДВ - 1 505 133,33грн.
п.8 дана Додаткова угода є невід'ємною частиною договору №560180826 від 09.07.2018 року.
18.01.2019 року між ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубний завод» (Замовник) та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» (Підрядник) укладено додаткову угоду № 3 до договору підряду № 560180826 від 09.07.2019 року, відповідно до умов якої:
п.1 підрядник приймає на себе виконання додаткового об'єму робіт по капітальному ремонту напіввагонів мод. 12-9044 інв. №10500899, 10500904, 10500908, 10500909, 10500910, 10500911, 105011007 та капітальному ремонту напіввагонів мод 12-9044 інв. №10501011, 10501012, 10501014, 10501015, 10501016, 10501019, 10501020 у об'ємі згідно до затвердженого Технічного завдання (Додаток №1/3 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №2/3 до Договору).
п.2 роботи виконуються із матеріалів Підрядника. Види та перелік матеріалів зазначаються в калькуляції (Додаток №3/32 до Договору).
п.3 вартість додатковий робіт складає 3 850 000грн. (із них вартість матеріалів 3 147 387,60 грн. з ПДВ), в т.ч. ПДВ - 641 666,67грн.
п.4 з урахуванням п.1-3 даної Додаткової угоди сума Договору (п.2.1) складає 12 880 800грн. (із них вартість матеріалів - 9 589 732,80грн. з ПДВ), в т.ч. ПДВ - 2 146 800грн.
7. змінити п.10.1 договору та викласти у наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє до 31.12.2019 року. Закінчення терміну дії Договору не звільніє сторони від виконання зобов'язань, що залишились не виконаними.»
8. усі інші умови Договору залишаються незмінними.
9. дана Додаткова угода є невід'ємною частиною договору №560180826 від 09.07.2018 року.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи: протокол узгодження договірної ціни (додаток №2/1); протокол узгодження договірної ціни (додаток №2/2); протокол узгодження договірної ціни (додаток №2/3); акт надання послуг (виконаних робіт) №6 від 01.02.2019 року; додаток до акту №6 від 01.02.2019 року; акт надання послуг (виконаних робіт) №7 від 04.02.2019 року; додаток до акту №7 від 04.02.2019 року; акт надання послуг (виконаних робіт) №8 від 11.02.2019 року; додаток до акту №8 від 11.02.2019 року; акт надання послуг (виконаних робіт) №9 від 12.02.2019 року; додаток до акту №9 від 12.02.2019 року; акт надання послуг (виконаних робіт) №10 від 20.02.2019 року; додаток до акту №10 від 20.02.2019 року; акт надання послуг (виконаних робіт) №11 від 25.02.2019 року; додаток до акту №11 від 25.02.2019 року; акт надання послуг (виконаних робіт) №12 від 25.02.2019 року; додаток до акту №11 від 25.02.2019 року; рахунок на оплату №12 від 20.02.2019 року; рахунок на оплату №13 від 25.02.2019 року; рахунок на оплату №14 від 25.02.2019 року; паспорт якості №81; паспорт продукції №1045-2-12-18; сертифікат якості №45; податкова накладна №1 від 01.02.2019 року на загальну суму 16 146грн., в т.ч. ПДВ - 2 691; податкова накладна №2 від 01.02.2019 року на загальну суму 227 500грн., в т.ч. ПДВ - 37916,67грн.; ; податкова накладна №3 від 01.02.2019 року на загальну суму 227 500грн., в т.ч. ПДВ - 37916,67грн.; податкова накладна №4 від 11.02.2019 року на загальну суму 227500грн., в т.ч. ПДВ - 37916,67грн.; податкова накладна №5 від 12.02.2019 року на загальну суму 227500грн., в т.ч. ПДВ - 37916,67грн.; податкова накладна №6 від 14.02.2019 року на загальну суму 1 327 063,33грн., в т.ч. ПДВ - 265 416,67грн.; податкова накладна №8 від 25.02.2019 року на загальну суму 227500грн., в т.ч. ПДВ - 37916,67грн.; платіжні документи.
Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вищенаведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому, є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Суд зазначає, що наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ», ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД».
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаними контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо виконання послуг та оплати товару.
Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагенти позивача - ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.
Податкові накладні, виписані контрагентом - ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» на адресу позивача, надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі вартості послуг, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.
Що стосується посилання податкового органу в відзові на позов на те, що контрагент контрагента позивача - ТОВ «ЕВРОСТРОЙТОРГ» є фігурантом в кримінальному провадженні, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом фіктивного підприємництва, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень абзацу першого пункту 58.4 статті 58 ПК у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Системний та буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що матеріали перевірки, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства - ТОВ «ПРАК-ТОРГ (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.
Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаними контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.
Відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів для надання послуг не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (замовник) мав реальні витрати у зв'язку з виконання робіт, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення замовником послуг вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків замовник послуг не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів, встановлено зв'язок між фактом виконання робіт і господарською діяльністю позивача.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення “встановлений законом”, є передбачуваність. Норму не можна вважати “законом”, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД», а також право на формування податкового кредиту.
Крім цього, відповідно до пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727) факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повного мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2) пункту 4 розділу III Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою, порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Проте, аналіз акту перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частин вимогам, встановленим у Порядку №727, адже він не відображає фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення позивачем податкового законодавства у частині взаємовідносин з ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД». Також висновки акту перевірки не забезпечені належною доказовою базою у частині взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, акт перевірки не містить комплексного дослідження усіх складових оформлених господарських операцій з надання послуг та не наведено відповідачем достатніх доказів їх нереальності.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «ЄВРОСТРОЙТОРГ» та ТОВ «ВАГОНОРЕМОНТНА КОМПАНІЯ «ХОЛД» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи по суті може задовольнити позов повністю або частково або відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акту перевірки № 71/28-10-46-07/05393116 від 17.05.2019 року не знайшли свого повного підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (окрім за податковою накладною №7 від 20.02.2019 року на загальну суму 11 160 грн. в т.ч. ПДВ 1 860 грн.), отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005104607 від 11.06.2019 року підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 548484,00 грн. та нарахованих штрафних (фінансових) санкції у розмірі 274242,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 12 383,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 10490 від 10.09.2019 року.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 12 341,15грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст.ст. 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0005104607 від 11.06.2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 548484,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 274242,00 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ. вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпро, вул. Столєтова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) судові витрати у розмірі 12 341,15 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 12 березня 2020 року.
Суддя О.В. Серьогіна