Справа №761/38872/19
Провадження №2-а/760/1428/19
09 грудня 2019 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Козленко Г.О.
за участю секретаря - Хліменкової А.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора старшого лейтенанта поліції 2 батальйону 7 роти УПП у м. Києві Похольчука О.О. про скасування постанови,-
встановив:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просить: визнати дії інспектора старшого лейтенанта поліції 2 батальйону 7 роти УПП у м. Києві Похольчука О.О. щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не в автоматичному режимі серії ЕАК №1555125 від 25.09.2019 про притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн незаконними; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не в автоматичному режимі серія ЕАК №1555125 від 25.09.2019 про притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.10.2019 за підсудністю справу передано до Солом'янського районного суду м. Києва.
08.11.2019 ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження за вищезазначеним позовом.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що 25.09.2019 інспектором було винесено постанову. Обставини, які на думку відповідача є правомірною підставою для винесення постанови, в самій постанові зазначені як: 25.09.2019 позивач керуючи ТЗ у м. Києві по вул. В. Черновола 22 проїхав перехрестя вул. В. Черновола та Маршала Рибалка на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР. Доказів, що підтверджують факт вчинення правопорушення до постанови не надано. Однак, позивач зазначає, що не здійснював порушення, як зазначено у постанові, стверджує, що 25.09.2019 керуючи ТЗ CHEVROLET TACUMA д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи перед вищевказаним перехрестям здійснив поворот автомобіля на жовтий мигаючий колір світлофора на зустрічну смугу з метою руху в протилежному зворотному напрямку. Також зазначив, що подія відбулася рано вранці при недостатньому природному освітлені у сутінках.
Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Таким чином, враховуючи, що позивач правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалу про відкриття спрощеного провадження справи відповідач отримав 21.11.2019, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, від учасників справи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні не надходили.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті адміністративного позову за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1555125 від 25.09.2019, яка міститься в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 , 25.09.2019 о 06:55 год., в м. Київ, вул. В. Черновола, 22 водій керуючи ТЗ проїхав перехрестя вул. В. Черновола та вул. Маршала Рибалка на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е ПДР України.
У п.8.7.3.е Правил дорожнього руху вказано, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП, передбачена відповідальність, серед іншого, за проїзд на заборонний сигнал світлофора.
Разом з тим, позивач не погоджується з діями відповідача, вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як роз'яснено у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Свідків події інспектор не вказав та не клопотав залучити таких осіб до допиту у судовому засіданні. У свою чергу, зміст оскаржуваної постанови не містить посилання на докази, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Таким чином, судом встановлено, що докази, які б відповідали вимогам ст.251 КУпАП та об'єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення саме позивачем - відсутні.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесенні оскаржуваної постанови належним чином, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, викладені в ній дані не підтверджені належними доказами. Будь-які інші докази про наявність вини позивача у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені принципи випливають із положень ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали заборони руху.
Натомість, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 , порушив вимоги п.8.7.3.е. ПДР України, що стало підставою його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, в прохальній частині позивач просить визнати дії відповідача протиправними, однак суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання дій інспектора протиправними щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки не надано доказів неправомірності таких дій.
Крім того, позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП відповідач має право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч.2 ст. 122 КУпАП України, тобто останній діяв в межах своїх повноважень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст.ст.2, 8, 9, 69, 71, 77, 162, 243-246, 250 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора старшого лейтенанта поліції 2 батальйону 7 роти УПП у м. Києві Похольчука О.О. про скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАК №1555125 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, за яким постановою серії ЕАК №1555125 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 25.09.2019, винесеної інспектором старшим лейтенантом поліції 2 батальйону 7 роти УПП у м. Києві Похольчуком О.О., притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - Г.О. Козленко