Справа № 361/6658/19
Провадження № 2/361/887/20
03.03.2020
іменем України
03 березня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області
у складі: головуючого - судді Селезньовій Т.В.,
при секретарі - Лопатинській С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Требухівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Цопін Леонід Олександрович, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
встановив:
Позивач просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що померлому при житті належав вказаний будинок, який батько за складеним ним заповітом заповідав їй. Позивач звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на Ѕ вказаного жилого будинку з тих підстав, що відсутні документи, що підтверджують право власності спадкодавця на вказане майно.
Позивачем подана заява про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.
Відповідач Требухівська сільська рада просила розглянути справу без участі їхнього представника.
Третя особа подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечувала.
Дослідивши докази, суд дійшов таких висновків:
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Требухів Броварського району Київської області.
Згідно свідоцтва про народження та свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 є дочкою спадкодавця ОСОБА_2 .
Згідно довідки від 24.04.2019р. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Власником будинку є її батько ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 а/з 49 від 18.11.2016р.
Згідно заповіту від 05.09.1996р. ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті заповідав ОСОБА_1 . Заповіт на день смерті спадкодавця не змінений і не скасований.
Як видно зі спадкової справи № 1/2017, позивачка у строк, визначений ст. 1270 ЦК України, звернулася до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Цопіна Л.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .
Згідно довідки Требухівської сільської ради ОСОБА_2 був зареєстрований, проживав та являвся головою Ѕ частини домогосподарства в АДРЕСА_1 .На день його смерті за даною адресою в житловому будинку були зареєстровані та поживали: ОСОБА_5 - власник Ѕ частини; ОСОБА_1 - дочка; ОСОБА_6 - колишній зять, зареєстрований, але не проживав з листопада 2004р., ОСОБА_7 - онук, ОСОБА_8 - онука.
Осіб, які б мали право на обов?язкову частку у спадковому майні не встановлено, заповіт складено лише на ім?я позивачки ОСОБА_1
Листом приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Цопіна Л.О. від 06.09.2019р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ спірного будинку, оскільки право власності на Ѕ частку вказаного будинку за спадкодавцем ОСОБА_9 не зареєстроване, відсутні правовстановлюючі документи.
Згідно довідки КП КОР «Лівобережне бюро технічної інвентаризації» від 19.08.2019р. встановлено, що реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 відсутня.
18.07.2019р. КП КОР “Лівобережне бюро технічної інвентаризації” на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно технічного паспорту, виготовленого 18.07.2019р. на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , даний житловий будинок “А” побудований у 1935 році, прибудова “а”, тамбур “а1”, прибудова “а2”, тераса “а3”, “під а1” - погріб, ганок, ганок, побудовані у 1977 році; господарські будівлі та споруди добудовувались до 2010 року, є такі господарські будівлі та споруди: погріб “Б”, вбиральня “В”, літня кухня-сарай “Г”, прибудова “г”, прибудова “г1”, гараж “Д”, сарай “Е”, вбиральня “Є”, колонка “№1”, колонка “№2”, огорожа “№3”, ворота з хвірткою “№4”. Площа будинку 207,1 кв.м., житлова площа 112,5 кв. м.
Право власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок підтверджується свідоцтвом на забудову індивідуальної садиби, актом про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку, актом державного введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 30.10.1981р.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Таким чином, з наданих доказів встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_2 за життя належала на праві власності Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 , який він збудував при житті.
Дане нерухоме майно належало ОСОБА_2 на праві власності незалежно від того, чи було воно зареєстроване. При цьому суд враховує дату забудови (створення) нерухомого майна - до 1992р., і існуючі на той час порядок обліку і прийняття в експлуатацію житлових будинків та оформлення на них прав власності, згідно якого ведення обліку житлових будинків, прав власності на них у сільській місцевості покладався на сільські ради шляхом ведення по господарських книг і внесення до них відповідних поточних записів.
Оскільки спадкодавець набув право власності на законних підставах, то дане право власності зберігалось за ним протягом подальшого часу до самої смерті, незалежно від наявності чи відсутності державної реєстрації такого права, і незалежно від подальших змін у законодавстві з цього приводу. Право власності на дану Ѕ частину будинку ОСОБА_2 при житті не втратив. Тому Ѕ частина даного будинку увійшла до майна, на яке відкрилась спадщина разом з його смертю.
Правилами статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У силу частин першої та другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
З наданих доказів встановлено, що спадкодавець за життя залишив заповіт, яким розпорядився належним йому майном на випадок смерті на користь своєї дочки - ОСОБА_1 , якій заповідав усе належне майно. Позивачка є спадкоємцем за заповітом, у визначений законом строк звернулася за прийняттям спадщини до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Оскільки нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного нерухомого майна через відсутність правовстановлюючих документів і відсутність реєстрації права власності на спадкове майно, то позивач може захистити і довести свої спадкові та майнові права у суді.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 12,13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити;
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.
Повне рішення складено 11.03.2020р.
Суддя Т.В. Селезньова