Справа № 214/8410/19
2/214/39/20
про повернення позовної заяви
11 березня 2020 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гринь Н.Г., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації частини квартири,-
08.11.2019 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію /3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 342 809, 40 грн. (триста сорок дві тисячі вісімсот дев'ять) гривень 40 копійок .
За результатами автоматизованого розподілу 08.11.2019 року матеріали справи наступного дня передано в провадження судді Гриня Н.Г.
Ухвалою суду від 12.12.2019 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена судом без руху.
Копія ухвали направлялась на адресу позивача ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією, яка була отримана останньою, що підтверджується поштовим повідомленням №77304 05964450. При цьому, протягом майже трьох місяців з моменту залишення заяви без руху позивач до суду не з'явилась, станом розгляду поданої ним позовної заяви не цікавиться.
Сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку, цікавитись ходом розгляду їх справи (матеріалів), на чому також акцентує увагу Європейський суд з прав людини в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України».
Так, Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є обов'язковою для застосування, у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав. Тобто, реалізація права на суд однією із сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони. Така позиція Європейського суду з прав людини викладена в п.59 рішення у справі «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», п.28 рішення у справі «Станєв проти Болгарії та ін.».
Відповідно до п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України, позивачі, як учасники справи у справах позовного провадження, зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч.ч.3, 5, 6 ст.185 ЦПК України, якщо позивач (його представник) не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше 5 днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 не усунула виявлені недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 12.12.2019 року, інтересу до ходу розгляду поданого нею позову не проявляє, тому відповідно до ст.185 ЦПК України, він підлягає поверненню позивачу разом з копіями документів, доданими до нього.
Отже, з урахуванням тієї обставини, що до закінчення строку на усунення недоліків позивач належним чином оформлену позовну заяву не подала, суд приходить до висновку про необхідність її повернення позивачевіразом з доданими копіями документів.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст.ст.185, 351, 353, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), про стягнення компенсації частини квартири - вважати неподаною та повернути позивачам разом з доданими до неї матеріалами.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Н.Г. Гринь