02 березня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2815/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Кукульник Я.В., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кудровської Ю.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач) у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо призначення заступника начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковника податкової міліції ОСОБА_1 до цілодобового чергування як помічника чергового в черговій частині ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі;
- визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо відмови та ненадання заступнику начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 днів відпочинку за відпрацьований час у вихідні дні;
- зобов'язати посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі надати заступнику начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 дні відпочинку за відпрацьований час у вихідні дні: 06.10.2019 року; 12.10.2019 року; 13.10.2019 року; 19.10.2019 року; 20.10.2019 року; 27.10.2019 року; 02.11.2019 року; 03.11.2019 року; 10.11.2019 року; 30.11.2019 року; 08.12.2019 року; 14.12.2019 року в кількості 12 (дванадцять) днів;
- стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неодноразово звертався до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі з рапортом про надання йому днів відпочинку у кількості 12 днів за раніше відпрацьований час у вихідні дні 06.10.2019 року, 12.10.2019 року, 13.10.2019 року, 19.10.2019 р., 20.10.2019 р. 27.10.2019 р., 02.11.2019 р., 03.11.2019 р., 10.11.2019 р., 30.11.2019 р., 08.12.2019 р. та 14.12.2019 р. Однак, відповіді на звернення позивача не надходило та днів відпочинку надано позивачу не було. В результаті протиправних дій посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, з жовтня 2019 року позивач практично був позбавлений вихідних днів та часу відпочинку, що призвело до госпіталізації позивача до КЗ «Херсонської міської клінічної лікарні» ім. Є.Є. Карабелеша, та втрати можливості вести звичний для себе спосіб життя. Позивач вважає дії відповідача протиправними, та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 28.12.2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 13.01.2020 року відкрито спрощене провадження у справі.
31.01.2020 року від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав зазначених у відзиві, крім того, зазначив, що листом ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Репсубліці Крим та м.Севастополі від 11.11.2019 р. № 3573/М/21-22-21-02-04 позивача повідомлено, що роботу у вихідні дні йому компенсовано шляхом надання інших днів відпочинку 07.10.2019 р. 13.10.2019 р., 14.10.2019 р., а тому підстави для задоволення рапорту від 16.10.2019 року відсутні. Посилання позивача, що його залучено 13.10.2019, 20.10.2019, 03.11.2019 р. та 14.11.2019 р. до добового чергування в складі слідчо-оперативної групи ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі спростовується витягами з журналу чергувань. Щодо завдання позивачу моральної шкоди заперечує в повному обсязі. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
07.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої позивач проти обґрунтувань викладених у відзиві заперечує в повному обсязі та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
19.02.2020 року від відповідача надійшли заперечення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві та запереченнях, крім того, наголосив, що не погоджується з розрахунком наданої правової допомоги, так як звіт про надання правової допомоги містить інформацію про те, що позивачу надана правова допомога на суму 7200 грн., однак квитанції до прибуткового касового ордера свідчать про сплату позивачем 6200 грн. Крім того, враховуючи, що дана адміністративна справа є справою незначної складності вважає розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим. В зв'язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві та поданих до неї уточнень. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав викладених в письмовому відзиві та запереченнях на адміністративний позов. Просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши вступне слово сторін по справі та дослідивши письмові докази, судом встановлено: що з 11.05.2018 року ОСОБА_1 займає посаду заступника начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, що не заперечувалось сторонами у справі.
ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесено розпорядження від 01.10.2019 року №222-р, з додатком, «графік слідчо-оперативної групи Головного Управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на жовтень 2019 року»; від 28.10.2019 року №225-р, з Додатком, «графік слідчо- оперативної групи Головного Управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на листопад 2019 року»; від 25.11.2019 року №229-р, з Додатком, «графік слідчо-оперативної групи Головного Управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на грудень 2019 року» та від 20.12.2019 року №231-р, з Додатком, «графік слідчо-оперативної групи Головного Управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на січень 2020 року».
Згідно зазначених розпоряджень та графіків ОСОБА_1 залучено до добового чергування в складі слідчо-оперативної групи Головного Управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у жовтні, листопаді, грудні 2019 року та січні 2020 року.
16 жовтня 2019 року позивачем подано рапорт на ім'я голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про надання іншого дня відпочинку (відгули) за відпрацьовані вихідні дні, а саме: 06.10.2019 року, 12.10.2019 року та 13.10.2019 року.
Листом від 11.11.2019 року № 3573/М/21-22-21-02-04 ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі повідомлено позивача, що роботу у вихідні йому було компенсовано шляхом надання інших днів відпочинку 07.10.2019, 13.10.2019, 14.10.2019, а тому підставі для задоволення рапорту відсутні.
Крім того, позивач звертався із рапортом до відповідача 22.10.2019 року та 26.11.2019 про надання днів відпочинку у кількості 9 днів за раніше відпрацьований час у вихідні дні 06.10.2019 року, 12.10.2019 року, 13.10.2019 р., 19.10.2019 р., 20.10.2019 р., 27.10.2019р., 02.11.2019 р., 03.11.2019 р., 10.11.2019 р., на який відповіді не отримав.
Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного: проходження служби в податковій міліції врегульовано Положенням «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. №236, Податковим Кодексом України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114. Зокрема, спірні правовідносини між сторонами врегульовані пунктами 10-26 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Так, статтею 353 Податкового кодексу України зазначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до п. 10 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і Положенням.
Відповідно до п. 11 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства. Прямі начальники зобов'язані дбати про безпечні умови служби підлеглих, надавати їм реальні можливості для службового, культурного й морального зростання, створювати належні умови для побуту і відпочинку. При цьому має враховуватися думка колективу органу внутрішніх справ, забезпечуватися гласність і соціальна справедливість.
Відповідно до п. 21 для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41- годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 26 начальники та інші службові особи органів внутрішніх справ несуть персональну відповідальність за суворе дотримання вимог цього Положення та інших нормативних актів з питань проходження служби і роботи з кадрами. Порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню, а службові особи, з вини яких допущено таке порушення, притягаються до відповідальності в установленому законодавством порядку.
Державні гарантії права на щотижневий безперервний відпочинок та нормальну тривалість робочого часу, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначені Кодексом законів про працю України №322-VIII від 10.10.1971 року (далі - КЗпП України).
В супереч п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 від 29 липня 1991 р., відповідачем не надано доказів, що тривалість робочого дня ОСОБА_1 була меншою за 41 годину на тиждень. При цьому позивач стверджує, що тривалість його робочого часу за перший тиждень жовтня 2019 склала 59 годин, за другий тиждень жовтня 2019- 59 годин, третій тиждень - 59 годин, четвертий тиждень жовтня 2019 року - 68 годин, дане твердження належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано.
Статтею 70 КЗпП України, визначено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.
Державні гарантії права на компенсацію (відгул) за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, визначені Кодексом законів про працю України №322-УІІІ від 10.10.1971 року (далі - КЗпП України) та іншими нормативно - правовими актами України.
Статтею 72 КЗпП України визначено, що робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку (відгулу) або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Відповідно до п. 20 Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання від 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 - За виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в порушення ст. 45 Конституції України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 від 29 липня 1991 р., підзаконних актів та міжнародних нормативно - правових актів, відповідач безпідставно не надав позивачу дні відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні дні 06.10.2019 р., 12.10.2019 р., 13.10.2019 р., 19.10.2019 р., 20.10.2019 р., 27.10.2019 р., 02.11.2019 р., 03.11.2019 р., 10.11.2019 р., 30.11.2019 р., 08.12.2019 р. та 14.12.2019 р., які ОСОБА_1 , фактично відпрацював, що не заперечувалось відповідачем та підтверджено матеріалами справи, а саме: витягом з табелю звітності праці у нічний час співробітників ОУ ГД ДФС у Херсонській області, АР Крим та м Севастополі, графіком роботи та викопіюванням із журналу про проведення інструктажу. При цьому, суд враховує, що належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем не надано.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , показав суду, що на добове чергування в якості чергових та помічників чергових у зв'язку зі значним некомплектом чергової частини штабу залучався весь особовий склад оперативних підрозділів, а також завідувачі секторів та заступники начальників відділів. Однак, суд критично ставиться до таких обґрунтувань, як таких що виходять за межі функціональних обов'язків позивача.
Відповідно до п.п. 4.15 п.4 Інструкції для ефективності здійснення цілодобового контролю за діяльністю підрозділів податкової міліції, протидії правопорушення у сфері оподаткування, вдосконалення управлінської діяльності в ГОУ Міндоходів призначаються відповідальний від керівництва ГОУ Міндоходів та помічник відповідального, про що складається начальником відділу оперативного реагування штабу ГОУ щомісячний графік, який затверджується начальником ГОУ Міндоходів або уповноваженою на те особою.
Так, у відповідності до п.п. 4.15.1 п. 4 Інструкції визначено, що відповідальним від керівництва призначаються перший заступник та заступнки начальника ГОУ Міндоходів, а помічниками - керівники та заступники керівників структурних підрозділів на підставі щомісячних графіків чергувань.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до штатної структури ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі займана посада позивача відноситься до категорії керівної ланки, а покладені зазначеними документами на нього обов'язки не передбачені посадовою інструкцією, відповідно до якої ОСОБА_1 здійснює свою діяльність. Співробітники, які займають (займали) відповідні посади, залучаються до складу слідчо - оперативної групи виключно в якості «заступника відповідального від керівництва» функції яких зводяться до керівної категорії та не передбачають цілодобового чергування. Таким чином, виконуючи такі вказівки відповідача, позивач виконував функції та завдання, які виходять за межі його повноважень та суперечать його функціональним обов'язкам.
При цьому, суд вважає протиправним включення ОСОБА_1 до чергування, у зв'язку із ненаданням відпустки за чергування у святкові та вихідні дні.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі що призначення заступника начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковника податкової міліції ОСОБА_1 до цілодобового чергування як помічника чергового в черговій частині ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та визнання протиправними дій посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо відмови та ненадання заступнику начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 днів відпочинку за відпрацьований час у вихідні дні, підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне, зобов'язати посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі вирішити питання, щодо надання заступнику начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 дні відпочинку за відпрацьований час у вихідні дні: 06.10.2019 року; 12.10.2019 року; 13.10.2019 року; 19.10.2019 року; 20.10.2019 року; 27.10.2019 року; 02.11.2019 року; 03.11.2019 року; 10.11.2019 року; 30.11.2019 року; 08.12.2019 року; 14.12.2019 року в кількості 12 (дванадцять) днів.
Що стосується позовних вимог про стягнення з ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне: відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
Пунктом 5 цієї постанови визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з'ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.
Відповідно ч.1 ст. 237-1 КЗпП України вбачається, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Так, враховуючи, що в результаті протиправних дій відповідача, що систематично призводило до душевних страждань позивача, що знайшло свій вираз у позбавлені вихідних днів та часу відпочинку, як наслідок втрату можливості задовольняти свої соціальні потреби та інтереси, приділяти належну увагу родині та вихованню своїх малолітніх дітей , суд вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 1000 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне: відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: Договір про надання правової допомоги від 06.09.2019, звіт про надання правової допомоги від 06.02.2020 року, відповідно до якого сума гонорару склала 7200 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру № 21/01-20 від 21.01.2020 на суму 2200 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру № 14/01-20 від 14.01.2020 на суму 2000 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру № 06/02-20 від 06.02.2020 на суму 2000 грн., дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом справи в суді, однак , підтверджено оплата витрат у розмірі 6200 грн. В зв'язку з цим суд приходить до висновку, що розрахунок суми судових витрат значно збільшений, а саме щодо підготовки та подання до Херсонського окружного адміністративного суду області адміністративного позову та скаладання відповіді на відзив, отже витрати на правову допомогу підлягають задоволенню у розмірі 3000 грн.
Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
В судовому засіданні 02.03.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, м.Херсон, пр. Ушакова, 75, 73000) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо призначення заступника начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковника податкової міліції ОСОБА_1 до цілодобового чергування як помічника чергового в черговій частині ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.
Визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо відмови та ненадання заступнику начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 днів відпочинку за відпрацьований час у вихідні дні.
Зобов'язати посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі вирішити питання, щодо надання заступнику начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 дні відпочинку за відпрацьований час у вихідні дні: 06.10.2019 року; 12.10.2019 року; 13.10.2019 року; 19.10.2019 року; 20.10.2019 року; 27.10.2019 року; 02.11.2019 року; 03.11.2019 року; 10.11.2019 року; 30.11.2019 року; 08.12.2019 року; 14.12.2019 року в кількості 12 (дванадцять) днів.
Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, м.Херсон, пр. Ушакова, 75, 73000) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча грн.) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, м.Херсон, пр. Ушакова, 75, 73000) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі грн.), шляхом безспірного списання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 березня 2020 р.
Суддя Д.К. Василяка
кат. 106020000