справа№380/1416/20
10 березня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
представника відповідача Лаба Я.М.,
представника третьої особи Петрів В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ «Ощадбанк» про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79066, м. Львів, пр. Червоної Калини,109; код ЄДРПОУ 35009295) про визнання протиправною та скасування постанови від 16.01.2020 ВП № 60976588 про стягнення виконавчого збору.
21.02.2020 суд ухвалою відкрив спрощене позовне провадження та призначив судове засідання на 27.02.2020.
27.02.2020 суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ «Ощадбанк» до участі у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору від 16.01.2020 є протиправною та підлягає скасуванню. Звертає увагу суду, що за заявою стягувача державний виконавець виніс постанову від 27.01.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. Позивач наголосив, що оскільки не було фактичного виконання судового рішення, державним виконавцем не вживались заходи примусового виконання рішення і відповідно відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Позивач просив суд задоволити позовні вимоги повністю.
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 27.02.2020 за вх. № 1102, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 16.01.2020 ВП № 60976588 у розмірі 1317,27 дол. США прийнята правомірно.
Зазначив, що оскільки божником виконавчий збір не було сплачено, постанова про стягнення виконавчого збору від 16.01.2020 ВП № 60976588 у розмірі 1317,27 дол. США підлягала виділенню в окреме виконавче провадження. Так, 31.01.2020 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 61096701 із примусового виконання постанови № 60976588 від 16.01.2019 про стягнення з ОСОБА_1 1317,27 дол. США виконавчого збору. Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити у задоволені позову.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги повністю. 02.03.2020 за вх. № 871/ел від третьої особи надійшли пояснення по справі № 380/1416/20. Надав суду довідку від 06.03.2020 № 111.41.2-/2020-13/ВИХ, в якій зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 виконується в добровільному порядку шляхом здійснення щомісячних виплат. В порядку визначеному Законом України « Про виконавче провадження » стягнення коштів не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 60976588 та № 61096701 встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
23.11.2016 рішенням Сихівського районного суду м.Львова ухвалено рішення в цивільній справі № 464/9118/15-ц, а саме :
стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09325703) заборгованість за кредитним договором № 2203-1892 від 12.09.2008 року в розмірі 43 931, 58 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), як поручителя, який є солідарним боржником з ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09325703) заборгованість за кредитним договором № 2203-1892 від 12.09.2008 року в розмірі 43 931, 58 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_3 ), як поручителя, який є солідарним боржником з ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09325703) заборгованість за кредитним договором № 2203-1892 від 12.09.2008 року в розмірі 43 931,58 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 09325703) понесенні судові витрати по сплаті судового збору з розрахунку по 5 096 гривень 20 коп. з кожного.
23.01.2017 дане рішення суду набрало законної сили.
29.11.2019 АТ «Ощадбанк» звернувся із заявою до Сихівського РВ державної виконавчої служби міста Львова у порядку ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" разом із виконавчим листом у справі № 464/9118/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 13 172,77 доларів США ( ст. 28).
16.01.2020 на підставі виконавчого листа Сихівським відділом державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 60976588 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 13 172,77 дол. США.
16.01.2020 Сихівським відділом державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову ВП № 60976588 про стягнення виконавчого збору в сумі 1317,27 дол. США.
15.01.2020 стягувач звернувся до органу виконавчої служби із заявою № 111.41.2/3458 про повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначив, що на даний час з боржником досягнуті домовленості щодо добровільного виконання даного рішення суду.
17.01.2020 за вх. № 5359/15.4-42 відповідач отримав заяву стягувача.
27.01.2020 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Скочипець Анною Романівною, керуючись п.1ч..1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви від 17.01.2020 за вх. № 5359/15.4-42.
31.01.2020 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лабою Я.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61096701 із примусового виконання постанови № 60976588 від 16.01.2019 про стягнення з ОСОБА_1 1317,27 дол. (а.с.42).
Позивач не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження № 61096701 від 16.01.2020, якою державний виконавець вирішив стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 1317,27 дол. США, вважає її такою, що підлягає скасуванню і звернувся з позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Приписами статей 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2020 на підставі виконавчого листа № 464/9118/15-ц Сихівським відділом державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 60976588 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість у розмірі 13 172,77 дол. США.
15.01.2020 стягувач звернувся до органу виконавчої служби із заявою № 111.41.2/3458 про повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначив, що на даний час з боржником досягнуті домовленості щодо добровільного виконання рішення суду.
Проте, 16.01.2020 Сихівським відділом державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову ВП № 60976588 про стягнення виконавчого збору в сумі 1317,27 дол. США.
27.01.2020 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Скочипець Анною Романівною, керуючись п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову за № 60976588 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви від 15.01.2020 за вх. № 111.41.2/ 3458 т.
31.01.2020 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лабою Я.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61096701 із примусового виконання постанови № 60976588 від 16.01.2020 про стягнення з ОСОБА_1 1317,27 дол. США виконавчого збору (а.с.37).
Аналіз наведених правових норм та обставини справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 464/9118/15-ц, виданого 23.01.2017 Сихівським районним судом м. Львова щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 13 172,77 доларів США.
Як вбачається із моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження і постанови про стягнення виконавчого збору в межах даного виконавчого провадження відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів по вчиненню виконавчих дій з приводу примусового виконання рішення загального суду, не вживалися заходи щодо розшуку майна, з'ясування місця праці чи іншого боржників, не здійснювалася сплата коштів за виконавчим документів на боржником на рахунки виконавчої служби.
Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в розмір 1317,27 дол. США., який визначений в оскаржуваній постанові від 16.01.2020 ВП № 60976588, а тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про виконавче провадження". В даному випадку постанова про стягнення виконавчого збору від 16 січня 2019 року винесена всупереч норми ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такий стягується у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачем за виконавчим документом.
Так, суд приходить до переконання, що з аналізу вищенаведених норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Слід зазначити, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
Таким чином доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду від 11.09.2019 у справі № 553/196/18.
Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, суд робить висновок, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду у постановах від 11.09.2019 у справі №815/3961/17, 28 лютого 2019 року у справі №819/1116/17 та від 15 лютого 2015 року у справі №910/1587/13.
Тобто, виконання виконавчого листа у цивільній справі з приводу вчинення виконавчих дій щодо відкриття провадження по стягненню виконавчого збору теж є протиправними, так як в ході вчинення дій по поверненню виконавчого провадження судом встановлено, що на виконання такого жодних дій виконавцем не вчинено. Дане підтверджено довідкою банку поданою в засіданні суду, що кошти списувались боржником у добровільному порядку на рахунок стягувача (банку), без сплати коштів на рахунок ВДВС, дане і не заперечується відповідачем.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, суд встановив, що постанова відповідача про стягнення виконавчого збору від 16.01.2020 за ВП № 60976588 винесена протиправно, з огляду на наступне: виконавче провадження було повернуто на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання та без вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, тобто в даному випадку передчасно.
Що стосується строку звернення позивачем до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом позов може бути подано до суду в межах шестимісячного строку та пропуск позивачем такого строку без поважних причин є підставою для залишення позову без розгляду.
Проте, Кодексом адміністративного судочинства України, а також іншими законами можуть бути встановлені інші строки звернення до суду за захистом порушених прав.
Згідно з ч. 3 ст. 122 цього Кодексу для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 07.02.2020, а до суду звернувся через орган поштового зв'язку 11.02.2020, а тому строк звернення до суду ним не пропущений.
Протилежного суду не надано. Відповідач не подав доказів отримання позивачем постанови про стягнення виконавчого збору. Лиш наголошує, що постанова про відкриття скерована разом із постановою про стягнення виконавчого збору в одному конверті ркомендованим листом. Проте, суду не подано доказів скерування і отримання оскаржуваної постанови (ні поштовий конверт, ні опис вкладень, жодних доказів отримання позивачем).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятої ним постанови від 16.01.2020 ВП № 60976588, не спростовано доводи позивача, а тому така постанова є такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірна постанова підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь ОСОБА_1 з Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ «Ощадбанк Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору- задоволити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.01.2020 ВП № 60976588 про стягнення виконавчого збору.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), (79066, м. Львів, пр. Червоної Калини,109; код ЄДРПОУ 35009295) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.