11 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/229/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач), третя особа: Великоандрусівська сільська рада Світловодського району Кіровоградської області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 20.01.2020 р. № 11-1137/14-20-СГ, яким відмовлено в затвердженні документації із землеустрою та наданні у користування земельної ділянки із кадастровим номером: 3525280500:02:000:9009, площею - 9,0 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області; зобов'язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду строком на 10 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розробивши та погодивши у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства звернувся до відповідача з відповідними заявами про його затвердження. Однак, такі заяви були залишені без задоволення з підстав, які суперечать Земельному кодексу України. Даним позовом позивачем оскаржується остання відмова, що прийнята у вигляді наказу від 20.01.2020 р. №11-1137/14-20-СГ, у якому відповідач посилається на те, що він не є розпорядником даної земельної ділянки.
Позивач вважає, що такі дії відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки передача земель з державної власності в комунальну допускається лише після проведення інвентаризації, яка не була проведена, як зазначено самим відповідачем.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві посилався на те, що спірна земельна ділянка площею 9,00 га кадастровий номер: 3525280500:02:000:9009 відноситься до комунальної власності, а тому управління правомірно відмовило позивачу в затвердженні документації із землеустрою. Стосовно не проведення інвентаризації земель вказав, що на момент прийняття наказу щодо затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності від 25.07.2018 р., земельна ділянка була сформована та розроблений проект землеустрою, а тому сформована земельна ділянка, відомості щодо якої внесені до ДЗК не потребувала окремої інвентаризації. (а.с.63-68)
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій відхилив всі наведені відповідачем у відзиві аргументи. (а.с.102-103)
Представник відповідача заперечення на таку відповідь не подавав.
Представник третьої особи також не подавав свої пояснення (заперечення) по суті позовних вимог.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши наявні в справі матеріали суд встановив таке.
02.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий №:3525280500:02:000:9009, площею 9,00 га ріллі, в оренду для ведення фермерського господарства на території Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, за межами населених пунктів. (а.с.15-22, 71)
Наказом від 20.01.2020 №11-1137/14-20-СГ було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, тому відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даної земельної ділянки. (а.с.24)
Не погоджуючись з таким наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно до статті 14 Конституції України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Стаття 3 Земельного кодексу України вказує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частина 2 статті 22 Земельного кодексу України передбачає, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, п. "а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно частини 1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частина 2 ст.116 Земельного кодексу України передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Ст. 123 Земельного кодексу України передбачає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Відповідно частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Відповідно частини 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно частини 6 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
За приписами частини 14 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.15 ст.123 ЗК).
Таким чином, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
При цьому, за правилами частини 1 ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 Земельного кодексу України).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.09.2018 р. №11-6309/14-18-СГ передано Великоандрусівській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2293,4730 га, згідно з актом приймання-передачі, в т.ч. і земельну ділянку з кадастровим №:3525280500:02:000:9009, площею - 9,0 га. (а.с.86-101)
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, земельна ділянка площею 9,0 га, кадастровий №:3525280500:02:000:9009 сформована та зареєстрована як об'єкт речового права, власником якого є Великоандрусівська сільська рада Світловодського району Кіровоградської області. (а.с.75-76, 84-85)
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено те, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Частина 1 ст.122 ЗК України визначає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, вирішення питань про передачу земель територіальної громади у власність чи користування є виключним правом сільських, селищних, міських рад як суб'єктів права власності на землю.
Водночас враховано, що частиною алгоритму передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад, визначеного статтею 117 Земельного кодексу України є державна реєстрація такого права власності територіальної громади на таку земельну ділянку, яка здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність.
Після державної реєстрації такого права у відповідача немає жодних правових підстав ухвалювати рішення про розпорядження відповідною земельною ділянкою, у тому числі і застосовувати процедуру прийняття такого рішення, визначену ст. 123 Земельного кодексу України.
Таким чином, на час винесення спірного наказу від 20.01.2020 р. №11-1137/14-20-СГ у відповідача не було повноважень розпоряджатись земельною ділянкою кадастровий №:3525280500:02:000:9009, тому такий наказ виданий у межах та у спосіб, визначений законом.
Щодо доводів представника позивача про не проведення інвентаризації земель, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель,необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.
Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями:
а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:
для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою;
в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив;
б) при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо:
внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;
формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;
формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;
формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25.07.2018 р. №11-5437/14-18-СГ затверджена проектна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності відносно несформованих земельних ділянок. (а.с.80-83)
Водночас, на час винесення наказу земельна ділянка з кадастровим №:3525280500:02:000:9009 вже була сформована, що не заперечується.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 513 затверджений Порядок проведення інвентаризації земель (чинний на час проведення інвентаризації відповідачем), далі - Порядок №513, яким установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація).
Пунктом 7 Порядку №513 визначено, що вихідними даними для проведення інвентаризації земель є, зокрема відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою.
Відповідно до частини 1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частинами 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до частин 9,10 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Як зазначалось судом, земельна ділянка є сформованою та зареєстрована як об'єкт речового права, тому суд дійшов висновку про відсутність порушень у діях відповідача щодо не проведення інвентаризації такої земельної ділянки.
Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати сторонам відшкодуванню не підлягають, з огляду на відмову в задоволенні позові.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько