Справа № 420/1605/20
10 березня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал" до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисенко А.І., за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Кепітал" до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Лисенко А.І., за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
06.03.2020 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позовної заяви, в якій позивач просить суд:
- зупинити дію рішення Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - Лисенко Андрія Ігоровича б/н від 18.12.2019 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування Обєкта будівництва, затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 19 листопада 2018 року №01-06/221 для замовника: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ Кепітал» - до набрання рішенням у даній справі законної сили;
- зупинити дію Наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 11.01.2020 року за №01-13/6 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 112190422174 від 11.02.2020 року - до набрання рішенням у даній справі законної сили.
В обґрунтування вказаної заяви, зазначено, що позивачем погоджено необхідну документацію та містобудівні умови та обмеження для проектування Об'єкта будівництва та отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД112190422174 від 11.02.2019 року, у зв'язку з чим позивачем розпочато процес будівництва, проте, в подальшому відповідачем скасовано містобудівні умови та обмеження та Дозвіл, у зв'язку з чим виникає загроза понесення заявником значних матеріальних втрат. Крім того, позивач вказує, що можливість скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ОД112190422174 від 11.02.2019 суттєво ускладнить ефективний захист та поновлення порушеного права та інтересів ТОВ «СТ Кепітал».
Дослідивши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали по справі, суд вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Варто зазначити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Насамперед, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Суд вважає, що, у даному випадку, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішень та приписів повністю може мати наслідком заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам заявника і ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Судом наголошується, що у вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Варто при цьому також зауважити, що при вирішенні процесуального питання "заходів забезпечення позову" суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Крім того, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заявником наведені обставини, які у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України дають підстави вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може призвести до їх порушення, зокрема, застосування фінансових санкцій до заявника та порушення його зобов'язань перед інвесторами будівництва.
З огляду на наведене в цілому, суд вважає вказані Заявником у заяві заходи забезпечення позову розумними та адекватними, а також такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на що заява ТОВ «СТ Кепітал» є такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,-
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Кепітал» про забезпечення позову у справі №420/1605/20 - задовольнити.
- зупинити дію рішення Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - Лисенко Андрія Ігоровича б/н від 18.12.2019 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування Обєкта будівництва, затверджених наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 19 листопада 2018 року №01-06/221 для замовника: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ Кепітал» - до набрання рішенням у даній справі законної сили;
- зупинити дію Наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 11.01.2020 року за №01-13/6 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 112190422174 від 11.02.2020 року - до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Л.М. Токмілова