про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
10 березня 2020 року м. Київ № П/320/748/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій,
до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000383304;
визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000463304;
визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 № 0000423304;
визнати незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 16.01.2020 № 0000433304;
визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000413304;
визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000403304;
визнати незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 16.01.2020 № 0000443304;
визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000393304;
визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000453304.
У зв'язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 04.02.2020 позовна заява залишена без руху із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.
У вказаній ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, із зазначенням офіційної електронної адреси або адреса електронної пошти позивача та відповідача; доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача, а також доказів реєстрації у встановленому законом порядку за адресою, вказаною у позові (копія паспорту з відміткою про зареєстроване місце проживання); усіх належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для відповідача та для суду.
10 лютого 2020 року через канцелярію суду від позивача найшли матеріали на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, зокрема, до суду було подано позовну заяву, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, із зазначенням офіційної електронної адреси або адреса електронної пошти позивача та відповідача; доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача, а також доказів реєстрації у встановленому законом порядку за адресою, вказаною у позові (копія паспорту з відміткою про зареєстроване місце проживання) та усіх належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для відповідача та для суду.
Проте, вирішуючи питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі судом встановлено невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону, у зв'язку з чим ухвалою суду від 17.02.2020 позивачеві продовжено на п'ять днів строк на усунення виявлених недоліків та зазначено, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду) з визначеними у ній позовними вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення (пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами), з урахуванням висновків суду, що наведені в ухвалі, або надати ґрунтовні та деталізовані письмові пояснення, що заявлені позовні вимоги є пов'язаними між собою із наведенням конкретного переліку таких підстав; щодо позовних вимог, не пов'язаних єдиними підставами та доказами, - окремих адміністративних позовів у загальному порядку.
На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2020 від позивача надійшло відповідне клопотання із позовною заявою в редакції від 02.03.2020, за результатом вивчення змісту якої судом встановлено, що позивач не навів жодних пояснень щодо того, якими єдиними підставами позову або доказами заявлені в межах одного провадження 9 рішень контролюючого органу об'єднані.
На обґрунтування того, що заявлені позовні вимоги є пов'язаними між собою позивач посилається на те, що відповідачем було проведено перевірку, за результатами якої були встановлені порушення вимог податкового законодавства, зафіксовані в акті, на підставі якого контролюючим органом винесені оскаржувані рішення. Фактично позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки (ст. 4 позову в редакції від 02.03.2020).
Так, пунктом 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Зі змісту прохальної частини позову встановлено, що позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000383304; податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000463304; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 № 0000423304; рішення про застосування штрафних санкцій від 16.01.2020 № 0000433304; податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000413304; податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000403304; рішення про застосування штрафних санкцій від 16.01.2020 № 0000443304; податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000393304; податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000453304.
Усі вищевказані рішення контролюючого органу, як вже встановлено судом, прийняті на підставі акта перевірки від 06.12.2019 № 284/10-36-33-04/ НОМЕР_1 , яким зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства:
пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Кодексу в частині не надання книги обліку доходів і витрат;
пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 Кодексу в частині заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього у сумі 29 135 286, 45 грн., у т.ч. за 2010 р. - 745 216, 27 грн., за 2011 р. - 0, 00 грн., за 2012 р. - 4 743 160, 22 грн., за 2013 р. - 2 141 381, 77 грн., за 2014 р. - 21 497 774, 12 грн., за 2015 р. - 0, 00 грн., 2016 р. - 5369, 86 грн., 2017 р. - 2384, 22 грн., за 2018 р. - 0, 00 грн.;
абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) в частині заниження єдиного соціального внеску за період з 01.01.2010 по 31.12.2018 в розмірі 314 218, 19 грн., в т.ч. за 2010 р. - 55 480, 12 грн., за 2011 р. - 0, 00 грн., за 2012 р. - 77 733, 15 грн., за 2013 р. - 81 612, 63 грн., за 2014 р. - 89 529, 12 грн., за 2015 р. - 0, 00 грн., за 2016 р. - 6 563, 17 грн., за 2017 р. - 3 300,00 грн. та за 2018 р. - 0, 00 грн.;
пунктів 2, 9 та 11 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.215 №435 в частині неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2010 - 2014 та 2018 роки;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 203.2 статті 203 Кодексу в частині заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету в сумі 10 177 07, 80 грн., в т.ч. за 2012 р. - 90 060, 00 грн. за 2013 р. - 238 911, 00 грн. та за 2014 р. - 688 736, 80 грн.;
пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу в частині заниження платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 у сумі 577, 75 грн., у т.ч. в 2015 р. - 0, 00 грн., в 2016 р. - 447, 49 грн., в 2017 р. - 130, 26 грн., в 2018 р. - 0, 00 грн.;
пункту 49.2 ст. 49, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, абзацу 2 пункту 177.11 статті 177 Кодексу в частині не подання декларації про майновий стан і доходи за 2010, 2011, 2018 роки та несвоєчасне подання за 2012 (подано - 17.04.2015) та 2013 (подано - 02.04.2015);
пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);
статті 58, частини 6 статті 128 Господарського кодексу України в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та не забезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
статті 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Суд констатує, що акт перевірки є лише носієм фіксації виявлених порушень.
Зі змісту спірних рішень та вимог про сплату боргу вбачається, що вони прийнятті на підставі одного акту перевірки, проте, виявлені контролюючим органом різні порушення вимог податкового законодавства, тобто з різних юридичних фактів.
В силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Однак адміністративний позов в редакції від 02.03.2020 не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).
Посилання позивача на те, що спірні рішення винесені на підставі одного акту перевірки та у зв'язку з цим позовні вимоги пов'язані єдиними підставами суд критично оцінює, оскільки кожне з оскаржуваних рішень містить різні порушення вимог податкового законодавства, які виникають з різних юридичних фактів та не вважається єдиними підставами позову, оскільки за кожне окреме виявлене порушення виникає окремий юридичний факт.
Частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.
З урахуванням викладеного, суд, з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, вважає за доцільне, згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, повторно продовжити позивачеві на п'ять днів строк для усунення недоліків поданої заяви шляхом подання до суду:
- письмових пояснень із визначенням чіткого переліку підстав позову або доказів, що стосуються одночасно 9 заявлених в межах одного провадження рішень контролюючого органу;
- щодо позовних вимог, не пов'язаних єдиними підставами та доказами, - окремого адміністративного позову в загальному порядку.
Керуючись статтями 121, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Продовжити ОСОБА_1 на п'ять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.