Справа № 420/6361/19
28 лютого 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участі секретаря Захарчук О.В.
представника позивача Макаренко Н.А.
представника відповідача Хвостікової О.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 року №0081355106 про нарахування штрафу на загальну суму 739439 грн. 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
За результатами проведеної камеральної перевірки АТ «Одеська ТЕЦ» ГУ ДФС в Одеській області складено Акт перевірки № 5177/15-32-51-06 -05471158 від 17.05.2019 року на підставі якого складено податкове повідомлення-рішення 25.06.2019 року №0081355106 про нарахування штрафу 739439 грн. 40 коп.
Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, з огляду на наступне.
По-перше: зразки форм актів про результати камеральної перевірки, а саме: акта про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності та акта про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість наведені у додатку 2 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім Перевірок Податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 №165, зі змінами та доповненнями.
Відповідно до зазначених методичних рекомендацій назва акта повинна бути така: «Акт про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість», натомість відповідачем в Акті перевірки не вказаний вид перевірки.
По-друге: 29 березня 2019 року позивачем сплачено 2642854,00 грн, як погашення заборгованості з ПДВ відповідно до податкової декларації за лютий 2019 року №9049783554. 08.04.2019 року АТ «Одеська ТЕЦ» сплачено 1043,00 грн. - доплата ПДВ за лютий 2019 року згідно уточнюючого розрахунку за IV-19 р. - 1013,00 штраф у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок 3% -30,00. 22.04.2019 року АТ «Одеська ТЕЦ» сплачено 1053300, 00 грн. - сплата ПДВ за березень 2019 року згідно декларації №9075290900.
Код виду зазначено « 101» «суми податків і зборів» відповідно до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 року № 666.
Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
По-третє: Головним управлінням ДФС в Одеський області не враховано, що податковий борг, який виник на підставі по податкової декларації з податку на додану вартість від 17.02.2017 року №9022558554, виник коли АТ «Одеська ТЕЦ» перебувала в ліквідаційній процедурі відповідно до постанови Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 року.
Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» створене шляхом корпоратизації ДП «Одеська ТЕЦ» на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001 року №326. Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі ПАТ «Одеська ТЕЦ» в розмірі 99,9895%.
Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону У країни «Про приватизацію державного та комунального майна» справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Пунктом 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» закріплено, що після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 05.11.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідача Головного управління ДФС в Одеській області 15.11.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно судового рішення, ухвали.
02.12.2019 року за вх. №45191/19 представником Головного управління ДФС в Одеській області О.В. Хвостіковою (за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов.
Відзив обґрунтовано наступним.
ГУ ДФС в Одеській області проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість позивача за 2017 рік, якою було встановлення порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2017 рік за результатами якої складено акт від 17.05.2019 №5177/15-32-51-06- 05471158.
За розглядом матеріалів перевірки, ГУ ДФС в Одеській області винесено ППР від 25.06.2019 року №0081355106 про застосування штрафу у сумі 739439,40 грн. (3697197,00 x 20%).
Згідно з даними інтегрованої картки платника АТ «Одеська ТЕЦ» станом на 01.01.2019 рахувався борг у сумі 21885370,00 грн. з податкової декларації з ПДВ за січень 2017 року (реєстраційний №9022558554 від 17.02.2019), та 29.03.2019, 08.04.2019, 22.04.2019 була часткова сплата грошового зобов'язання на загальну суму 3697197,00 грн.
Згідно з п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у встановлених розмірах
Позивач посилається на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.06.2001 року, якою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», встановлено, що протягом дії мораторію, на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, неня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Слід зазначити, що не звільняє юридичну особу-платника податків, якою є підприємство, від сплати поточних обов'язкових платежів до моменту виключення даної юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Податковим кодексом України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування та сплати податків підприємствами під час процедур банкрутства. Підставами для припинення податкового обов'язку є ліквідація юридичної особи.
21.12.2019 за вх. №48789/19 представником позивача Н.А. Макаренко (за довіреністю) надано відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що посилання відповідача на норми ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є недоречними, оскільки АТ «Одеська ТЕЦ» по податковим деклараціям з ПДВ, що були подані за лютий 2019 року № 9049783554 від 19.03.2019 року та за березень 2019 року № 9075290900 від 16.04.2019 року, зобов'язання сплачено своєчасно, із зазначенням в призначенні платежу саме ці податкові декларації та із зазначенням коду виду платежу « 101» (сплата податків та зборів).
Таким чином, податковий орган зобов'язаний був зарахувати грошові кошти в оплату поточних податкових декларації з ПДВ, а не зараховувати як оплату податкового боргу, що виник під час процедури ліквідації.
Ухвалою суду від 09.01.2020 року продовжено на тридцять днів строк для проведення підготовчого провадження адміністративній справі.
Ухвалою суду від 05.02.2020 року закрито підготовче провадження по справі №420/6361/19 та справу призначено до судового розгляду по суті у відкрите судове засідання на 25.02.2020 року.
04.02.2020 року за вх. №5184/20 представником відповідача надано додаткові пояснення по справі, підтримавши позицію викладену раніше.
24.02.2020 року за вх. №8385/20 представником позивача надані додаткові письмові пояснення до позову, в яких підтримано правову позицію викладену в адміністративному позові, з посиланням на позицію Верховного Суду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (АТ «Одеська ТЕЦ» - далі), код ЄДРПОУ 05471158, знаходиться за адресою: 65003, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Церковна, будинок 29, здійснює наступні види діяльності (за КВЕД): 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 35.11 Виробництво електроенергії (основний); 35.13 Розподілення електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 року у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, зокрема, визнано банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ», відкрито відносно ПАТ «Одеська ТЕЦ» ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 13.12.2017 року включно.
15.01.2019 року ухвалою Господарського суду Одеської області закрито провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ», скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів та припинено процедуру ліквідації ПАТ «Одеська ТЕЦ».
За результатами камеральної перевірки позивача Головним управлінням ДФС в Одеській області 17.05.2019 року складено Акт №5177/15-32-51-06-05471158 «Про результати перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість Акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ», код за ЄДРПОУ 05471158 за 2017 рік», яким встановлено, що АТ «Одеська ТЕЦ» порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, п.203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України. Несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3697197,00 грн.
Акт отримано АТ «Одеська ТЕЦ» 23.05.2019 року (вх. №22/211) відповідно до штампу вхідної кореспонденції АТ «Одеська ТЕЦ».
25.06.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення -рішення форми «Ш» №0081355106, яким АТ «Одеська ТЕЦ» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 739439,40 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Податкове повідомлення -рішення отримано АТ «Одеська ТЕЦ» 12.08.2019 року (вх. №22/340) відповідно до штампу вхідної кореспонденції АТ «Одеська ТЕЦ».
19.08.2019 року за №01/06-832 АТ «Одеська ТЕЦ» подано скаргу на податкове повідомлення -рішення форми «Ш» №0081355106 від 25.06.2019 року.
17.10.2019 року Державною податковою службою України за №5872/6/99-00-08-05-05 винесено рішення про результати розгляду скарги АТ «Одеська ТЕЦ» від 19.08.2019 року, яким ДПС України залишено без змін, серед іншого, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 25.06.2019 року №0081355106, а скаргу - без задоволення.
Рішення отримано АТ «Одеська ТЕЦ» 21.10.2019 року (вх. №22/454) відповідно до штампу вхідної кореспонденції АТ «Одеська ТЕЦ».
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Юридичний спір в даній справі виник у зв'язку з винесенням відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким на позивача накладено штраф у сумі 739439 грн. 40 коп.
Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
Права контролюючого органу визначені статтею 20 Податкового кодексу України, так підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статті встановлено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 вказаної статті).
Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 затверджено Методичні рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
Підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 встановлено, що після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки; у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною IP-адресою.
Відповідно до пункту 4.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 522 від 19.06.2012 (далі - Регламент), результати камеральної перевірки оформлюються актом в разі: встановлення факту заниження; завищення) податкових зобов'язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.
Із системного аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають тільки дані податкової звітності, а отже, в Акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані тільки встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.
Щодо твердження позивача, що в Акті перевірки від 17.05.2019 року не зазначено, яка саме перевірка здійснена та замість назви «Акт про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» (що на думку позивача є вірним) зазначена назва «Про результати перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість Акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» код за ЄДПОУ 05471158 за 2017 рік», суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Крім того, в самому Акті від 17.05.2019 року №5177/15-2-51-06-05471158 зазначено, що перевірка, що проводилась є камеральною, а тому твердження позивача судом не приймаються.
Судом встановлено, що АТ «Одеська ТЕЦ» подано декларацію з ПДВ за лютий 2019 року № 9049783554 від 19.03.2019 року, декларацію з ПДВ за березень 2019 року №9075290900 від 16.04.2019 року.
Згідно з пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України для подання податкової декларації
Термін сплати податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2019 спливав 29.03.2019 року, а зобов'язання з ПДВ за березень 2019 року - 29.04.2019 року.
Відповідно до платіжного доручення №1194 від 29 березня 2019 року АТ «Одеська ТЕЦ» сплачено 2642854,00 грн., як погашення поточної заборгованості з ПДВ відповідно до податкової декларації з ПДВ за лютий 2019 року № 9049783554 від 19.03.2019 року,
Відповідно до платіжного доручення №1235 від 08.04.2019 року АТ «Одеська ТЕЦ» сплачено 1043,00 грн., як доплата ПДВ за лютий 2019 року згідно уточнюючого розрахунку за IV-19 р. - 1013,00 штраф у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок 3% -30,00»;
Відповідно до платіжного доручення №5 від 22.04.2019 року АТ «Одеська ТЕЦ» сплачено 1053300, 00 грн., як сплату ПДВ за березень 2019 року згідно декларації №9075290900 від 16.04.2019 року.
Згідно Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 року № 666 (Порядок №666 - далі), код виду сплати зазначено « 101» «сплата суми податків і зборів/єдиного внеску)».
Пунктом 8 Порядку №666 встановлено, що у разі наявності у платника податків/платника єдиного внеску податкового боргу/недоїмки з єдиного внеску розрахунковий документ на переказ коштів приймається до виконання незалежно від напряму сплати, зазначеного у полі "Призначення платежу" розрахункового документа. При цьому, зарахування коштів відбувається у порядку черговості, встановленому Податковим кодексом України, а такому виду сплати органами ДФС присвоюється код виду сплати 140.
В Акті перевірки, податковим органом зроблено висновок, що АТ «Одеська ТЕЦ» сплачено по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2017 року №9022558554:
на суму 2642854,00 грн. - 29 березня 2019 року;
на суму 1043,00 грн. -08.04.2019 року;
на суму 1 053 300,00 грн. - 22.04.2019 року.
Відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Таким чином, податкове законодавство передбачає граничний строк сплати податкового зобов'язання, який обраховується календарними днями. Для строків сплати податків та зборів у Податковому кодексі України перенесення не передбачено. Тому, податки та збори (передбачені Податковим кодексом України), останній строк сплати яких спливає у неробочий (вихідний або святковий) день, підлягають сплаті напередодні.
У відповідності до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 113. ст. 113 Податкового кодексу України, строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Відповідно до п. 114 ст. 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому, відповідно до Порядку № 666 при оформленні платіжного доручення на сплату податків було зазначено призначення платежу із відповідним кодом виду сплати.
Відповідно до п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Тобто, аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Верховний Суд в постанові від 07.08.2018 року у справі № 2а-664/11/1370 (№К/9901/3116/18) доходить наступних правових висновків:
«Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку черговості погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.».
Об'єктом нарахування штрафу за ст. 126 Податкового кодексу України є сума сплати в залежності від терміну прострочення сплати.
Відтак, нарахування штрафу на «об'єкт оплати - суму сплати податкового боргу по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2017 року № 9022558554» є неправомірним, такої сплати не було.
Разом з цим, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 13.02.2018 по справі №К/9901/3879/17, від 04.04.2018 по справі №К/9901/3770/17, від 17.04.2018 по справі №К/9901/716/18, де зазначено, що «суд дійшов висновків про те, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному п. 87.9 т. 87 ПК України ,та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки».
У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 від 30.01.2019 року зазначено: «що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».
Такий же підхід можливо застосовувати і до постанов Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція, висловлена у постанові КАС ВС від 07.08.2018 року у справі № 2а-664/11/1370, оскільки вона є останньою правовою позицією.
Крім того, податковий борг (за податковою декларацією з податку на додану вартість від 17.02.2017 року № 9022558554) виник в період перебування АТ «Одеська ТЕЦ» в ліквідаційній процедурі відповідно до постанови Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 року.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.3. Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Порядок погашення кредиторських вимог банкрутом регулювалось відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, шо належить кожному кредиторові однієї черги.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредиторські вимоги щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів погашаються в третю чергу.
Відповідно до постанови Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 року у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-2-32-39-18/01-5010 АТ «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом та відносно позивача відкрито ліквідаційну процедуру.
Під час розгляду справи про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» в ліквідаційній процедурі грошові вимоги зі сплати податків та зборів перед податковими органами, судом не визнавались.
В разі їх визнання, вимоги повинні бути віднесені та погашатися боржником в шосту чергу задоволення кредиторських вимог, відповідно до ст.ст. 38, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Крім того, питання погашення цих податкових зобов'язань по податковій декларації з податку па додану вартість від 17.02.2017 року № 9022558554 має регулюватися Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року по справі № 1 -7/99 у справі за конституційним зверненням ПБУ щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» створене шляхом корпоратизації ДП «Одеська ТЕЦ» на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001 року №326.
Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі ПАТ «Одеська ТЕЦ» в розмірі 99,9895%.
Під час розгляду справи про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» прийнято Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» №2269 від 18.01.2018 року, який набрав чинності 07.03.2018 року.
Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону У країни «Про приватизацію державного та комунального майна» справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Відповідно до п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
На підставі зазначеного, враховуючи, що АТ «Одеська ТЕЦ» є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, Господарським судом Одеської області ухвалою від 15.01.2019 року припинено провадження по справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ».
Крім того, у лютому 2019 року ПАТ «Одеська ТЕЦ» зверталось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 08.02.2019 року №8/11/15-32-17-02/21 про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з ПАТ «Одеська ТЕЦ».
Одеським окружним адміністративним судом в рішенні від 21.03.2019 року у справі №420/866/19 встановлено наступне:
«Разом із тим, як вбачається з наданої відповідачем до суду інтегрованої картки платника податку на додану вартість ПАТ «Одеська ТЕЦ» за період з 31.12.2016 р. по 31.12.2018 р. у позивача виник борг 21885370 грн. Одже, зазначений податковий борг виник під час провадження ліквідаційної процедури ПАТ «Одеська ТЕЦ». Докази збільшення податкового боргу починаючи з 15.01.2019 р. (враховуючи дату закриття провадження по справі про визнання банкрутом ), до суду надано не було.
Враховуючи викладене та те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 р. по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 закрито провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ» згідно із п. 5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», суд приходить висновку, що Головне управління ДФС в Одеській області приймаючи рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу, відповідно до п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України, без врахування положення спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» діяв протиправно, а тому позовні вимоги ПАТ «Одеська ТЕЦ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню».
Тобто, в зазначеному рішенні судом встановлено заборону стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у разі припинення провадження у справі про банкрутство на підставі п.5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення у справі №420/866/19 від 21.03.2019 року набрало законної сили 27.05.2019 року.
В рішенні по справі №420/866/19 у ПАТ «Одеська ТЕЦ» виник борг в сумі 21885370 грн. за період з 31.12.2016 року по 31.12.2018 рік, враховуючи, що у справі №420/6361/19 податковим органом встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість АТ «Одеська ТЕЦ» саме за 2017 рік (що входить в період з 31.12.2016 року по 31.12.2018 рік) на загальну суму 3697197,00 (що входить до загальної суми 21885370 грн.), відтак нарахування штрафних санкцій є протиправним.
З урахуванням викладеного податкове повідомлення - рішення від 25.06.2019 року № 0081355106 ГУ ДФС в Одеській області підлягає скасуванню.
В пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Метою зазначених положень Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, в тому числі, юридичними особами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 132, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.06.2019 року № 0081355106 про нарахування штрафу на загальну суму 739439 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Акціонерне товариство “Одеська ТЕЦ”- адреса: 65003 м. Одеса, вул. Церковна, 29, телефон: (048) 705 93 01, код ЄДРПОУ 05471158
Головне управління ДФС в Одеській області - адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.