24 лютого 2020 року № 320/2561/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київської області, в якому просить суд:
- визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області неправомірними в частині відмови в призначенні пенсії у відповідності до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільського району Київської області призначити і виплачувати пенсію на пільгових умовах на підставі заяви позивача від 18.02.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю категорії ІІ, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, до якої приєднав усі необхідні документи. Проте, відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, мотивуючи відмову тим, що у позивача відсутній страховий стаж. Позивач вважає, що така відмова прийнята за відсутності правових підстав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не має право для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до відсутності страхового стажу.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що доводи відповідача які викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Позивач працював на «Производственом обєдинениї Комбинат» м. Чорнобиль Київської області з 03.12.1987 року по 31.03.1990 року та отримав посвідчення серія НОМЕР_1 с від 10.10.2018 року та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЄС 2 категорії, що підтверджується архівною довідкою КУ ІРР «Іванківський районний Трудовий архів» Київської області від 27.11.2017 року №01-27/410 «Державне спеціалізоване підприємство по поводженню з радіоактивними відходами та дезактивації «Комплекс» (ДПС «Комплекс» м. Чорнобиль. У книзі СП «Комплекс» наказів з особового складу за 1987 рік, є наказ №1577 л/с про прийняття на роботу від 03.12.1987 року ОСОБА_1 - должность художника, постоянно с льготами по особо вредним условиям труда (мовою оригіналу). У книзі СП «Комплекс» наказів з особового складу за 1990 рік є наказ №622 л/с про звільнення з роботи від 12.03.1990 року де зазначено мовою оригіналу: уволить 31.03.1990 года ОСОБА_1 должность художник согласно ст.40 п.1. КЗоТ УССР, в связи с ликвидацией предприятия. 3 17.10.1986 Спецпідприємство «Комплекс» входило до складу Виробничого об'єднання «Комбінат» (ВО Комбінат», створене відповідно до наказу Мінатомменерго СРСР від 17.10.1986 року №6 е на виконання постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 02.10.1986 року. Відповідно до наказу Мінатоменергопрому СРСР від 19.12.1989 року №328 « Про вдосконалення організації структури управління роботами в зоні ЧАЄС ВО «Комбінат» ліквідовано і на його базі створено науково-виробниче об'єднання «Прип'ять» (НВО «Прип'ять». З 01.01.1990 року спецпідприємство «Комплекс» було включено до складу наукововиробничого об'єднання «Прип'ять».
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільського району позивачу призначено пенсію та 04.04.2017 року видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 . Через два місяці після призначення пенсії виплату було призупинено.
18.02.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач листом від 08.04.2019 №5430/А-4 повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування, страховий стаж у позивача відсутній.
Зважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені ст.55 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991р. № 796-ХІІ ( далі - Закон № 796-ХІІ) ст. 9 Закону 796-ХІІ визначено коло осіб, які вважаються такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, згідно вказаної статті, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській А EC - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно статті 10 Закону 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 13 Закону 796-ХІІ передбачає обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її зокрема за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 10 років. у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, із зменшенням пенсійного віку на 8 років. з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році. від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Відповідно до абз. 6 п.п. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.05 р. N 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за N 1566/11846, до заяви про призначення пенсії додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 р. N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Згідно з ч. 1, 4 ст. 15 Закону 796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плати за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Пунктом 10 Порядку встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Тобто, підставою для отримання посвідчення та як наслідок статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є наявність у особи хоча б одного з перелічених вище документів.
Частиною 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплено, що Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Верховний Суд України у постановах від 21.11.2006р. та 04.09.2015р. (справи № 21-1048во06, № 690/23/15-а відповідно) висловлював правовий висновок щодо застосування положень статті 55 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Зокрема, вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи викладене, особи які віднесені до II категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме на підставі їхнього перебування - роботи у зоні відчуження автоматично мають право на пільги, встановлені ч.1 ст. 55 Закону.
Таким чином, при встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії та видачі відповідного посвідчення, яке згідно вказаного є безумовним підтвердження наявності відповідного статусу у особи, вже було підтверджено та встановлено факт перебування позивача у відповідний період у зоні відчуження, оскільки у випадку іншого підстави для видачі йому посвідчення 2 категорії були б відсутні.
Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до п. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, а тому відповідач неправомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Судом встановлено, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в 18.02.2019.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинна бути призначена позивачу з моменту звернення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області неправомірними в частині відмови в призначенні пенсії у відповідності до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільського району Київської області призначити і виплачувати пенсію на пільгових умовах на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.02.2019 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.