Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 березня 2020 р. Справа№200/528/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі,-
У січні 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - УПФ) про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером по інвалідності, перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в УПФ. Однак, в період з 06.02.2017 року по 02.09.2019 року пенсія позивачу не виплачувалась, заборгованість у розмірі 61548,43 грн. не сплачена до теперішнього часу.
Позивач вважає такі дії УПФ неправомірними, оскільки вона порушує його конституційні права.
Виходячи з наведеного, позивач просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії призначеної за встановленою 3 групою інвалідності ОСОБА_1 з 06 лютого 2017 року; визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області від 23.02.2017 року, що призупинення виплати пенсії згідно з витягом із протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.02.2017 року № 17; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області провести ОСОБА_1 виплату заборгованості з суми пенсії в розмірі 61548,43 грн., які не виплачено за період з 06.02.2017 року по 02.09.2019 року до місяця їх відновлення, призначеної за встановленою 3 групою інвалідності пенсії, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», а також утриматись від подальшого призупинення її виплати; допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати суми пенсій у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
У відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 відповідач зазначає, що позовна вимога щодо стягнення конкретної суми у розмірі 61548,42 грн. не може підлягати задоволенню, оскільки судом не може встановлюватися конкретна сума доплати до пенсії за минулий час, так як втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства. Відповідач також зазначив, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим ієрархіям нормативно - правовим актам. Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами, внесеними постановою КМУ № 788від 21.08.2019 року), суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. До теперішнього часу окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено. Також Пенсійний фонд звернув увагу суду на те, що жодного рішення про відмову в поновленні виплат пенсії управлінням не приймалось. З огляду на вищевикладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 .
У відповідності з довідкою від 02 грудня 2016 року № 1426-81353 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України з м. Горлывка до м. Краматорськ Донецької області.
Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Донецької області м. Краматорськ Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності.
06 лютого 2017 року Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, на підставі протоколу № 17 від 06.02.2017 року, прийняла рішення про відмову внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі акту обстеження матеріально - побутових умов сім'ї від 29.12.2016 року № 33251, відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, тобто з лютого 2017 року на його картковий рахунок було припинено зарахування щомісячних пенсійних виплат. Саме з цього часу та до вересня 2019 року відповідач не виплачував пенсійне забезпечення та не перераховував належні до виплати суми на картковий рахунок Ощадбанку.
Дані факти також не заперечуються й відповідачем.
З вересня 2019 року позивачу поновлені пенсійні виплати, які він отримує до наступного часу.
Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не виплати заборгованості з пенсії позивачу за період з лютого 2017 року по серпень 2019 року включно у загальній сумі 61548,43 грн., з підстав, які не передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-IV.
Суд зазначає, що право позивача на отримання заявлених до стягнення коштів за період з 06.02.2017 року по 02.09.2019 року у розмірі 61548,43 грн. підтверджене в листах управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області № 19720/02/34 від 21.11.2019 року та № 614/Б-01-01-08/19836/02/34 від 21.11.2019 року.
Відповідачем не заперечується факт не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 06.02.2017 року по 02.09.2019 року.
Статтею 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору.
1 січня 2013 року набув чинності Закон України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).
Частиною 2 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Частиною 1 ст. 3 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, право позивача на отримання нарахованої їй суми пенсії має бути забезпечено шляхом стягнення цих коштів з відповідача в порядку, особливості якого передбачені Законом № 4901-VI.
Крім того, суд зазначає, що Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 невиплачувалась пенсія в період з 06.02.2017 року по 02.09.2019 року, після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб з 01.11.2016 року (у зв'язку із відсутністю за місцем адресою, яка вказана в довідці ВПО).
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення нарахованої, але не сплаченої суми пенсії має бути задоволена повністю.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавча визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, у суду немає підстав вважати, що відповідач не буде нараховувати та виплачувати пенсію у майбутньому, а отже вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки вона є передчасною.
Разом з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 про зарахування пенсійних виплат на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з відповідача заборгованість з пенсійних виплат, а вирішення питання про перерахунок коштів на рахунок, відкритий в уповноваженому банку не належить до компетенції суду, крім того, позивач повинен надати інформацію управлінню Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про відкритий ним рахунок в АТ «Ощадбанк», що передбачено вимогами Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, постанова в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області щодо припинення виплат пенсії призначеної за встановленою 3 групою інвалідності ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 06 лютого 2017 року.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 23.02.2017 року, щодо призупинення виплати пенсії згідно з витягом із протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.02.2017 року № 17.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) провести ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату заборгованості з суми пенсій в розмірі 61548 (шістдесят одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 43 коп., які не виплачено за період з 06.02.2017 року по 02.09.2019 року.
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко