Справа 556/169/20
Номер провадження 1-в/556/26/2020
Іменем України
11.03.2020 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
представника ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець, в режимі відеоконференції, клопотання про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня - спеціальна, не одруженого, до арешту не працював, раніше не судимого.
Засудженого 29.09.2014 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області за ч.5 ст. 191 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих обов'язків на строк 3 роки.
25.01.2016 року ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з врахуванням змін внесених ЗУ №838-8 від 26 листопада 2015 року “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання” який набрав чинності 24.12.2015 року зараховано в строк відбуття покарання засудженому строк попереднього ув'язнення з 04.06.2014 року по 04.02.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, зараховано 8 місяців.
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі. В обґрунтування заяви вказував, що відносно нього настав передбачений законом строк для застосування пільги, згідно ст.81 КК України.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав заяву, просив застосувати відносно нього положення ст.81 КК України та умовно-достроково звільнити з місць позбавлення волі.
Представник ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» заперечив проти задоволення клопотання ОСОБА_5 . Вважає, що засуджений не довів своє виправлення, негативно характеризується. ОСОБА_5 до роботи відноситься незадовільно, виробничих норм не виконував. Не заохочувався жодного разу. Раніше допустив дванадцять порушень встановленого порядку відбування покарання за, що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Вісім стягнень погашені, чотири стягнення не знято та не погашено в установленому законом порядку, вісім разів із засудженим проводилась профілактична бесіда. А тому, повно та всебічно вивчивши дані про особу засудженого, як вказано в Постанові Пленуму Верховного суду N 2 від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", вважає, що ОСОБА_5 не довів своє виправлення.
У судовому засіданні прокурор заперечив відносно задоволення клопотання засудженого. Останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, в тому числі особову справу засудженого ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 29.09.2014 року за ч.5 ст.191 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих обов'язків на строк 3 роки.
В місцях позбавлення волі ОСОБА_5 перебуває з 4 червня 2014 року. Вину в скоєному злочині визнає частково, міру призначеного судом покарання вважає надто суворою.
Під час тримання в державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» порушень режиму тримання не допускав. Заходи заохочення не застосовувались.
З 18.03.2015 року відбуває міру кримінального покарання в державній установі «Полицька виправна колонія (№76)».
З характеристики засудженого та матеріалів особової справи вбачається, що відбуваючи покарання в Державній установі «Полицька виправна колонія (№ 76)», за час відбування покарання ОСОБА_5 характеризується негативно. Раніше допустив дванадцять порушень встановленого порядку відбування покарання за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Вісім стягнень погашені, чотири стягнення не знято та не погашено в установленому законом порядку, вісім разів проводилась профілактична бесіда. Заходи заохочення не застосовувалися.
У взаємовідносинах з персоналом установи допускає грубість, не виконує встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.
З жовтня 2018 року, згідно ч.2 ст. 118 КВК України, засуджений працевлаштований на виробництві установи в цеху №1 - робітником по виготовленню бруківки. До роботи відноситься незадовільно, виробничі завдання не виконує. До жовтня 2018 року засуджений ОСОБА_5 на виробництві установи не був працевлаштований згідно ч.1 ст. 118 КВК України, оскільки бажання працювати у місцях і на роботах, визначених адміністрацією установи, не виявляв.
Має позов за виконавчим листом на суму 147357,95 грн. Відшкодовано 369,92 грн.
Бере участь у програмі диференційно-виховного впливу на засуджених за напрямом «Духовне відродження», але свідомого прагнення до її реалізації не виявляє.
Свій загальноосвітній та професійно-технічний рівень підвищував.
У 2015 році закінчив «Полицький навчальний центр (№76)» та здобув професію- машиніст кочегар котельні, в 2016 році здобув професію - кравець.
Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними.
За рисами характеру: запальний, однак намагається не виражати свої емоції та контролює їх; у ставленні до засуджених: конфліктний, у ставленні до себе: не достатньо вимогливий, за вольовими якостями: не наполегливий.
Намагається дотримуватися правил особистої гігієни та санітарії. Не завжди має охайний зовнішній вигляд.
Не виконує роботи із самообслуговування. Умисно уникає виконання робіт з благоустрою установи, не вбачає у цьому необхідності.
На оперативно-профілактичних обліках в установі не перебуває.
Відповідно до ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст.ст.81, 82 КК України є:
-ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;
-участь у суспільно-корисній праці;
-участь у виховних заходах;
-участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;
-участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;
-участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,
-поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;
-прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);
-визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;
-підтриманні соціально-корисних зв'язків та позитивних намірів на життя після звільнення.
Як зазначено в п.п.2,17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обовязків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Що стосується наявності дванадцяти стягнень, з яких вісім - погашені, то дана обставина не може суттєво впливати на висновок суду про доведеність засудженим свого виправлення. Заходи заохочення до ОСОБА_5 не застосувалися.
Разом з цим, оцінюючи в сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, суд вважає, що не надано конкретних переконливих даних про те, що процес виправлення засудженого досягнув тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і його подальше виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Враховуючи дані обставини та наявні формальні підстави для звільнення за ст.81 КК України, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки хоча засуджений ОСОБА_5 відбув строку покарання, однак не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці своє виправлення.
Таким чином, ретельно зясувавши позицію засудженого щодо скоєного злочину, вислухавши пояснення учасників судового засідання, суд приходить до висновку, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не сприятиме виховному і запобіжному впливу на засудженого, оскільки він своє виправлення не довів та не має глибокого критичного усвідомлення своєї вини у скоєному злочині, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст.81 КК України, ст. ст. 392,538, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від покарання з місць позбавлення волі відмовити, за безпідставністю.
На ухвалу може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду протягом 7 діб через районний суд з моменту проголошення, а засудженим - з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1