Дата документу 05.03.2020 Справа № 554/6289/16-к
Провадження 1-кс/554/2830/2020
05 березня 2020 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю скаржника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Октябрського районного суду в м. Полтаві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42016000000001385 від 01.06.2016 року,-
26.02.2020 року до суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, у кримінальному провадженні № 42016000000001385 від 01.06.2016 року, в якій просить зобов'язати слідчого розглянути його клопотання від 03.02.2020 року про визнання його потерпілим належним чином. Свою скаргу обґрунтував тим, що у рамках даного кримінального провадження заявник звернувся з клопотанням до слідчого ТУ ДБР про невідкладне виконанні ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.01.2020, визнання його потерпілим, про направлення окремого доручення оперативній службі Харківської області про допит його в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 42016000000001385 від 01.06.2016 року та видачі пам'ятки про права та обов'язки потерпілого. Однак вказане клопотання у порядку ст. 220 КПК не було розглянуте, а надана відповідь слідчого ТУ ДБР про те, що ОСОБА_3 як заявник позбавлений можливості звернення з клопотаннями.
У судовому засіданні заявник підтримав свою скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у скарзі.
В судове засідання слідчий ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду скарги, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 3 ст. 306 ККПК України неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали скарги, приходжу до висновку про задоволення скарги.
Судом встановлено, що у провадженні СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження № 42016000000001385 від 01.06.2016 року.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2015 року за наслідками розгляду скарги ОСОБА_3 про вчинення злочину окремими працівниками прокуратури Полтавської області.
Постановами слідчих у задоволенні клопотань ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні неодноразово відмовлялося, вказані постанови слідчих скасовувалися ухвалами слідчих суддів.
Останній раз ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21.01.2020 року скасовано постанову прокурора прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 17.11.2016 року в кримінальному провадженні № 42016000000001385 від 01.06.2016 року. Зобов'язано слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 42016000000001385 від 01.06.2016 року, розглянути заяву ОСОБА_3 від 07.11.2016 року про визнання потерпілим з дотриманням вимог статті 55 КПК України.
03.02.2020 ОСОБА_3 звернувся з клопотанням в рамках кримінального провадження № 42016000000001385 від 01.06.2016 року до слідчого ТУ ДБР , розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 щодо виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.01.2020 року про розгляд його заяви про визнання його потерпілим, видати йому пам'ятку про права та обов'язки потерпілого та допитати його як потерпілого.
Слідчий ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_5 направила на ім'я заявника лист від 13.02.2020 року за № І-1336/15-02-1-20, в якому зазначила, що заява ОСОБА_3 не містить відомостей про вчинення кримінального правопорушення працівником прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , а тому положення ч. 2 ст. 55 КПК не підлягають застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Набуття статусу потерпілого можливо двома шляхами:
- подання фізичною чи юридичною особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення;
- подання фізичною чи юридичною особою заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Положеннями чинного КПК України надано уповноваженій особі органу досудового розслідування здійснювати, виходячи з обставин кожного конкретного кримінального провадження, фактичну їх оцінку з метою вирішення питання щодо надання певній особі статусу потерпілого та залучення її в якості учасника кримінального провадження.
Частиною 5 статті 55 КПК України визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно зі ст. 110 КПК України постанова слідчого має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
Як слідує із системного аналізу норм КПК цей Кодекс не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч. 2 ст. 55 КПК права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст. 220 КПК України може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті.
Як слідує з матеріалів скарги, клопотання ОСОБА_3 слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 розглянуте не у процесуальний спосіб, тобто слідчим не винесено постанови, а направлено лист, що фактично свідчить про бездіяльність слідчого при розгляді клопотання.
Таким чином, необхідно враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги в порядку ст.303 КПК України може бути про зобов'язання вчинити певну дію слідчим чи прокурором.
Отже, надання слідчим відповіді на клопотання в рамках кримінального провадження не є належною процесуальною дією, а тому слідчий суддя вбачає бездіяльність слідчого, яка полягає у нерозгляді клопотання ОСОБА_3 , оскільки слідчим в порядку ст. 220 КПК не винесено мотивованої та обґрунтованої постанови.
Проте слідчий суддя не вправі зобов'язати слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілим.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Зобов'язати слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 42016000000001385 від 01.06.2016 року, розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03.02.2020 року в порядку ст. 220 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено 11.03.2020 року .
Слідчий суддя ОСОБА_1