Дата документу 19.02.2020 Справа № 554/10814/19
Провадження № 2/554/265/2020
19 лютого 2020 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кучеренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування незаконної вимоги про сплату боргу-недоїмки, -
03.12.2019 року до Октябрського районного суду м. Полтави в провадження судді Материнко М.О. надійшла позовна заяява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування незаконної вимоги про сплату боргу-недоїмки.
Ухвалою суду від 05.12.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
19.12.2019 року, на стадії підготовчого провадження, до суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, так як характер спірних правовідносин пов'язаний із оскарженням Актів ГУ ДФС у Полтавській області, винесених при здійсненні управлінських функцій органу.
Сторони по справі у судове засідання 19.02.2020 року не з'явились, будучи належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи.
Від позивача ОСОБА_1 18.02.2020 року надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із його хворобою, однак доказів поважності причини неявки до суду не надано.
Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Таким чином, з наведених вище норм слідує, що при вирішенні питання юрисдикції суд виходить не тільки з формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, а також з характеру правовідносин, з яких виник спір, оскільки характер правовідносин є визначальною ознакою для правильного вирішення спору.
Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст.4 КАС України передбачено, що
адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виниш зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих, повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З огляду на вказане, судом досліджено зміст та підстави позовних вимог позивача.
Короткий зміст позовних вимог: позивач у справі прохав суд визнати протиправним рішення заступника податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області А. Рябкової про сплату боргу (недоїмки) від 18.06.2019 року у сумі 21 030,90 грн. та звільнити позивача від сплати вказаного боргу (недоїмки).
Відповідно до роз'яснення Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладені у постанові № 8 від 20.05.2013 року, у п. 3 зазначено, що при вирішенні питання про віднесення спору до публічно-правового суди повинні враховувати, що у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Також, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Вищенаведена правова позиція повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, визначеними постановою від 26.09.2019 р. у справі № 334/3083/16 (провадження № 61-26444 св 18), де передбачено, що «важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, і окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У справі, що розглядається оскаржується акт (рішення про сплату недоїмки - суми єдиного внеску, своєчасно не нарахованої та/або не сплаченої у строки, встановлені Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом),прийнятий суб'єктом владних повноважень (ГУ ДФС у Полтавській області), щодо платника єдиного внеску під час здійснення ним управлінських функцій, а саме збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дотримання предметної юрисдикції є однією із складових частин цього права.
З огляду на суть права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач до суду із вказаним позовом, судом встановлено, що спір у справі є публічно-правовим, а тому справа не підлягає розгляджу у порядку цивільного судочинства; розгляд спору по вказаній справі віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 4, 19, п. 1 ч. 1 ст. 255, 260-261 ЦПК України, ст. ст. 4-5 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, -
Клопотання представника відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області про закриття провадження у справі - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування незаконної вимоги про сплату боргу-недоїмки - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачу, відповідно до положень ст. 256 ЦПК України, що розгляд спору по вказаній справі віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 /п'ятнадцяти/ днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до п. п. 15.5, п. п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя М.О. Материнко