18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 березня 2020 року Справа № 925/1157/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Макарченко Н.П.,
за участі представників сторін:
від позивача - Пахомова О.А. - адвокат,
від відповідача - представник не з'явився,
від третьої особи - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ
до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
“Престиж+”, м. Черкаси
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
публічного акціонерного товариство “По газопостачанню та
газифікації “Черкасигаз”, м. Черкаси
про зобов'язання повернути майно та стягнення 363 470 грн. 03 коп.
До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом акціонерне товариство “Укртрансгаз” до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Престиж+” про зобов'язання об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Престиж+” повернути акціонерному товариству “Укртрансгаз” в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 54,391 тис. куб. метрів та стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Престиж+” на користь акціонерного товариства “Укртрансгаз” 363 470 грн. 03 коп. вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 54,391 тис. куб. метрів.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14 листопада 2019 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 19 грудня 2019 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство “По газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 грудня 2019 року відкладено підготовче засідання на 13 січня 2020 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 13 лютого 2020 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 13 лютого 2020 року було оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 04 березня 2020 року.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.
04 березня 2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.
Згідно ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Водночас відповідне клопотання відповідача не підписане електронним цифровим підписом, а тому судом до розгляду не приймається.
Від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.
Суд відповідне клопотання залишив без задоволення, оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду даної справи по суті, учасник справи не був позбавлений можливості забезпечити у разі необхідності участь у справі іншого представника.
Крім того, публічне акціонерне товариство “По газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” свою позицію щодо даного спору виклало у своїх письмових поясненнях від 29 листопада 2019 року №25/29-19.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на приписи ст. ст. 1212, 1213 ЦК України та зазначав, що у січні 2017 року відповідачем було безпідставно набуто з газотранспортної системи 54,391 тис. куб. м природного газу, власником якого є акціонерне товариство “Укртрансгаз”, оскільки відповідач не мав постачальника відповідних обсягів природного газу.
Таким чином, оскільки відповідачу в січні 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 54,391 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС, що підтверджується довідкою АТ “Укртрансгаз”.
Також позивач вказував, що у випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то відповідач на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та на даний час складає 363 470 грн. 03 коп. (54,391 тис. куб. м. природного газу х 6 682,54 грн. (ціна закупівлі природного газу, що сформувалася протягом газового місяця, розміщена на офіційному сайті АТ “Укртрансгаз”, яка є вартістю природного газу станом на липень 2019 року).
Представник відповідача в минулих судових засіданнях проти позову заперечував, проте письмового відзиву суду не надав.
У своєму поясненні третя особа зазначала, що у січні 2017 року на виконання умов договору розподілу природного газу, публічне акціонерне товариство “По газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” розподілило природний газ відповідачу в обсязі 54,391 тис. куб. м., що підтверджується актом наданих послуг з розподілу природного газу, який підписано сторонами без зауважень.
З урахуванням норм та вимог Кодексу ГРМ обсяг спожитого природного газу відповідачем в січні 2017 року віднесені Оператором ГРМ в алокацію ПАТ “НАК “Нафтогаз України” , як постачальника зі спецобов'язком.
15 лютого 2017 року на адресу публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” та ОСББ “Престиж+” постачальник природного газу - ПАТ “НАК “Нафтогаз України” направив лист №26-1589/1.2-17 від 15 лютого 2017 року в якому вказав, що у зв'язку з невиконанням ОСББ “Престиж+” умов п.17 Положення №758 від 01 жовтня 2015 року, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на січень 201 7 року та одночасно з цим ПАТ “НАК “Нафтогаз України” повернуло ОСББ “Престиж+” без підписання акти приймання-передачі природного газу за січень 2017 року на загальний обсяг 54,391 тис. куб. м.
07 червня 2017 року супровідним листом №1001 вих-17-903/1001.14 від 31 травня 2017 року позивач направив на адресу публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” односторонній акт №01-17-1512000718-БАЛАНС надання послуг балансування обсягів природного газу в січні 2017 року в обсязі 54,391 тис. куб. м на суму
546 616,50 грн. з ПДВ.
В квітні 2018 року АТ “Укртрансгаз” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” про стягнення на користь АТ “Укртрансгаз” заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу зокрема, але не виключно, в січні 2017 року в обсязі 54,391 мЗ на суму 546 616,50 грн. з ПДВ.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (постанова Північного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року зі справи №925/358/18) було встановлено відсутність несанкціонованого відбору природного газу з ГТС, оператором якої є АТ “Укртрансгаз”, споживачами - виробниками теплової енергії та ОСББ у січні - березні 2017 року та, як наслідок, неправомірності віднесення АТ “Укртрансгаз” на ПАТ “Черкасигаз” (Оператора ГРМ) негативного небалансу у вказаних об'ємах та відшкодування витрат з оплати наданих послуг балансування у розмірі 546 616, 50 грн. за січень 2017 року, 25 789 055, 76 грн. за лютий 2017 року та 15 264 579, 62 грн. за березень 2017 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 04 березня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1157/19.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року зі справи №925/358/18 за позовом ПАТ “Укртансгаз” до публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПАТ “НАК “Нафтогаз України” про стягнення заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу №1512000718 від 17 грудня 2015 року було зазначено наступне:
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постачальником споживачам - виробникам теплової енергії та ОСББ, зокрема, у січні 2017 року є ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори постачання природного газу.
Зазначені договори були укладені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01 жовтня 2015 року “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)”.
Умовами договорів передбачалося постачання природного газу у періоди:
- IV квартал 2016 року - I квартал 2017 року;
- IV квартал 2017 року - I квартал 2018 року.
Окрім того, пунктом 2.1. (договорів) визначався обсяг постачання газу помісячно у вказаному періоді.
В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі газу, зокрема:
- за січень 2017 року відповідно до договору №2644/1617-ТЕ-36 від 11.11.2016, укладеного між ОСББ “Престиж+” та ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, із зазначенням об'єму спожитого природного газу у розмірі 54, 391 тис. куб.м, які підписані ОСББ “Престиж+” та направлялися на підпис постачальнику - ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Однак ПАТ “НАК “Нафтогаз України” повернув вказані вище акти та відмовився від їх підписання, пославшись на відсутність підтвердження планових обсягів (номінацій) природного газу у вказаному періоді.
В ст. 10 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Положенням “Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), покладено на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та в порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення. Постачання природного газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 17 Положення).
Окрім того, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" (п.п.1, 2) для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016, №46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації. Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій.
Отже, на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов'язковим до виконання, на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 №904/5621/17.
З урахуванням наданих учасниками пояснень і матеріалів, колегія суддів дійшла висновку про те, що виникнення в точці виходу до газорозподільної системи відповідача (оператора ГРМ) неврегульованого негативного небалансу обсягів природного газу за січень - березень 2017 року відбулося внаслідок дій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання споживачам - виробниками теплової енергії та ОСББ номінації на плановий обсяг газу на вказаний період. Проте вказана обставина не звільняла ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від обов'язку постачати природний газ зазначеним споживачам за укладеними між ними договорами постачання природного газу. Оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" наділене спеціальними обов'язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, бюджетними установами/організаціями, є ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, то на підставі відповідних договорів постачання природного газу та спеціальних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, Правила постачання природного газу та вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язане постачати природний газ, у тому числі зазначеним споживачам - виробниками теплової енергії та ОСББ, як виробникам теплової енергії, шляхом своєчасної видачі номінацій, і це є обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №911/656/17 та від 14.05.2018 у справі №926/680/17.
З огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу можливість відбору споживачам - виробниками теплової енергії та ОСББ із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача ПАТ "НАК "Нафтогаз України" номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.
Тому невидача або несвоєчасна видача номінацій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання споживачами - виробниками теплової енергії та ОСББ необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання відповідачем послуг з розподілу природного разу у зв'язку з неотриманням від ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальника газу, підтверджених обсягів природного газу для споживачів - виробників теплової енергії та ОСББ.
Наведені обставини у їх сукупності свідчать про відсутність несанкціонованого відбору природного газу з ГТС, оператором якої є позивач, споживачами - виробниками теплової енергії та ОСББ у січні - березні 2017 року та, як наслідок, неправомірності віднесення на відповідача (оператора ГРМ) негативного небалансу у вказаних об'ємах та відшкодування витрат з оплати наданих послуг балансування у розмірі 546 616, 50 грн. за січень 2017 року, 25 789 055, 76 грн. за лютий 2017 року та 15 264 579, 62 грн. за березень 2017 року.
Постановою Верховного Суду від 10 березня 2019 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року зі справи №925/358/18 залишено без змін.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час розгляду справи №925/358/18 судом апеляційної інстанції було встановлено обставини стосовно споживачів газу, в тому числі - ОСББ “Престиж+”, тобто особи яка бере участь у цій справі в якості відповідача.
Отже, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, що встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 травня 2019 року зі справи №925/358/18 про відсутність несанкціонованого відбору природного газу з ГТС в січні 2017 року ОСББ “Престиж+” не підлягають доказуванню при розгляді даної справи №925/1157/19.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2017 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” (покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ, згідно умов якого продавець зобов'язався передати покупцеві у січні-квітні 2017 року газ природний в загальному обсязі 1 600 000 тис. куб.м., у тому числі у січні - 610 000 тис. куб. м., у лютому - 490 000 тис. куб. м., у березні - 310 000 тис. куб. м. та у квітні - 190 000 тис. куб. м. природного газу.
Згідно з підписаним між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” і публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” актом приймання-передачі природного газу від 31 січня 2017 року публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на виконання договору про закупівлю природного газу від 31 січня 2017 №1701001564-ВТВ у січні 2017 року передало публічному акціонерному товариству “Укртрансгаз”, а останнє прийняло 731 439, 744 тис. куб. м. природного газу.
В 2019 році публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” і публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз” були перейменовані на акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” і на акціонерне товариство “Укртрансгаз” відповідно.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” не підтвердило обсяг природного газу, що підлягав поставці об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Престиж+” у січні 2017 року, шляхом надання відповідної номінації, тому за твердженням акціонерного товариства “Укртрансгаз” саме із одержаного ним у січні 2017 року від публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за договором від 31 січня 2017 року №1701001564-ВТВ природного газу для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб позивача і для забезпечення балансування об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Престиж+” й здійснило безпідставний відбір 54,391 тис. куб. м. природного газу, який у відповідності з вимогами статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України має повернути позивачу та оплатити його вартість.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Зі змісту статей 1212 і 1213 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання, які виникають із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, (кондикційні зобов'язання) виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі №757/16163/17 зазначив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Кондикція є позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, для вирішення цього спору необхідно встановити наявність або відсутність підстав для споживання відповідачем у січні 2017 року 54,391 тис. куб. м. природного газу.
Правові засади функціонування в Україні ринку природного газу визначені Законом України “Про ринок природного газу”.
Поміж встановлених ст. 3 Закону України “Про ринок природного газу” принципів, за якими функціонує ринок природного газу на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, є, зокрема, і такі:
забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу;
вільної торгівлі природним газом та рівності суб'єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені;
вільного вибору постачальника природного газу;
невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб.
Частиною 1 ст. 11 Закону України “Про ринок природного газу” передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу” споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно з абзацами 1-3 п. 9 розділу II Правил постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.
Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Згідно з п. 13 розділу II Правил постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.
Відповідно до п. 14 розділу II Правил за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об'єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт оператора ГРМ/ГТС.
Кодекс газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у пункті 5 глави 1 розділу І визначає значення, зокрема таких термінів:
місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника;
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.
Кабінет Міністрів України своєю постановою від 01 жовтня 2015 року №758 затвердив “Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)” (далі - Положення), яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Підпунктом 4 пункту 3 Положення на публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15 - 17 цього Положення.
Пунктом 17 Положення (на час виникнення спірних правовідносин) були визначені такі умови постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії:
постачання природного газу НАК “Нафтогаз України” виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
обов'язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов:
укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства;
відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або
відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або
рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або
надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).
05 жовтня 2016 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яким наказав для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як регулятор у своєму листі від 18 липня 2018 року №6367/16.3.2/7-18 роз'яснила, що у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб'єктів ринку природного газу зобов'язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб'єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб'єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об'єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов'язками.
Судом враховано, що даний лист має рекомендаційний характер, а також стосується положень абз. 5 п. 8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС (в редакції яка не була чинною в січні 2017 року).
В спірний період питання щодо алокації фактичних обсягів споживача було врегульовано п. 10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року зі справи №826/16107/18 визнано протиправним та нечинним пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 року № 742-р “Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року”, а саме: “Для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року № 357 “Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації”.
Проте, станом на 04 березня 2020 року дане рішення суду не набрало законної сили, а тому судом до уваги не приймається.
Постачальником газу для відповідача у січні 2017 року було акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України".
В судовому засіданні представник позивача підтвердив факт існування в спірний період між позивачем та НАК "Нафтогаз України" також чинного договору на транспортування газу.
Отже, в спірний період НАК "Нафтогаз України" була не лише “постачальником газу”, а ще і виконувала обов'язки “замовника послуг транспортування газу”.
Пунктом 6 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГТС (в редакції яка була чинною в січні 2017 року) визначено, що у випадку, коли замовник послуг транспортування не подасть оператору газотранспортної системи місячну номінацію згідно з положеннями пункту 2 цієї глави або номінацію на наступну газову добу протягом часу, вказаного в пункті 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування з обсягами природного газу, що дорівнює "0" (нулю) відносно замовленої точки входу/виходу.
Разом з тим судом враховано, що відповідно до п.10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС (в редакції яка була чинною в січні 2017 року) алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/реномінації, крім випадків, передбачених нижче.
У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи.
У разі письмової вимоги замовника послуг транспортування, що є постачальником, або оператора газотранспортної системи до оператора газорозподільної системи про припинення розподілу газу споживачу замовника, яка подається в установленому законодавством порядку, оператор газорозподільної системи після строку, установленого законодавством на припинення розподілу природного газу такому споживачу, здійснює алокацію із зазначенням, що фактичні обсяги природного газу є обсягами оператора газорозподільної системи.
З матеріалів справи не вбачається, що була письмова вимога замовника послуг транспортування, що є постачальником, або оператора газотранспортної системи (позивача) до оператора газорозподільної системи (третьої особи) про припинення розподілу газу споживачу (відповідачу).
Також не було несанкціонованого відбору газу споживачем, що встановлено під час розгляду справи №925/385/18, а тому в даному випадку алокацію фактичних обсягів споживача в січні 2017 року можливо було віднести тільки на постачальника - акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України".
З огляду на викладене господарський суд дійшов таких висновків:
Наявність укладеного між відповідачем як споживачем і публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” як постачальником договору постачання природного газу № 2644/1617-ТЕ-36 від 11 листопада 2016 року на січень 2017 року та встановлених п. 17 Положення умов для покладення на публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” обов'язку постачати природний газ відповідачу для виробництва теплової енергії є обставинами, за яких публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в силу цього договору та згадуваних вище Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України зобов'язане було виділити відповідачу відповідні номінації і поставляти йому природний газ у січні 2017 року. Однак публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” зобов'язання щодо виділення відповідачу відповідних номінацій на січень 2017 року не виконало.
Споживання відповідачем у січні 2017 року 54,391 тис. куб. м. природного газу для виробництва теплової енергії відбулося не безпідставно, а на підставі договору постачання природного газу №2644/1617-ТЕ-36 від 11 листопада 2016 року в межах передбачених цим договором обсягів постачання та з дотриманням вимог чинного законодавства, а те, що це споживання відбулося без виділення відповідачу відповідних номінацій на природний газ є наслідком порушення публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” своїх зобов'язань щодо виділення таких номінацій відповідачу, які (зобов'язання) виникли з вказаних договорів, Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 року №742-р.
У такому випадку постачальником спожитого відповідачем у січні 2017 року природного газу в кількості 54,391 тис. куб. м. за ціною визначеною договором слід вважати публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” незалежно від того, що воно не підписало з відповідачем акти приймання-передачі природного газу за січень 2017 року, а тому це споживання відповідачем природного газу не може бути кваліфіковане як несанкціонований та безпідставний відбір природного газу у позивача.
Особою, відповідальною за негативний баланс природного газу в позивача за січень 2017 року є не відповідач, а публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” і позивач не був позбавлений на підставі договору надати послуги балансування замовнику послуг - постачальнику, натомість звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманого майна.
Судом було також враховано, що відповідач споживав природний газ на протязі всього місяця (січень 2017 року), водночас позивач придбав газ, який нібито спожив відповідач лише 31 січня 2017 року на підставі договору про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ.
Таким чином, доводи позивача про безпідставне набуття відповідачем у січні 2017 року природного газу позивача в кількості 54,391 тис. куб. м. не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Крім того, згідно з ст. 1213 Цивільного кодексу України зобов'язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі або відшкодувати його вартість є альтернативними.
Відповідно й вимоги щодо виконання цих зобов'язань можуть бути лише альтернативними.
Отже, пред'явлення позивачем у позові разом двох альтернативних вимог до відповідача: про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та про стягнення вартості такого майна не відповідає вимогам ст. 1213 Цивільного кодексу України, а задоволення вимог в повному обсязі призведе до подвійного стягнення з відповідача боргу, що не допускається.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову повністю.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
В позові акціонерного товариства “Укртрансгаз” до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Престиж+” про зобов'язання повернути майно та стягнення 363 470 грн. 03 коп. - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 11 березня 2020 року.
Суддя А.В.Васянович