проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"03" березня 2020 р. Справа № 922/3848/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
за участю представників:
від позивача: Карабак В.А.- адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.02.2018 №1567) - на підставі ордеру від 18.02.2020 серїі ЗП №1001567 (повноваження представника перевірив діловод Жовтневого районного суду м.Запоріжжя Тарасенко І.М);
від відповідача: Макаренко О.А.- адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 09.12.2010 №837) - за довіреністю від 29.11.2019;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка», м.Запоріжжя,
на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 (суддя Добреля Н.С.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м.Харкові об 11 год. 36хв., повний текст якого складений 17.01.2020,
у справі 922/3848/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка», м.Запоріжжя,
до відповідача: Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод», м.Чугуїв,
про стягнення 174958,17грн,
20.11.2019 ТОВ "Промелектроніка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ДП "Чугуївський авіаційний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 у сумі 174958,17грн, з яких: основний борг у сумі 112882,62 грн, 3% річних у сумі 3980,27грн, інфляційні втрати у сумі 11658,77грн та пеня у сумі 46436,51грн (а.с. 5-52).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3848/19 в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» на користь ТОВ «Промелектроніка» 112882,62грн основного боргу, 3980,27грн 3% річних, 11658,77грн інфляційних втрат; в решті позову відмовлено (а.с. 127-134).
Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст. 124 Конституції України, ст. ст. 11, 256, 258, 261, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 123, 232 ГК України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» мотивоване доведеністю матеріалами справи факту прострочення відповідачем своїх зобов'язань, які виникли на підставі договору поставки товару від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18, наявністю заборгованості у розмірі 112882,62 грн і обґрунтованістю нарахування 3% річних у розмірі 3980,27грн, інфляційних втрат 11658,77грн за порушення строків виконання грошових зобов'язань.
В частині відмови у стягненні пені у сумі 46436,51грн рішення суду мотивовано тим, що позивач звернувся з вимогою про стягнення пені зі спливом позовної давності, встановленої статтею 258 ЦК України, про застосування якої відповідачем подано відповідне клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 29.01.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3848/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача основний борг у сумі 112882,62 грн, 3% річних у сумі 3980,27грн, інфляційні втрати у сумі 11658,77грн та пеню у сумі 12469,66грн. Одночасно скаржником подано заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення пені, адже, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності та вимог ст. 232 ГК України, позовні вимоги у частині стягнення пені підлягали частковому задоволенню, у сумі 12469,66грн, оскільки правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожен день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму. Крім того, скаржник вважає безпідставними доводи відповідача щодо обмеження п.8.3 договору поставки товару від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 розміру пені до 1% від вартості товару за весь період нарахування пені.
28.02.2020 ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» поданий відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у даній справі, зокрема, встановлено відповідачу десятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії скаржнику, але не пізніше 25.02.2020.
Отже, зважаючи на те, що відзив поданий з пропуском строку, визначеного ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.02.2020 у цій справі, та без клопотання про його поновлення в порядку статті 119 ГПК України, а також з порушенням вимог частини 4 статті 263 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення його без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у даній справі задоволено заяву ТОВ «Промелектроніка» про участь його представника у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/3848/19 в режимі відеоконференції (а.с.177,178).
Судове засідання, 03.03.2020, з розгляду апеляційної скарги ТОВ «Промелектроніка» у даній справі відбулося за участю представника позивача в режимі відеоконференції, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені у сумі 12469,66грн з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначила, що зі змісту п.8.3 договору поставки вбачається, що розмір нарахованої позивачем пені за весь період прострочення не повинен перевищувати 1% вартості товару.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
04.09.2018 між ТОВ «Промелектроніка» (постачальником) та ДП "Чугуївський авіаційний завод" (покупцем) укладений договір №ПЕ 04/09-18, п.1.1 якого встановлено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (а.с.27).
Відповідно до п. 5.1 цього договору покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.
Згідно з п. 5.2 цього договору розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 8.2 цього договору встановлено, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.
У додатку 1 до договору поставки від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 «Специфікація» сторони визначили кількість, обсяг, асортимент товару та його вартість (а.с.30).
10.09.2018 на виконання умов договору від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 позивачем поставлено товар на загальну суму 112882,62грн, що підтверджується видатковою накладною від 10.09.2018 №РН-0001815 (а.с.32) та сторонами спору.
20.11.2019 у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 ТОВ «Промелектроніка» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» про стягнення 112882,62грн основного боргу, 3980,27грн 3% річних, 11658,77грн інфляційних втрат та 46436,51грн пені (а.с. 5-52).
У відзиві на позовну заяву від 17.12.2019 відповідач просив застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 11.09.2018 по 19.11.2018 на суму грошового зобов'язання 112882,62грн за накладною №РН-001815, та у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому відповідач зазначив, що позивачем була здійснена поставка товару за видатковою накладною від 10.09.2018 №РН-00001815 на суму 112552,62грн, однак позивачем не було дотримано досудового порядку врегулювання спору, визначеного сторонами у п.10.1 договору 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18. Крім того вказав на те, що у п.8.3 договору поставки сторони обмежили загальний розмір пені 1% від вартості товару, що складає 1128,82грн, а відтак вимоги по стягненню пені в більшому розмірі задоволенню не підлягають (а.с.79,80).
24.12.2019 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 112882,62грн основного боргу, 4388,51грн 3% річних, 11175,38грн інфляційних втрат, 12358,33грн пені (а.с.89-96).
Ухвалою місцевого господарського суду від 16.01.2020 у цій справі заяву позивача про зменшення позовних вимог залишено без розгляду (а.с.123,124).
16.01.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.127-134).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3848/19 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «Промелектроніка», а саме: в частині стягнення пені.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Промелектроніка» на виконання умов договору поставки від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 поставлений товар на загальну суму 112882,62грн, що підтверджується видатковою накладною від 10.09.2018 №РН-0001815, однак не був оплачений відповідачем, що не заперечується сторонами спору (а.с. 32).
Відповідно до п. 5.1 цього договору покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.
Матеріали справи не містять доказів оплати поставленого позивачем товару на виконання умов договору від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18, та рішення суду першої інстанції в цій частині та в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є предметом оскарження.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України)
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов'язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Відповідно до пункту 8.2 договору 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.
За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач у позові просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 46436,51грн за період з 11.09.2018 по 13.11.2019.
З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2019 відповідачем до суду першої інстанції поданий відзив на позовну заяву, в якому він просив застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 11.09.2018 по 19.11.2018 на суму грошового зобов'язання 112882,62грн (а.с.79,80).
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сліз заначити, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін.
З умов договору від 04.09.2018 №ПЕ04/09-18 вбачається, що прострочення виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару виникло 12.09.2018, тобто з наступного для після настання строку оплати.
Позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду, у тому числі щодо стягнення пені, 20.11.2019, що вбачається з відтиску штампу ДППЗ «Укрпошта» на конверті (а.с.52), в якому була направлена позовна заява, відповідно позов в частині стягнення 33966,85грн пені, нарахованої за період прострочення виконання грошових зобов'язань щодо оплати товару за договором від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 з 12.09.2018 по 19.11.2018 у відповідності до вищезазначених вимог ЦК України (ч.4 ст.267 ЦК України) задоволенню не підлягає через сплив позовної давності, про застосування якої відповідач звернувся до суду першої інстанції з відповідною заявою, та відсутність належних та допустимих доказів в розумінні статей 76,77ГПК України в підтвердження поважності причин пропуску позовної давності і наявності порушеного права позивача на момент його звернення до суду.
Проте, щодо позовних вимог в частині стягнення пені за період з 20.11.2018 по 11.03.2019 позовна давність не застосовується, оскільки позивач звернувся у межах річного строку з моменту виникнення зобов'язання, а отже місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені з підстав спливу позовної давності.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначено, вище у пункті 8.2 договору від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 сторони визначили, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.
Аналізуючи зазначений пункт договору із застосуванням граматичного способу тлумачення, вбачається, що він складений у вигляді простого речення, у якому однорідні члени речення поєднані протиставним сполучником «але».
Отже, зі змісту цього пункту договору вбачається, що сторони встановили порядок нарахування пені, який розраховується за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, однак при цьому максимальний (граничний) розмір пені за весь період прострочення не може перевищувати одного відсотка вартості поставленого товару, що не суперечить приписам Цивільного та Господарського кодексів України та відповідає загальним засадам свободи договору.
Враховуючи факт визнання відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань за договором від 04.09.2018 №ПЕ 04/09-18 та зважаючи на умови договору, які не суперечать вимогам чинного законодавства, а також презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у розмірі 1128,83грн пені за період прострочення з 20.11.2018 по 11.03.2019.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до частин 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, а також межі перегляду рішення місцевого господарського, визначені частиною 1 статті 269 ГПК України , колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Промелектроніка» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3848/19 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені у розмірі 1128,83грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1128,83грн задовольнити. Абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3848/19 викласти в такій редакції: «Стягнути з Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 24510970, ІПН: 245109708265, п/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399) 112882,62 грн основного боргу, 3980,27грн 3% річних, 11658,77грн інфляційних втрат, 1128,83грн пені, 3774,00грн витрат на правничу допомогу та 1944,76грн судового збору.». В решті рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3848/19 залишити без змін.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що 04.02.2020 позивачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00грн (а.с.173)
Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З наданих скаржником доказів вбачається, що 07.05.2019 між Адвокатським бюро «Сергія Жечева» та ТОВ «Промелектроніка» укладений договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані з захистом і відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. У п.4.2 цього договору встановлено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється актом приймання-передачі наданої правової допомоги (а.с.36,37). У додатковій угоді від 01.10.2019 №1 до договору-доручення про надання правової допомоги сторони договору погодили вартість правової допомоги, зокрема, підготовка апеляційних/касаційних скарг - 1000грн за одну годину (а.с.38).
Також позивачем в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката надані: акт приймання-передачі наданої правової допомоги до договору-доручення про надання правової допомоги від 29.01.2019 №16 на суму 5000грн; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу; копію рахунку-фактури від 29.01.2020 №СФ-0000017; копію платіжного доручення від 29.01.2020 №6879 про сплату правничої допомоги у сумі 5000грн (а.с.169-172).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, зважаючи на понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5000грн, що підтверджено належними доказами, за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку з їх неспівмірністю, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 129 ГПК України дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 450,00грн пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.2 ч.1 ст.275, п.4. ч.1 ст.277, ст.ст. 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3848/19 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені у розмірі 1128,83грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1128,83грн задовольнити.
3. Абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3848/19 викласти в такій редакції: «Стягнути з Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 24510970, ІПН: 245109708265, п/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399) 112882,62 грн основного боргу, 3980,27грн 3% річних, 11658,77грн інфляційних втрат, 1128,83грн пені, 3774,00грн грн витрат на правничу допомогу та 1944,76грн судового збору.».
4. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі у справі №922/3848/19 залишити без змін.
5.Стягнути з Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 24510970, ІПН: 245109708265, п/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399) 25,40грн судового збору за подання апеляційної скарги, 450,00грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складений 11.03.2020.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза