вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.03.2020м. ДніпроСправа № 904/407/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Пацан А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу в сумі 18 865,00 грн
Представники:
від позивача: Хлабистін Д.М., довіреність б/н від 06.08.2019
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі - відповідач) про стягнення штрафу в сумі 18 865,00 грн за невірно зазначену масу вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу в накладній № 45552528. За твердженням позивача, відповідно до статті 118 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення штрафу в сумі 18 865,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 19.02.2020.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.02.2020, не з'явився про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930011100696, про причини не явки суд не сповістив.
14.02.2020 представник відповідача подав через канцелярію суду відзив вих.№8/904 від 13.02.2020 на позовну заяву та заяву вих.№8/905 від 13.02.2020 про зменшення розміру штрафу. Суд долучив відзив на позовну заяву та заяву про зменшення розміру штрафу до матеріалів справи.
Також 14.02.2020 представник відповідача подав через канцелярію суд заяву вих.№8/903 від 13.02.2020, в якій просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування своєї заяви представник відповідача зазначив, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин, а саме:
- встановлення факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній за №4552528;
- дослідження на яких вагах здійснювалось зважування вантажу вантажовідправником та залізницею;
- чи придатні ваги залізниці для зважування вантажу із зупинкою;
- встановлення вірності нарахування суми, яка заявлена позивачем до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 відмовлено в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (вих.№8/903 від 13.02.2020) про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, відкладено розгляд справи на 03.03.2020.
25.02.2020 позивач подав через канцелярію суду відповідь на відзив. Суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.
В судове засідання, призначене на 03.03.2020, представник відповідача не з'явився, про причини неявки не сповістив. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" було належним чином повідомлене про дату і час проведення засідання за його місцезнаходженням:51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76 зазначеним в позовній заяві і підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виготовленим на запит Господарського суду Дніпропетровської області №1006248062 від 27.01.2020 (арк. с. 33-44).
Крім того, ухвали господарського суду від 28.01.2020, 19.02.2020 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним. Відтак, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом зазначених ухвал і не був позбавлений права бути обізнаним про дату і час судових засідань.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на вищевикладене, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення сторін про здійснення розгляду даної справи.
За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні 03.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
30.07.2019 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Курахівка Донецької залізниці Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" здійснило відправлення вагону №53420113 за накладною № 45552528.
У зазначеній накладній в графі 54 зазначено масу вантажу, визначену відправником, зокрема у вагоні №534201113: 69 450 кг (арк.с. 9).
Після прибуття вагону на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці виявлено, що зазначена в накладній №45552528 маса вантажу у вагоні №53420113 фактично складає 70 550 кг, що на 1100 кг більше, ніж вказано у накладній, про що складено акти загальної форми №69 від 30.07.2019, №91 від 30.07.2019 (арк.с.13, 14).
Згідно з комерційним актом №454502/15 від 30.07.2019, 30.07.2019 проводилось комісійне зважування вагону №53420113 на справних вагонних 150-тонних вагах №10, ст. Павлоград-1 Придніпровська залізниця. При переваженні виявлено: вага брутто - 93950 кг, тара за документом - 23400 кг, вага нетто - 70550 кг, що більше ваги вказаної в документі на 1100 кг. Вантажопідйомність вагона 70 тн, тобто вагон завантажено понад вантажопідйомність на 550 кг. При повторному переважуванні маса брутто 93950 кг не змінилась.
Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 18 865, 00 грн, виходячи з розрахунку: 3 773,00 грн х 5 = 18 865,00 грн, де 3 773,00 грн - провізна плата за вагон від станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Курахівка Донецької залізниці; 5 - кількість провізних плат.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.
При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Вищевикладене кореспондує правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.03.2018 у справі №917/964/17.
Предметом доказування у даній справі є наявність порушення з боку відповідача оформлення накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу.
Позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги та які входять до предмета доказування в даній справі, надано: накладні №45552528 від 30.07.2019, №45577806 від 01.08.2019; акти загальної форми №69 від 30.07.2019, №91 від 30.07.2019; комерційний акт № 45502/15 від 30.07.2019; технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №10 від 2018 року.
Судом встановлено, що відповідачем у накладній №45552528 неправильно зазначено масу вантажу - 69450 кг замість 70550 кг, що підтверджується актами загальної форми №69, №91 від 30.07.2019 і комерційним актом №454502/15 від 30.07.2019.
Згідно із статтею 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Заперечення відповідача з приводу того, що він здійснював зважування завантажених вагонів на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній є неможливим суд вважає необґрунтованим оскільки, факт зважування вагону на справних, повірених вагах жодним чином не доводить того, що вага, зазначена відправником у накладній є правильною. Отже придатність ваг до використання ніяким чином не гарантує дотримання Відповідачем самої процедури зважування та внесення у перевізний документ саме тих даних, які були отриманні в результаті зважування.
Заява відповідача про зменшення штрафу задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
У відповідності до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні приписи містяться і в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 ГК України є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин. Відсутність завданих збитків, здійснення відповідачем провізної плати у повному розмірі, стратегічна та соціальна значущість підприємства, яке вносить значний вклад в забезпечення енергонезалежності та енергобезпеки України, сталого функціонування енергетичної системи України, те, що відповідач є містоутворювачем та бюджетоутворювачем м. Павлограда, інвестує соціальні програми та проекти у Дніпропетровській області, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Наведене узгоджується з позицією Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108 код ЄДРПОУ 40081237) 18 865,00 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 00 копійок) штрафу за неправильно зазначену масу вантажу; 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.03.2020.
Суддя А.Є. Соловйова