Справа № 947/4831/20
Провадження № 1-кс/947/2149/20
06.03.2020 року
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі с/з ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу заявника ОСОБА_3 на бездіяльність співробітників Одеської місцевої прокуратури № 1, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст.303 КПК України -
До Київського районного суду м. Одеси надійшла скарга заявника ОСОБА_3 на бездіяльність співробітників Одеської місцевої прокуратури № 1, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст.303 КПК України, у якій останній просить суд:
-Зобов'язати уповноважених посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 1 внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.365 КК України у відношенні до прокурорів Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та розпочати розслідування;
-Провести розгляд скарги без участі заявника.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, якими заявник обґрунтовує її задоволення, оцінивши всі обставини у сукупності, слідчий суддя приходить до наступного.
З матеріалів скарги вбачається, що 03.03.2020 року заявник ОСОБА_3 звернуся до Одеської місцевої прокуратури № 1 із заявою про вчинення злочину вчиненого співробітниками Одеської місцевої прокуратури № 1, а саме прокурорами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України.
У вказаній заяві про вчинення злочину, заявник ОСОБА_3 , посилається на те, що він являється потерпілим у кримінальному провадженні ЄРДР № 12019160480002728 від 02.08.2019 року. Старшим прокурором у цьому кримінальному провадженні є прокурор ОСОБА_5 , а раніше прокурор ОСОБА_4 .
Прокурор Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надали слідству Київського ВП в м. Одесі гУНП в Одеській області, на думку заявника, незаконні вказівки у рамках цього кримінального провадження.
17.02.2020 року ОСОБА_3 отримав постанову прокурора про відібрання зразків для проведення експертизи за вказівками прокурора. На думку заявника ОСОБА_3 , дані вказівки прокурора ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є незаконними та такими, що підтверджують, що зазначені співробітники прокуратури, на думку заявника ОСОБА_3 , або не знають законодавства, або свідомо його порушують.
Ці зразки беруться для підтвердження підпису заявника ОСОБА_3 у протоколі допиту потерпілого, його підпис у зазначеному протоколі, на думку заявника ОСОБА_3 , було підроблено слідчим Дзюба, у зв'язку із чим у відношенні останнього співробітниками ДБР розслідується кримінальне провадження. Тим самим, на думку заявника ОСОБА_3 , прокурор ОСОБА_5 та ОСОБА_4 порушують ст.215 КПк України, підслідність, та зобов'язують слідчу ОСОБА_6 розслідувати злочин про своєї колеги слідчої Дзюба, що суперечить діючому законодавству.
Також, заявник ОСОБА_3 , зазначає, що у грудні 2019 року, він вже надавав добровільно зразки підпису слідству, після чого його кримінальне провадження, на думку заявника ОСОБА_3 загубилось на півтора місяці та ще на місяць було затягнуто експертами, які не дали результату. Повторно експертиза, на погляд заявника ОСОБА_3 є спробою скрити злочини або затягнути справу.
Відповідно до п.6 ч.4 ст.215 КПК України, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюються досудове розслідування злочинів, зокрема й щодо вчиненних працівником правоохоронного органу.
На думку, заявника ОСОБА_3 дії прокурорів ОСОБА_5 та Болдирєва ВІ підпадають під дію ст.365 КК України, тобто перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Після чого, не погодившись з тим, що його заява про вчинення кримінального правопорушення від 03.03.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань співробітниками Одеської місцевої прокуратури № 1 внесена не була, останній звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку ст.303 КПК України.
Згідно ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно вимогам статті 169 цього Кодексу, а також нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником, підозрюваним, його захисником, чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасового вилученого майна.
Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.214 КПК України, Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
З урахуванням вищезазначеного, детально та неупереджено дослідивши заяву ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст.365 КК України, яка 03.03.2020 року була зареєстрована в канцелярії Одеської місцевої прокуратури № 1, однак станом на теперішній час до ЄРДР внесена не була, слідчий суддя обґрунтовано приходить до висновку, що вказана заява не може бути внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки в ній відсутні об'єктивні обставини, яки б вказували на склад злочину, передбаченого ст.365 КК України у діях вищезазначених прокурорів.
В цьому конкретному випадку, слід звернути увагу на наступне.
Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
З об'єктивної сторони злочин може вчинятися у формі; 1) перевищення влади або 2) перевищення службових повноважень, які завдали істотної шкоди.
Злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього злочину від зловживання владою або службовими повноваженнями, при якому службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби. На відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності. Його об'єктивну сторону характеризує лише вчинення службовою особою дії.
Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за межі цих повноважень.
Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, яка не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.
Судова практика виходить з того, що як перевищення влади або службових повноважень кваліфікуються: а) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій одноособове, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіальне; в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення. - за відсутності цих умов; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст. 365, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т.ч. для винного, безсумнівний, відвертий. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з'ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.
Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Якщо з'ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365.
Можливі випадки, коли службова особа, хоча й виходить за межі наданих їй повноважень, робить це у зв'язку з надзвичайними обставинами, коли затягування часу для одержання спеціального дозволу потягло б тяжкі наслідки. Якщо дії такої службової особи в умовах надзвичайних обставин нормативно-правовими актами не врегульовані, вчинене необхідно розглядати з урахуванням положень про крайню необхідність або виправданий ризик (див. ст. ст. 39 і 42).
Для застосування ст. 365 необхідно, щоб дії винної службової особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв'язку із службовими повноваженнями щодо потерпілого. За відсутності такого зв'язку дії винного підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи, власності, громадського порядку та моральності тощо.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є заподіяння істотної шкоди. Про поняття цієї ознаки див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 365, пов'язується з настанням істотної шкоди.
Суб'єктом перевищення влади або службових повноважень може бути лише службова особа.
Якщо злочини, передбачені відповідними статтями Особливої частини КК (зокрема, ст. ст, 371, 372, 373, 424), являють собою спеціальні види перевищення влади або службових повноважень, відповідальність за них можуть нести лише точно вказані у цих випадках службові особи (спеціальні суб'єкти). Кваліфікація дій виконавців і співучасників зазначених злочинів ще й за ст. 365 можлива лише за наявності реальної сукупності діянь.
З суб'єктивної сторони розглядуваний злочин характеризується умисною формою вини. Ставлення ж суб'єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним Службова особа за будь-якої форми перевищення влади чи службових повноважень усвідомлює, що дїї, які вона вчинює, виходять за межі наданих їй законом владних чи інших службових повноважень, і бажає їх вчинити. При цьому винна особа передбачає настання істотної шкоди (ч. 1 ст. 365), наслідки застосування насильства, факт застосування зброї і т.п. (ч. 2 ст. 365) або настання тяжких наслідків (ч. З ст. 365) і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) їх настання або передбачає лише можливість настання зазначених наслідків і легковажно розраховує на їх відведення або не передбачає можливості їх настання, хоч повинна була і могла їх передбачити (відповідно, злочинна самовпевненість і недбалість стосовно наслідків і змішана форма вини загалом стосовно перевищення влади або службових повноважень).
Мотиви не мають значення для кваліфікації розглядуваного злочину. Але їх встановлення є важливим для визначення покарання. 4. Кваліфікованими видами злочину є: 1) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось насильством; 2) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось застосуванням зброї; 3) перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч, 2 ст. 365).
Насильство при перевищенні влади або службових повноважень, передбаченому ч. 2 ст. 365, може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство полягає у незаконному позбавленні волі, заподіянні удару, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненні дій, характерних для мордування, а психічне насильство - у створенні реальної загрози заподіяння фізичного насильства або інших насильницьких дій щодо потерпілого чи його близьких. Погроза вчинити вбивство охоплюється ч. 2 ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує.
Боліснішії і такими, що ображають особисту гідність потерпілого. слід вважати дії, що завдають йому фізичного болю і моральних страждань. Болісні дії можуть бути пов'язані з незаконним застосуванням спеціальних засобів - наручників, гумових кийків, сльозоточивих газів, водометів тощо. Дії, що ображають особисту Гідність потерпілого, можуть виражатися, зокрема, в умисному приниженні честі і гідності, вираженому в непристойній формі.
Під зброєю у ч.2 ст. 365 слід розуміти предмети, призначені для ураження живої цілі, тобто вогнестрільну, холодну зброю та деякі інші її види. Не можуть визнаватися зброєю в розумінні ч. 2 ст. 365 сигнальні, стартові пістолети, вибухові пакети та інші імітаційнопіротехнічні та освітлювальні засоби, які не містять у собі вибухових речовин та сумішей, предмети, які мають господарське або інше призначення (сокира, столовий ніж) або не мають ніякого призначення, але пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень (загострена палка), предмети, визнані законодавством спеціальними засобами (гумові кийки, ручні газові гранати, газові балончики) і службові собаки. Про поняття зброї див. також коментар до ст. ст. 36, 262, 404.
Застосування зброї передбачає не тільки заподіяння нею тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу зброєю.
Для кваліфікації дій службової особи, яка застосувала зброю при перевищенні влади або службових повноважень, за ч. 2 ст. 365 не потрібно фактичного нанесення шкоди здоров'ю чи позбавлення життя потерпілого.
Для наявності вказаного кваліфікованого виду перевищення влади або службових повноважень слід встановити, що застосування зброї було незаконним, тобто службова особа застосувала зброю Всупереч положенням, передбаченим спеціальними нормативне- правовими актами, що встановлюють підстави і порядок застосування зброї. Працівники правоохоронних органів та інші службові особи, які у зв'язку з виконанням службових обов'язків заподіяли шкоду нападаючому чи затриманому, у т.ч. шляхом застосування
зброї, не несуть за це кримінальної відповідальності, якщо діяли'здотриманням закону. -
Особливо кваліфікуючою ознакою розглядуваного злочину є перевищення влади або службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки (ч. З ст. 365). Про поняття тяжких наслідків див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.
Умисне заподіяння смерті внаслідок перевищення влади або службових повноважень повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 365 та відповідними статтями, що передбачають відповідальність за умисне вбивство (зокрема, 'ст. ст. 112, 115, 348, 379).
Необережне заподіяння смерті, умисне або необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження охоплюється ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 119, 121 або 128 не потребує. Водночас, умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене службовою особою у разі перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, підлягає кваліфікації лише за ст. ст. 118 або 124. Якщо перевищення влади або службових повноважень призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне ушкодження, дії службової особи підлягають кваліфікації за ч. З ст. 365 і додаткової кваліфікації за ст. 120 не потребують
Окремо слід звернути увагу на той факт, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Таким чином, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального, якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З урахуванням вищезазначених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга заявника ОСОБА_3 є передчасною та задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 303, 304, 307, 309, 369-372, КПК України, слідчий судді -
Скаргу заявника ОСОБА_3 на бездіяльність співробітників Одеської місцевої прокуратури № 1, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст.303 КПК України - залишити без задоволення.
Копію ухвали слідчого судді невідкладно скерувати на адресу заявника та Одеської місцевої прокуратури № 1, для відому.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню в порядку ст.309 КПК України не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1