Справа № 570/5159/19
Номер провадження 2/570/382/2020
02 березня 2020 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, -
31.10.2019 р. позивачка ОСОБА_1 завернулася в Рівненський районний суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з нього на її користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2000 грн. щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_2 . за умови, що вона буде продовжувати навчання.
В обґрунтування позову вказує, що 18.10.2007 р. між позивачкою та відповідачем було розірвано шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_3 , яка проживає з позивачкою. До досягнення повноліття відповідач сплачував аліменти на утримання дитини. Проте після досягнення повноліття дочки, відповідач категорично відмовився сплачувати аліменти, не обгрунтовуючи свою відмову. Відповідач працює неофіційно різноробочим, отримує дохід, інших неповнолітніх дітей немає. Дочка на даний час навчається на четвертому курсі Рівненського музичного училища. Вона зі своїх доходів не може повністю забезпечити повноцінне навчання дочки та її утримання.
Ухвалою суду від 02.12.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що у новому шлюбі не перебуває, отримує дохід близько 7000 грн. щомісяця, у власності майна не має. Донька зараз почала отримувати близько 8000 грн. стипендії.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні до початку розгляду справи по суті позов визнав, однак в судових дебатах просить суд стягувати з нього половину прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Пояснює, що працює за кордоном на заробітках, працездатний, розмір свого доходу суду не повідомив, рухомого та нерухомого майна у власності не має.
Вислухавши позивачку та відповідача, дослідивши докази по справі, суд прийшов до таких висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 ).
Повнолітня дитина проживає з матір'ю, що відповідач не заперечує.
На момент звернення до суду з позовом 31.10.2019 р. донька сторін ОСОБА_1 навчалася на четвертому курсі Рівненського музичного училища, денної форми навчання, державного замовлення, термін навчання 3 роки 10 місяців до 27.06.2020р. (довідка №246 від 24.10.2019 р.).
З пояснень позивачки встановлено про отримання донькою стипендії в розмірі 800 грн.
Як пояснили в судовому засіданні сторони, у власності рухомого та нерухомого майна не мають; позивачка отримує місячний дохід близько 7000 грн.; відповідач свого доходу суду не повідомив, вказав про тимчасові заробітки за кордоном та свою працездатність.
За правилами частини першої статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказує, що повнолітня донька потребує матеріальної допомоги батька, посилаючись, зокрема, на витрати, пов'язані з навчанням, харчуванням, оскільки стипендія не покриває цих витрат.
У свою чергу відповідач, визнаючи позов про стягнення аліментів частково у розмірі половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не доводячи при цьому ані розміру свого доходу, ані наявності на його утриманні інших осіб, майна у власності, натомість лише вказує про свою працездатність, що свідчить про відсутність підстав вважати неспроможність відповідача утримувати свою повнолітню доньку.
Отже, відповідач має можливість надавати таку допомогу дитині.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо визначення аліментів у мінімальному розмірі, оскільки суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч.2 ст.182 СК України.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.
Ураховуючи наведене та виходячи із сукупності матеріалів справи, з огляду на найвищі інтереси повнолітньої дитини по її матеріальному забезпеченню, судом враховано фактичне часткове визнання відповідачем позовних вимог щодо сплати аліментів, його працездатність, наявність у відповідача можливості отримання регулярного доходу, що свідчить про достатність заробітку (доходу) платника аліментів, обов'язку нести витрати по утриманню доньки, яка потребує допомоги щодо забезпечення хоча б мінімальних потреб необхідних для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, тому, можливості відповідача надавати таку допомогу, тому на думку суду, із нього слід стягувати аліменти за час навчання в навчальному закладі у розмірі заявленому позивачкою 2000 грн. щомісяця, що відповідатиме принципу добросовісності, розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом 31 жовтня 2019 року і до закінчення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років,у залежності з тим, яка з цих подій настане першою.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 06.03.2020 р.
Суддя Гнатущенко Ю.В.