Справа № 569/21333/19
04 березня 2020 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді - Панас О.В.
при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.
з участю:
позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Пилипіва І.І.
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Просила збільшити розмір аліментів, які стягуються згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2014 року та стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 1/3 частині усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня винесення рішення і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги обгрунтовує наступними доводами .
Так, згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
За час спільного сімейного життя у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2014 р. стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
На час звернення до суду їй стало відомо, що колишній чоловік має значні доходи, працюючи офіційно.
Донька залишена проживати з матір'ю, відповідно до рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2013 року, вона проживає разом із неповнолітньою дитиною за адресою її реєстрації. Донька повністю перебуває на її утриманні. На даний час розмір аліментів призначених судом на утримання дитини є недостатнім та мізерним.
Аліменти в сумі 500 грн. не покривають витрат, які вона постійно несе на дитину, на її розвиток, навчання, харчування, одяг, іграшки та ін. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дитини відповідного віку становить 2118 грн., а із 01.12.2019 становитиме 2218 грн.
Відповідач має задовільний стан здоров'я, має значні доходи, працюючи офіційно та як особа-підприємець.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала у межах його доводів та просила задовольнити. Підтвердила, що заборгованості по аліментах немає.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив згідно якого просив відмовити у задоволенні позову. Не визнав доводи позивачки, що він самоусунувся від забезпечення дитини та її розвитку , та не вважає, що розмір аліментів у сумі 500 грн. є мізерним, заборгованості зі сплати аліментів немає, сплачує аліменти у більшому розмірі ніж це визначено рішенням суду.
Окрім того зазначив, що він не працевлаштований , як фізична особа-підприємець не зареєстрований. На даний час офіційно одружений, від шлюбу має дитину. Дружина є єдиним годувальником у сім'ї.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, не заперечив, що розмір аліментів, які можуть бути з нього стягнуті на утримання доньки, мають відповідати 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Позивачка у судове засідання подала виписку з медичної картки стаціонарного хворого, яка долучена до справи та досліджена судом.
До відзиву відповідач ОСОБА_2 долучив письмові докази, які були прийняті судом та досліджені у судовому засіданні. Від розгляду клопотання про витребування доказів позивачка ОСОБА_1 відмовилася у судовому засіданні, оскільки довідку з ДПІ про доходи відповідач додав до відзиву.
Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково. Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2014 року змінено розмір аліментів, який стягувався за рішенням Рівненського міського суду від 12.02.2013р. та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття..
Шлюб між сторонами розірвано. За час спільного сімейного життя у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації народжень 29.04.2010р. зроблено актовий запис № 1022, зареєстрований відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції..
З оглянутого свідоцтва про зміну імені вбачається, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила ім'я на ОСОБА_1 , згідно актового запису № 2, зареєстрованого Рівненським міськм відділом ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області.
З оглянутої судом виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 11298 вбачається, що неповнолітня донька сторін страждає на цукровий діабет.
Оглянутими судом платіжними дорученнями, поданими до суду відповідачем ОСОБА_2 вбачається, що останній щомісячно перераховує на ім'я позивачки на утримання дитини аліменти розмір яких з 2007 року становив 700,00 грн., 800,00 грн.,1000 грн., 1100 грн.,1200 грн. В судовому засіданні позивачка заперечила, що вказані кошти всі були надіслані як аліменти, пояснеивши, що частина цих коштів була погашенням боргу відповідача перед нею, проте належних доказів таким доводам позивачка суду не надала, а відповідач даний факт заперечив.
Як встановлено судом, боргу по аліментах у відповідача немає.
Відомістю з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що у 1,2,4 кварталах відсутня інформація про доходи, а у 4 кварталі сума доходу становила 112,94 грн.
З оглянутої трудової книжки на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що останній запис про працевлаштування це перебування на обліку у Рівненському міському центрі зайнятості , якому була припинена виплата допомоги згідно запису від 11.04.2015р. Тобто, на даний час відповідач не працює та не перебуває на обліку у центрі зайнятості.
Встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі, зареєстрованому 09.03.2019р., актовий запис № 325, зареєстрований Рівненським міським відділом РАЦС ГТУЮ у Рівненській області. від шлюбу має дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 114, зареєстрований Рівненським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області.
Надані суду ксерокопії знімків відповідача з донькою суд оглянув, які на думку суду, є свідченням участі батька у проведенні часу з дитиною.
Відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Як встановлено судом, аліменти на утримання дитину стягнуті за рішенням суду в твердій грошовій сумі. У даній справі, позивачка просить збільшити розмір аліментів, який просить визначити у частці від доходу. Отже, її вимога пов'язана як зі збільшенням розміру аліментів, так і зі зміною способу стягнення аліментів, що узгоджується з положенням ст. 181 ч.3, 192 СК України.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як встановлено судом, розмір аліментів, який необхідно сплачувати відповідачу на утримання дитини 500,00 грн., значно менший, ніж це передбачено положеннями СК України та ЗУ "Про державний бюджет на 2019 рік" та ЗУ "Про державний бюджет на 2020 рік" за яким відповідно до ст.7 установлено було, що у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 пo 30 червня - 2027 грн., з 01 липня пo 30 листопада 2118 грн., з 01 грудня - 2218 грн., а у 2020 році установлено прожитковий мінімум для дитини віком дo 6 років: з 1 січня 2020 року для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 1779 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років - 2218 грн.
Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2). Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4). Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6). Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька. Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Якщо боржник не працює або відсутня інформація про отримання боржником доходів, виконавець розраховує заборгованість, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. За наведених обставин, враховуючи загальні засади регулювання сімейних відносин, визначених у статті 7 СК України, а саме, рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї, а також приймаючи до уваги положення частини другої статті 182 СК України, суд вважає необхідним та доцільним змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів з твердої грошої суми на частку, що не заборонено СК та врегульовано діючим законодавством щодо порядку виконання рішення суду якщо боржник не має постійного доходу.
Суд враховує, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача за рішенням суду від 25.09.2014р. у сумі 500 грн., на теперішній час є значно меншим від мінімального розміру аліментів, встановленого частиною другою статті 182 СК України. Окрім того, суд вважає, що підлягають до стягнення аліменти у розмірі 1/4 частки на дитину. За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково та стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Рівне Рівненської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дати набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
Оскільки судом встановлено наявність рішення суду від 25.09.2014р. про стягнення аліментів у цивільній справі № 569/12755/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, то за зазначеним виконавчим документом, з моменту набрання рішенням законної сили подальше виконання слід припинити за виключенням наявності боргу по сплаті аліментів. Судові витрати підлягають до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, шляхом зміни способу стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Рівне Рівненської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дати набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку з задоволенням позову про зміну розміру аліментів, припинити з моменту набрання рішенням законної сили подальше виконання рішення Рівненського міського суду від 25.09.2014 року у справі № 569/12755/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, визначення їх розміру у твердій грошовій сумі , за виключенням наявності боргу по сплаті аліментів. Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. в прибуток держави. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 10.03.2020 р.
Суддя: О.В.Панас