Справа № 364/1013/19
Провадження № 2/364/22/20
10.03.2020 р. Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.
за участю:
учасники справи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу
за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)
до ОСОБА_1
про стягнення страхового відшкодування, -
До Володарського районного суду Київської області 28.08.2019 р. надійшов зазначений позов МТСБУ до ОСОБА_1 , в якій Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 38 132 грн. 92 коп.
На обґрунтування заявленої позовної вимоги Позивач у позовній заяві зазначив, що 29.01.2016 р. у м. Біла Церква (Київська обл.) сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю двох транспортних засобів, а саме: автомобіля марки «DAEWOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (Відповідач), та автомобіля марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 ; вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 14.06.2016 р. у справі № 357/3772/16-к ОСОБА_1 (Відповідача) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. У результаті зазначеної ДТП потерпілому ОСОБА_2 було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок цього він також зазнав шкоду пов'язану з тимчасовою втратою працездатності, а транспортному засобу марки «ЗАЗ» під його керуванням завдано механічні пошкодження. Цивільна-правова відповідальність названого потерпілого була застрахована, а винуватця ДТП ОСОБА_1 (Відповідача) - ні. У зв'язку з цим завдана потерпілому шкода була відшкодована МТСБУ (Позивачем), загальний розмір витрат склав 38 132,92 грн., що включають відшкодування завданих потерпілому збитків у розмірі 37 559,88 грн. (у тому числі відшкодування витрат на лікування - 12 071,85 грн. та 2 135,90 грн., вартість шкоди, завданої автомобілю потерпілого 23 352,13 грн.), а також сплачені Позивачем послуги аварійного комісара в розмірі 573,04 грн.
Після усунення недоліків на виконання ухвали суду від 17.09.2019 р. ухвалою суду від 29.10.2019 р. відкрито провадження у справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, призначено підготовче судове засідання на 05.12.2019 р., через неявку Відповідача відкладено на 21.01.2020 р. (а.с.73-74, 85, 86); ухвалою суду від 21.01.2020 р. справу призначено до судового розгляду по суті на 18.02.2020р., через неявку Відповідача відкладено на 10.03.2020 р. (а.с. 101-102, 118, 119).
У судові засідання 18.02.2020 р., 10.03.2020 р. представник Позивача не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлений, що підтверджується матеріалами справи; до суду 14.02.2020 р. подав клопотання про розгляд справу без їх участі (а.с. 114).
Відповідач у судове засідання 10.03.2020 р. повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) шляхом направлення судових повісток на зареєстровану адресу його місця проживання, підтверджену органом реєстрації в порядку частин шостої, сьомої статті 187 ЦПК України на стадії відкриття провадження (а.с. 62), які поверталися до суду без вручення з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 84-85, 117-118, 125-126), а також шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 90-91, 107-108, 123-124).
З огляду на це Відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи згідно з пунктом 4 частини восьмої, частини одинадцятої статті 128, частини десятої статті 130 ЦПК України.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Суд, розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 29.01.2016 р. о 16:10 год. у м. Біла Церква Київської області сталася ДТП за участю трьох транспортних засобів, зокрема: автомобіля марки «DAEWOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 (Відповідач), та автомобіля марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що підтверджено копією довідки № 84605650 про дорожньо-транспортну пригоду від 11.07.2016 р. (а.с. 4).
Вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 14.06.2016 р. у справі № 357/3772/16-к (провадження № 1-кп/357/374/16) ОСОБА_1. (Відповідача) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, за обставинами наведеного ДТП 29.01.2016 р., що підтверджено копією цього вироку суду, вирок набрав законної сили 14.07.2016 р. (а.с. 5-7).
Як вбачається з копії названого вироку суду, у результаті цієї ДТП водій автомобіля «ЗАЗ-110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження у виді перелому правої ключиці, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більше ніж три тижні.
Згідно з розрахунком відшкодування шкоди, у зв'язку із лікуванням потерпілого ОСОБА_2 від 16.08.2016 р. № 1 (а.с. 21), останній перебував на стаціонарному лікуванні з 29.01.2016 р. до 22.02.2016 р. та з 15.03.2016 р. до 01.04.2016 р., підтверджені витрати на його лікування склали 12 071, 85 грн.; аналіз складових цих витрат наведений у поясненні до цього розрахунку (а.с. 22).
Крім того, згідно з розрахунком шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілого ОСОБА_2 від 22.08.2016 р. (а.с. 23) розмір неотриманого потерпілим доходу у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності склад 2 135,90 грн.
Наведені обставини щодо розміру відшкодованої потерпілому шкоди, пов'язаної з його лікуванням та тимчасовою втратою працездатності, підтверджені іншими письмовими доказами (випискою з історії хвороби, довідками про термін тимчасової непрацездатності, видатковими накладними, товарно-касовими та фіскальними чеками), копії яких додано до позовної заяви (а.с. 18, 19-20, 24-36).
Разом з тим, потерпілому було завдано матеріальної шкоди як власнику пошкодженого транспортного засобу, що підтверджено, зокрема, висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 25.03.2016 р. № 63 (а.с. 37-41), протоколом огляду колісного транспортного засобу від 25.03.2016 р. (а.с. 42); згідно з довідкою про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 22.08.2016 р. № 1 розмір підтвердженої шкоди потерпілому по майну склав 23 352,13 грн. (а.с. 49).
Загальний розмір завданої ОСОБА_2 внаслідок ДТП шкоди склав 37 559,88 грн., що підлягала сплаті потерпілому згідно з наказом МТСБУ від 26.08.2016 р. № 6674 (а.с. 48) та яка виплачена ОСОБА_2 згідно платіжним дорученням від 29.08.2016 р. № 6674 (а.с. 110).
Крім того, Позивач поніс витрати на оплату послуг аварійного комісара у розмірі 573,04 грн., що підтверджено копією платіжного доручення від 26.05.2016 р. № 4615рв (а.с. 50), відповідним рахунком на оплату замовлення (а.с. 51) та актом виконаних робіт (а.с. 52).
Таким чином, у зв'язку з настанням зазначеного страхового випадку (ДТП) Позивач (МТСБУ) виплатило потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування у загальному розмірі 38 132,92 грн. (відшкодування витрат на лікування 12 071,85 грн. + витрат щодо неотриманого доходу у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності 2 135,90 грн. + вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю потерпілого 23 352,13 грн. + витрати на оплату послуг аварійного комісара 573,04 грн.).
На момент згаданої ДТП 29.01.2016 р. цивільна-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_2 була застрахована, що підтверджено копією відповідного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 18.03.2015 р. № АІ/5392593 (а.с. 12), проте цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_1 (Відповідача) застрахована не була, доказів протилежного суду не надано.
Вирішуючи позов, суд виходить з того, що між сторонами склалися відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що регулюються, зокрема, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Так, відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому за визначенням частини першої статті 1187 ЦК України таким джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України). Реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, зокрема, до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Частиною першою статті 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), стаття 1191 ЦК України і стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, та стаття 993 ЦК України і стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 названого Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Таким чином, у справі, що розглядається, у зв'язку з виплатою Позивачем (МТСБУ) страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_2 до нього (Позивача) перейшло право вимоги до завдавача шкоди (Відповідача ОСОБА_1 ) у деліктному зобов'язанні на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Зважаючи на усе наведене, встановлені судом обставини та оцінивши в сукупності наявні докази, суд вважає, суд вважає заявлені Позивачем вимоги обґрунтованими, відтак наявні правові підстави для задовольнити цього позову.
Крім того, на підставі імперативних приписів частин першої, другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача понесені ним судові витрати за сплачений судовий збір.
Відповідно до статей 15, 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України «Про страхування»та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 351, 352, 354, 355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131; адреса місцезнаходження: бульв. Русанівський, 8, м. Київ, 02000) суму сплаченого потерпілому страхового відшкодування у розмірі 38 132 (тридцять вісім тисяч сто тридцять дві) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131; адреса місцезнаходження: бульв. Русанівський, 8, м. Київ, 02000) судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Копію цього заочного рішення суду направити сторонам.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.
Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л. А. Макаренко