03.03.2020
Справа №359/10701/19
Провадження №1кп/359/241/2020
3 березня 2020 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження № 12019110100001728, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, -
ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч. 1 ст. 296 КК України, за наступних обставин.
Так, 18.10.2019, приблизно 08 год. 00 хв., ОСОБА_5 перебував по пров. Соборний в м. Бориспіль Київської обл., де побачив припаркований поряд з будинком №1 автомобіль марки "KIA", модель «CERATO» з реєстраційними номерами НОМЕР_1 .
Після цього ОСОБА_5 , перебуваючи в громадському місці, діючи умисно та з метою вчинення хуліганських дій, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучі показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб та пошкодження чужого майна, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, підійшов до вищевказаного автомобіля, який перебуває у власності потерпілого ОСОБА_6 , та безпричинно ногою почав наносити удари по водійських дверцятах автомобіля, пошкодивши їх, чим проявив особливу зухвалість.
Своїми діями ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 10550 грн. 00 коп. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив умисні дії, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення та захисту, допиту свідків, допиту потерпілого й обвинуваченого, та з урахуванням обвинувачення прокурором.
За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні указаного кримінального правопорушення із зазначеним формулюванням обвинувачення згідно обвинувального акту.
Доказами винуватості ОСОБА_5 є подані стороною обвинувачення письмові докази, допит обвинуваченого, допит потерпілого та свідків, оцінені судом в їх сукупності.
Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що вину не визнає, оскільки нічого не пам'ятає. В той час перебував в неадекватному стані. В алкогольному сп'янінні не перебував. Отямився тільки у відділі поліції. Цивільний позов не визнає, оскільки коштів на відшкодування моральної та матеріальної шкоди у нього відсутні.
Допитаний потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що з обвинуваченим ОСОБА_5 він не знайомий. Свідком події не був. Його жінка повідомила, що вийшовши з дітьми з будинку за адресою: АДРЕСА_2 , підійшовши до його автомобіля, побачила бійку двох чоловіків. Також побачила механічні пошкодження на його автомобілі. З'ясувалося, що ОСОБА_5 пройшовся ногою по його автомобілю від лівого крила до водійських дверей. Потім перейшов на сусідній автомобіль «Toyota Avensis». Механічні пошкодження отримав тільки його автомобіль.
Свідок ОСОБА_7 зазначила, що 18.10.2019 року о 08 год. 00 хв. ранку за адресою: АДРЕСА_2 , вона разом з дітьми вийшла з будинку на подвір'я та побачила бійку. Підійшовши до автомобіля свого чоловіка, вона побачила на ньому механічні пошкодження, а саме вм'ятину з відбитком стопи. Дівчина свідка ОСОБА_8 , яка знаходилася на подвір'ї біля автомобілів, розповіла, що ОСОБА_5 вдарив автомобіль "KIA" та автомобіль «Toyota Avensis». Свідок ОСОБА_8 відвів в поліцію обвинуваченого ОСОБА_5 . Вона особисто бачила, що обвинувачений ОСОБА_5 наніс один удар по автомобілю її чоловіка. ОСОБА_5 під час події був в неадекватному стані. ОСОБА_5 раніше не знала. Причини цих дій їй не відомі. Свідка ОСОБА_8 та його дівчину раніше вона також не знала.
Свідок ОСОБА_8 зазначив, що обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6 знає мимовільно, з ними у будь-яких відносинах не перебуває. Дана подія сталася 18.10.2019 року рано в ранці. Він та його дівчина збиралися на роботу. Вийшовши на вулицю, він разом з своєю дівчиною сіли до власного автомобіля та почав його розігрівати. Він сидів за кермом автомобіля, а його дівчина поряд з ним. Раптом почув сильний удар по задній дверці автомобіля, потім удар повторився по водійських дверях. Він розблокував автомобіль, зняв пасок безпеки та вибіг з автомобіля. На вулиці побачив чоловіка, який втікав, бувши одягнутий в халаті та домашніх капцях. Догнавши даного чоловіка, повалив його на землю. Чоловік пручався та був неадекватний. Він його облишив та повернувся до свого автомобіля. Оглянувши свій автомобіль, він побачив, що механічних пошкоджень його автомобіль не отримав. Його дівчина повідомила, що поряд стоїть сусідній автомобіль «КІА», в якого пом'ята водійська дверка з відбитком стопи. Після цього він наздогнав обвинуваченого ОСОБА_5 та відвід до відділку поліції, який був навпроти. Черговий від частини прийняв обвинуваченого та відібрав від нього пояснення. Особу, яка наносила удари по автомобілю пам'ятає, це обвинувачений ОСОБА_5 . Обвинувачений ОСОБА_5 наніс два удари по його автомобілю та один удар по автомобілю «КІА». Ознак алкогольного сп'яніння в ОСОБА_5 не бачив. ОСОБА_5 поводив себе депресивно, намагався битися.
З урахуванням викладених вище показів обвинуваченого, потерпілого та свідків, та з урахуванням досліджених письмових доказів, суд вважає винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.
Так, крім показів обвинуваченого, потерпілого та свідків доказами вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, є також докази сторони обвинувачення, що подані прокурором, а саме:
-протокол огляду місця події від 18.10.2019 року з ілюстративною таблицею, з якого вбачається обстановка на місці події, а саме в Київській області, м. Бориспіль, провул. Соборний, поблизу будинку №1 на асфальтній діяльні виявлено автомобіль марки «КІА» модель «CERATO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з механічними пошкодженнями (а.с.70-71);
-протокол огляду місця події від 19.10.2019 року з ілюстративною таблицею, з якого вбачається обстановка на місці події, а саме в Київській області, м. Бориспіль, провул. Соборний, б. №1 обєктом дослідження є автомобіль марки «КІА» модель «CERATO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з механічними пошкодженнями (а.с.70-71);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.10.2019 року, що проведений та складений в присутності понятих, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_8 впізнав серед пред'явлених йому фотознімків особу під №2;
-постановою про визнання речовим доказом та приєднання його до матеріалів від 19.10.2019 року, відповідно до якої, виявлені та вилучені речі, а саме автомобіль марки «КІА» модель «CERATO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019110100001728 від 18.10.2019 року, вказаний речовий доказ передано під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6 до вирішення питання по суті;
висновок судово-психіатричної експертизи КЗ КОР «ОПНМО» № 430, згідно якого експерт, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, надав висновок, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій страждав та страждає в даний час на розлади особистості по емоційно нестабільному типу. ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій міг та може в усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 не потребує. ОСОБА_5 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю та потребує лікування від алкогольної залежності. Він потребує лікування від алкогольної залежності. Протипоказань для такого лікування у нього не виявлено. ОСОБА_5 виявляє достатній рівень розвитку та збереженості когнітивних функцій та інтелекту. Він виявляє достатню здатність до логічного мислення, до достатнього орієнтування у навколишньому світі. В сфері особистості ОСОБА_5 притаманна емоційно-вольової нестійкості, егоцентризму, демонстративності, нетерпимості до протидії його устремлінням, схильність до імпульсивних вчинків, які знайшли своє відображення в його поведінці в досліджуваній ситуації, але впливу на свідомість та діяльність, вони не здійснили. ОСОБА_5 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та в іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував.
На думку суду досліджені судом докази узгоджуються з наданими поясненнями свідків, потерпілого.
Так, незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини, - вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, під час судового розгляду даного кримінального провадження, знайшло своє підтвердження.
На думку суду, з урахуванням зазначених вище доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбаченому ч.1 ст.296 КК України, - доведена стороною обвинувачення повністю.
Крім зазначених вище доказів в судовому засіданні дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі та речові докази.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв до уваги та вважає їх доказами саме обвинувачення особи.
Розгляд кримінального провадження здійснювався судом в межах пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що потерпілий та допитані у справі свідки давали правдиві показання, які відповідають встановленим судом фактичними обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються дослідженими у справі письмовими доказами.
Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України, як умисні дії, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч.1 ст. 296 КК України.
Так, санкцією ч.1 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, а тому вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
Також судом враховується те, що даний злочин є умисним.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66-67 КК України, судом не встановлено.
Також аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 вказує на те, що він має місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем реєстрації перебуває, характеризується посередньо, скарг від мешканців не надходило.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем. Зважаючи на наявний стан здоров'я та можливість працевлаштуватись, ОСОБА_5 офіційно не працює, має соціальні зв'язки у вигляді спілкування з близькими родичами.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.
З огляду на дані обставини в їх сукупності, суд враховує конкретні обставини вчинення злочину, тяжкість злочину, правову позицію сторони обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, а тому суд приходить до переконання, що останньому слід призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, у виді штрафу в мінімальному розмірі.
Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та особу обвинуваченого.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
В ході розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_6 пред'явив цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
В судовому засіданні потерпілий вищезазначений цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, з викладених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
Прокурор вважає, що заявлений цивільний позов підлягав задоволенню з урахуванням норм ЦК України та судової практики щодо розміру задоволення заявленої моральної та матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Щодо вирішення пред'явленого цивільного позову, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 р. зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.
Крім того, у відповідності до ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань, має право на відшкодування моральної шкоди.
Частиною 1 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована шляхом одноразової виплати або щомісячних виплат.
Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди має потерпілий ОСОБА_6 .
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі в тексті - Постанова) особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Суд вважає наведені доводи позивача частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Щодо вимоги потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.
Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Встановлено, що у зв'язку з заподіянням шкоди, потерпілий зазнав душевних переживань та страждань. При цьому він зазнав моральних страждань та перебував певний період часу у стресовому стані, що істотно вплинуло на життєдіяльність потерпілого. Останній змушений додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя. У цьому зв'язку, з огляду на вимоги розумності і справедливості, а також матеріальний стан обвинуваченого, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати потерпілому, на думку суду, повинен становити 1000 грн. В іншій частині позовні вимоги потерпілого щодо стягнення моральної шкоди є недоведеними.
Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених ним розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.
В іншій частині докази відновлення пошкоджених деталей в автомобілі марки «КІА» модель «CERATO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд вважає, достатніми і допустимими, а тому вважає за необхідне також задовольнити вимоги позивача в частині завданих матеріальних збитків та суму 10550 грн. 00 коп. В той же час, у задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.
Зважаючи на викладені обставини на норми законодавства, відповідний цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню на загальну суму 11550 грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог потерпілого слід відмовити.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Засуджений ОСОБА_5 , зобов'язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA888999980313070106000010004; код класифікації доходів: 21081100), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 26.02.1997 року), на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_4 ) -10550 грн. 00 коп. завданих матеріальних збитків та 1000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 11 550 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: автомобіль марки «КІА» модель «CERATO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , - залишити в користуванні власника ОСОБА_6 .
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1