Справа № 361/8716/19
Провадження № 2/361/1451/20
28.02.2020
28 лютого 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретарів Бас Я.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Гамолі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського управління державної Казначейської служби України, третя особа Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди,
05 грудня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до Броварського управління державної Казначейської служби України, третя особа Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 00 коп.
Свій позов обґрунтовує тим, що в грудні 2015 р. він повідомив Броварський РВ УМВС України в Київській області про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Дані були внесені до ЄРДР, у зв'язку із чим розпочалось досудове розслідування за його зверненням.
Підставою для звернення стало повідомлення державного виконавця про те, що виконавче провадження по стягненню боргу із ОСОБА_2 на його користь за рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 19.03.2014 р. - закрито, при цьому ніяких коштів не було стягнено із боржника.
Позивач зазначає, що виконавче провадження в Старій Синяві Хмельницької області розпочате за місцем проживання боржника за виконавчим листом № 684/88/14-ц від 06.11.2014 р.
Згідно із постановою від 05.02.2015 р., виконавче провадження завершено у зв'язку із встановленням місця роботи боржника в Броварському районі Київської області, а виконавчий лист переданий до Броварського відділу виконавчої служби.
20.02.2015 р. виконавче провадження відкрито у Броварському відділі виконавчої служби, встановлено, що боржник працює на птахофабриці в с. Пухівка Броварського району, та направлено постанову про стягнення коштів до ЗАТ "Птахофабрика Київська".
Виконавче провадження завершено 01.04.2015 р. і виконавчий лист передано до Старосинявського відділу ДВС у зв'язку із звільненням боржника та завершенням строку контракту.
Виконавче провадження відкрито в Старій Синяві 19.10.2015 р. та завершено 03.11.2015 р.
Оскільки виконання судового рішення у вигляді стягнення коштів в Броварському районі не відбулось, позивачем подано заяву про вчинення кримінального правопорушення через невиконання рішення суду.
Дані було внесено до ЄРДР за № 12015110130004613 - 11 грудня 2015 р. Позивач зазначає, що за період з 11 грудня 2015 року по 10 серпня 2017 року жодних дій щодо розслідування не проводилось, а лише 10 серпня 2017 року йому надійшов витяг із кримінального провадження, та повідомлення про те, що справа закрита, і прокуратурою не скасована. Позивач зазначає, що неодноразово постанови у кримінальному провадженні про закриття справи скасовувались та провадження поновлювалось.
Оскільки виконавче провадження було завершено 01.04.2015р., а строк зберігання матеріалів виконавчого провадження після його закриття - 3 роки, виникла необхідність вчинити дії для їх збереження, оскільки матеріали виконавчого провадження - це докази по справі щодо невиконання рішення суду.
Позивач вказує, що так як слідчий ніяких процесуальних дій не вчиняв, а строк збереження спливав, він звернувся до суду із клопотанням зобов'язати слідчого розглянути клопотання та вчинити певні дії. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.02.2018 року скаргу повернуто.
Позивач зазначає, що ним проведено безліч зусиль, звернень для збереження матеріалів виконавчого провадження, проте повна бездіяльність слідчого призвела до знищення доказів по справі.
Одночасно із зверненням до суду позивач звертався до головного слідчого управління із скаргою на тривале і неефективне розслідування.
Таким чином, позивач зазначає, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає, у відсутності переконання щодо захисту його прав з боку правоохоронних органів, зокрема, слідчими поліції, а також в організації додаткових зусиль, направлених на відновлення прав.
Також, зазначає, що внаслідок неправомірних дій уповноваженого державного органу, він зазнав душевних страждань через неспроможність передбачених законом процедур забезпечити захист його законних прав на етапі проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, що породжує недовіру до держави в цілому та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності людини у боротьби з процедурами, що наповнені лише формальним змістом, необхідності витрачати додаткові зусилля на подолання таких штучно створених перешкод.
Всі дії потребували часу, зміни ритму життя: поїздки в Бровари, відвідування прокуратури, засідань суду, керівництва слідчого управління, виконавчої служби тощо. Тривало (і триває) це все майже 4 роки, при цьому ніяких слідчих дій не було вчинено, двічі справа безпідставно закривалась.
Позивач вказує, що у його випадку, тепер - через 4 роки, коли докази по справі знищені, подальше розслідування вже втрачає сенс, і йому фактично відмовлено в проведені розслідування в справі, де боржник, ухиляючись від виконання рішення суду, користувався коштами, позбавляючи його права вільно розпоряджатись своїм майном.
16 грудня 2019 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
20 січня 2020 року до суду надійшов відзив від Броварського управління державної казначейської служби України Київської області.
У відзиві зазначається про те, що Броварське управління державної казначейської служби України Київської області виступає від свого імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного Кодексу України. Броварське управління державної казначейської служби України Київської області не вступало у правовідносини із позивачем і жодних його прав та інтересів не порушувало.
Відповідач зазначає, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення. Позивач не надав доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не обґрунтував розмір завданої шкоди. Таким чином, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні позивач підтримав повністю позовні вимоги, пояснення надав аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснення надала аналогічні змісту відзиву на позовну заяву. В задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дійшов до наступного висновку.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд встановив, що 05 лютого 2015 року постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Старосинявського районного управління юстиції закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 684/88/14-ц виданий 06 листопада 2014 року Старосинявським районним судом Хмельницької області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1531 грн. 60 коп. (а.с.12)
20 лютого 2015 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Федяніної Ю.В. відкрито виконавче провадження № 46613719 з виконання виконавчого листа № 684/88/14-ц виданий 06 листопада 2014 року Старосинявським районним судом Хмельницької області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1531 грн. 60 коп. (а.с.14)
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Федяніної Ю.В., виконавче провадження № 46613719, постановлено з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику після відрахування податків проводити утримання в розмірі 20 % заробітної плати, пропорційно по кожному виконавчому документу, щомісячно до повного погашення боргу у розмірі 1531 грн. 60 коп. (а.с.14)
01 квітня 2015 року постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Федяніної Ю.В., виконавче провадження № 46613719 закінчено, оскільки згідно з відповіді ЗАТ "Птахофабрика Київська" від 31 березня 2015 року, боржник звільнений з 31 липня 2014 року у зв'язку із закінченням терміну дії цивільно-правового договору № 211/1 від 26 травня 2014 року. (а.с.15-16)
19 жовтня 2015 року постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Старосинявського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 49052411 з виконання виконавчого листа № 684/88/14-ц виданий 06 листопада 2014 року Старосинявським районним судом Хмельницької області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1531 грн. 60 коп. (а.с.17)
03 листопада 2015 року старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби Старосинявського районного управління юстиції Семчик І.Т. виконавче провадження № 49052411 з виконання виконавчого листа № 684/88/14-ц виданий 06 листопада 2014 року Старосинявським районним судом Хмельницької області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1531 грн. 60 коп. закінчено. У вказаній постанові зазначається, що борг сплачено та перераховано згідно платіжного доручення № 1392 від 28 жовтня 2015 року. (а.с.18)
11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про не виконання рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області боржником ОСОБА_2 . Вказана заява була внесена до ЄРДР та 06 грудня 2016 року закрита згідно ч.1 ст.284 КПК України. (а.с. 19)
Листом від 10 серпня 2017 року із Головного управління Національної поліції в Київській області Броварського відділу поліції, ОСОБА_1 повідомлено, що за вказаним ним фактом слідчим відділом Броварського ВП ГУ НП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015110130004613 від 11.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. 06 грудня 2016 року відділом Броварського ВП ГУ НП в Київській області дане кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. На даний час постанова про закриття вищевказаного кримінального провадження Броварською місцевого прокуратурою Київської області не скасована. (а.с.20)
18 жовтня 2017 року листом № 24/41 Д-1105 із Головного слідчого управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1. повідомлено, що здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні розпочатому 11 грудня 2015 року доручено слідчому слідчого відділення Броварського ВП ГУНП в Київській області Клівняку М.В. За результатам проведення досудового розслідування 06 грудня 2016 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та прокурором не скасовано. (а.с.22)
Із листа за № 9273 вих-17 від 11 грудня 2017 року Броварської місцевої прокуратури вбачається, що постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно, у зв'язку з чим 11 грудня 2017 року Броварською місцевою прокуратурою постанову від 06 грудня 2016 року скасовано. (а.с.21)
11 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області Міхієнковою Т.Л. провадження у справі по скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області - закрито. (а.с.23)
01 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4 постановлено повернути клопотання про зобов'язання СВ Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області вчинити дії в кримінальному провадженні № 12015110130004613 його ініціатору ОСОБА_1 . (а.с.25)
29 березня 2018 року листом Головного управління Національної поліції в Київській області Броварського відділу поліції ОСОБА_1. повідомлено, що досудове розслідування триває та провадяться слідчі дії. (а.с.26)
29 травня 2018 року Броварською місцевою прокуратурою Київської області повідомлено, що матеріали кримінального провадження спрямовано до слідчого відділу Броварського ВП ГУ НП в Київській області для подальшого проведення досудового розслідування. (а.с.27)
10 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області Міхієнковою Т.Л. постановлено провадження по скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Зайця О.В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110130004613 від 11 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, яка полягає у не розгляді клопотання - закрити. (а.с.33)
Листом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області від 07 грудня 2018 року за № 24/41 Д-1204 ОСОБА_1. повідомлено, що за результатами проведених слідчих (розшукових дій) в ході досудового розслідування 09 вересня 2018 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч.1 ст.284 КПК України. (а.с.34-35)
29 травня 2019 року постановою прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області постанову слідчого СВ Броварського ВП ГУ Національної поліції в Київській області Зайця О.В. від 29 вересня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12015110130004613 - скасовано. (а.с.36-37).
Відповідно ч.1, 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів . Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У частині першій статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчими поліції під час проведення слідства, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності слідчих поліції є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб, інші докази.
Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Тлумачення частини другої статті 48 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача.
Так, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов'язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб'єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача.
Разом із тим варто зауважити, що у практиці Верховного Суду існують різні підходи щодо визначення належного відповідача у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
У судових рішеннях Верховного Суду різняться висновки щодо статусу ДКСУ у справах, де відповідачами виступають державні органи (держава) як сторони спору, яка має здійснювати відшкодування за порушені права позивачів від імені держави у разі присудження такого відшкодування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
ЄСПЛ також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. BULGARIA"), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції" ("CANTONI v. FRANCE"), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11).
Вирішуючи правову проблему, з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок у справі № 242/4741/16-ц постанова від 27 листопада 2019 року: "З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов'язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові."
Відповідно ч.1, 2, 3 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача . Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Із змісту зазначеної норм права слідує, що залучення у справі співвідповідача і заміна неналежного відповідача належним можливі лише за клопотанням позивача на певній стадії процесу, а саме, до закінчення підготовчого провадження у справі.
Згідно матеріалів справи позивачем таке клопотання у суді першої інстанції не заявлялось.
В судовому засіданні оголошувалась перерва після якої позивач наполягав на тому, що Броварське управління державної Казначейської служби України за його позовними вимогами повинно бути відповідачем у справі, таким чином суд відповідно до вимог ст.51 ЦПК України розглянув справу відповідно до зазначеного відповідача, та дійшов висновку з врахуванням вищенаведених норм про відмову в задоволенні позову до Броварського управління державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн., оскільки позов поданий до неналежного відповідача.
Керуючись ст. ст. 76 - 82, 89, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Броварського управління державної Казначейської служби України, третя особа Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.